Рішення № 5242160, 14.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/39014.05.09 За позовомДержавного підприємства «Рівненський автомобільний

ремонтний завод»

ДоМіністерства оборони України

прозобовязання вчинити дії

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача Климець Н.Г. представник

Лизін С.І представник

від відповідача не зявився

Рішення прийняте 14.05.2009 р., оскільки в судовому засіданні 20.11.2009р. оголошено перерву в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України, а в судових засіданнях 05.12.2008 р., 28.01.2009 р., 17.02.2009 р., 24.03.2009 р. розгляд справи відкладався у відповідності до п. 1 ст. 77 ГПК України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Рівненський автомобільний ремонтний завод»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Центрального автомобільного управління озброєння Головного управління логістики Командування сил підтримки Збройних Сил України (в/ч А 0119) (далі відповідач) про зобовязання вчинити дії, а саме: визнати заборгованість, підтвердити останню, підписавши акти звірки розрахунків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2008 року порушено провадження та призначено розгляд справи на 20.11.2008 року.

Від представника відповідача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача належним Міністерством оборони України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2008 року клопотання відповідача задоволено, замінено неналежного відповідача Центральне автомобільне управління озброєння Головного управління логістики Командування сил підтримки Збройних Сил України належним відповідачем Міністерством оборони України.

Від представника позивача надійшла заява № 166 від 12.05.2009 р. про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за державним контрактом №158/5/82/3 від 28.02.2001 р. у розмірі 14522556,73 грн.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявленого позову, підтримав змінені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві вих. №491 від 16.10.2008 р., поясненнях до позовної заяви № 588 від 04.12.2008 р., заяві про зміну позовних вимог №166 від 12.05.2009 р., та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач не визнає позовні вимоги з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2001 р. між Державним підприємством Міністерства оборони України «Рівненський автомобільний ремонтний завод»(правонаступником якого в порядку наказу Міністерства оборони України № 411 від 14.07.2006 р. є позивач) та відповідачем було укладено державний контракт з оборонного замовлення №158/5/82/3 (далі договір), за яким відповідач зобовязався замовляти, оплачувати, а позивач зобовязався виконати роботи та надати послуги по капітальному ремонту автомобільної техніки Збройних Сил України, повязані із забезпеченням потреб оборони і національної безпеки.

Відповідно до п. 4.4. договору за зберігання техніки, яка зарахована в резерв Головного автомобільного управління Озброєння Міністерства оборони України відповідач сплачує вартість зберігання з розрахунку 2,00 грн. за один автомобіль за добу зберігання, 1,00 грн. за один агрегат за добу зберігання.

Згідно з п. 7.1. договору термін дії останнього один рік, з 01.01.2001р. по 31.12.2001 р.

В порядку п. 7.2. договору дія останнього автоматично продовжується на термін, передбачений договором, при відсутності за 1 місяць до закінчення його строку пропозицій сторін щодо його дії.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не подавали один одному пропозицій щодо закінчення строку дії договору, а відтак, суд приходить до висновку, що договір на сьогодні є чинним.

Матеріалами справи, зокрема розрахунками вартості зберігання військової техніки за 2007 р. 2008 р., кошторисом витрат на зберігання одного двигуна відповідача за добу на 2008 р., кошторисом витрат на зберігання одного агрегату відповідача за добу на 2008р., кошторисом витрат на зберігання одного автомобіля відповідача за добу на 2008р., переліком витрат на зберігання автомобільної техніки відповідача на 2008 р. та відомістю розрахунку вартості за зберігання техніки відповідача станом на 01.12.2007р. підтверджується, що в звязку із виконанням умов договору позивачем було здійснено витрат на зберігання військової техніки у розмірі 14522556,73 грн.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Аналогічне твердження тільки стосовно положень Господарського кодексу України викладене в п. 4 Прикінцевих положень останнього.

Згідно з п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Таким чином, до даних спірних правовідносин необхідно застосовувати положення чинних на сьогодні Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України).

Суд приходить до висновку, що договір містить ознаки договору відповідального зберігання.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно з ст. 947 Цивільного кодексу України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3 Порядку відшкодування підприємства, установам та організаціям витрат, повязаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 р. № 532, сума витрат, що підлягають відшкодуванню, залежно від номенклатури матеріальних цінностей державного резерву визначається з урахуванням:

1) умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву;

2) середнього розміру суми витрат;

3)розміру складських приміщень, майданчиків, холодильних камер, резервуарів, підземних сховищ, де зберігаються матеріальні цінності державного резерву;

4) обсягу додаткових витрат з обслуговування таких цінностей.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви у даній справі заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 14522556,73грн.

В порядку ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у сумі 25500,00 грн. та витрати позивача на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 626, 629, 936, 938, 947 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 32, 33, 35, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп.Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Державного підприємства «Рівненський автомобільний ремонтний завод»(33024, Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, 364, код ЄДРПОУ 08276316) 14522556 (чотирнадцять мільйонів пятсот двадцять дві тисячі пятсот пятдесят шість) грн. 73 коп. заборгованості, 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяП.П.Чеберяк

Дата підписання рішення 28.05.2009р.