Рішення № 5242161, 10.06.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/27317.04.09 За позовом Одеської залізниці

ДоДержавного комітету України з державного матеріального резерву

Простягнення 103800, 00 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Ротар І.В. дов. № б/н від 20.02.2009 року;

від відповідача: не зявився.

Обставини справи :

Господарським судом м. Києва (суддя Паламар П.І.) порушено провадження у справі за позовом Одеської залізниці до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 103800, 00 грн.

Ухвалою суду від 19.06.2008 року розгляд справи було призначено на 22.07.2008 року.

Ухвалою від 22.07.2008 року розгляд справи було відкладено на 06.08.2008 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду м. Києва від 07.08.2008 року вказану справу було доручено прийняти до свого провадження судді Спичаку О.М.

Ухвалою суду від 12.08.2008 року справу № 42/273 прийнято до свого провадження суддею Спичак О.М. та призначено до розгляду на 11.09.2008 року.

11.09.2008 представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2008 року розгляд справи відкладено на 07.10.2008 року.

В судове засідання 07.10.2008 року представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Позивачем 10.07.2008 року подано клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, проведення якої просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2008 р. було призначено по даній справі судово-бухгалтерську експертизу за клопотання позивача, а також зупинено провадженння у справі № 42/273 до проведення експертизи та отримання висновку експерта по даній справі.

23.01.2009 року була проведена судово-бухгалтерська експертиза, що підтверджується висновком експерта.

25.02.2009 року матеріали справи № 42/273 було повернуто на адресу Господарського суду міста Києва.

Відповідно до частини 3 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 27.02.2009 року поновлено провадження у справі № 42/273 та призначено її розгляд на 10.04.2009 року.

В судовому засіданні 10.04.2009 року представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 102818, 75 грн.

Представник відповідача надав усні пояснення по справі, якими проти задоволення позовних вимог заперечував.

Крім того, в судовому засіданні 10.04.2009 року сторони подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 42/273, яке судом задоволено.

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору.

У судовому засіданні 10.04.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 17.04.2009 року.

В судовому засіданні 17.04.2009 року представник позивача надав суду усні пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судове засідання 17.04.2009 року не зявився.

На підставі положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.04.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2003 року між сторонами було укладено Договір № ОД/НР-03-670НЮ відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (далі - цінності) без користування ними зберігачем (позивач) здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках зберігача.

Згідно з абзацом 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв»відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний матеріальний резерв»відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень п. 5 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, Держкомрезерв на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів щороку визначає середній розмір суми витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 кв. метр складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), 1 куб. метр холодильної камери, резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземних газових сховищ, а також зберігання 1 тонни зернових культур в зерносховищі.

Відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством (п. 7. Порядку).

Відповідно до п. 1.2. Договору, комітет (відповідач) передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності (далі - цінності) згідно з затвердженою номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1.

Пунктом 2.8. Договору встановлено, що зберігач зобовязаний щороку, разом з річним звітом форми № 12 подавати зведений кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік згідно «Порядку відшкодування залізницям витрат, повязаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву», який погоджений держкомрезервом України і Укрзалізницею від 17.01.2003 року, а також плани заміни та освіження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на рік, що планується.

Згідно з умовами п. 3.1. Договору, комітет зобовязаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей згідно з погодженим ним кошторисом витрат між зберігачем т комітетом у межах асигнувань, передбачених на ці цілі.

Крім того, п. 3.3. Договору передбачено, що комітет зобовязаний повернути зберігачу погоджений або з зауваженнями кошторис витрат на зберігання цінностей протягом 30 днів з моменту його отримання.

Порядок проведення розрахунків сторони погодили розділом 4 Договору, відповідно до умов п. 4.4. відшкодування витрат (з урахуванням ПДВ) зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву комітет здійснює в межах, визначених відповідними актами взаєморозрахунків фактичних витрат у відповідності до умов п. 4.3 Договору, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним кварталом.

На виконання умов Договору позивач направив відповідачу кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2006 рік вих. № 2/м 9т від 17.01.2006 року, що підтверджується реєстром № 11/2 для приймання відправлень, зданих на Одеський вузол спеціального звязку від 20 січня 2006 року (копії в матеріалах справи).

Проте, на теперішній час відповідач зазначений кошторис не узгодив, заперечень проти кошторису не надав, що в свою чергу порушив умови п. 3.3. Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за свій рахунок здійснив необхідні витрати для відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 4 квартал 2006 року, однак для зясування їх дійсного розміру, за клопотанням позивача судом призначено судово-бухгалтерську експертизу.

Київський науково дослідний інститут судових експертиз надав 23 січня 2009 року висновок № 11082 судово-бухгалтерської експертизи у господарській справі № 42/273, згідно з яким вартість витрат понесених позивачем на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Договору за 4 квартал 2006 року становить 86923,11 гривень, з яких за жовтень - 28644,42 гривень, за листопад 29061,42 гривень, за грудень 29217,27 гривень.

Зважаючи на висновок експерта позивач надав до Господарського суду м. Києва заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 85682,29 грн. крім того ПДВ 17136,46 грн., а разом 102818,75 гривень.

Позивач при розрахунку суми боргу нарахував на всі затрати 20 відсотків ПДВ, що на думку господарського суду є помилковим з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 3.1.1., 3.1. ст. 3. Закону України «Про податок на додану вартість», обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відшкодування витрат не є поставкою послуг у розумінні п. 1.4. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», поставка послуг будь які операції цивільно правового характеру з поставки послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, в тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь яких інших, ніж товари, обєктів власності за компенсацією, а також операції з безоплатної поставки послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак інші обєкти права інтелектуальної в тому числі промислової власності.

Експертом, з чим погоджується суд, при визначені розміру витрат на утримання матеріальних цінностей державного резерву, враховується податок на додану вартість по тих витратах, де цей податок сплачувався (нараховувався) у звязку з понесенням таких витрат, зокрема: споживання електроенергії, витрати на малоцінні предмети.

Таким чином, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення боргу з урахуванням наданого 23 січня 2009 року висновку № 11082 судово-бухгалтерської експертизи та заяви про зменшення позовних вимог, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені позивачем на суму 86881,52 гривень з яких:

1.заробітна плата - 43247,45 гривень (без врахування ПДВ);

2.нарахування на заробітну плату 16207,73 гривень (без врахування ПДВ);

3.електроенергія 6275,11 гривень (з ПДВ);

4.придбання малоцінного інвентарю для обслуговування 920,26 гривень (з ПДВ) (згідно висновку експерта витрати склали 961,85 грн., однак в заяві про зменшення позовних вимог позивач просив 920,26 грн., тому стягується в межах позовних вимог);

5.витрати по охороні 19559,36 гривень (без врахування ПДВ);

6.амортизаційні відрахування від вартості складських приміщень - 671,61 гривень (без врахування ПДВ).

Відповідач доказів на спростування викладеного вище не надав, понесені позивачем витрати не відшкодував.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу частково доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 86881,52 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016) на користь Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) 86881,52 (вісімдесят шість вісімсот вісімдесят одна) гривня 52 копійки - боргу, 6672,10 (шість тисяч шістсот сімдесят дві) гривні 10 копійок витрат на експертизу, 868,82 (вісімсот шістдесят вісім) гривень 82 копійки - державного мита та 99,71 (девяносто девять) гривень 71 копійка - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення:

28.05.2009р.