Рішення № 5242012, 12.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/18212.05.09 За позовомПриватного підприємства «Обрій -2003» До1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

2. Приватного підприємства «Дніпровський транспортник»

3. Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

Провизнання договорів недійсними Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від ПозивачаСтопхай В.Г. директор,

Від Відповідача-1не зявилися,

Від Відповідача-2не зявилися,

Від Відповідача-3не зявилися,

Обставини справи:

Приватне підприємство «Обрій -2003»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відповідачів та просить визнати недійсними договір № 82-Н від 09.02.2009, укладений між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс»та Приватним підприємством «Дніпровський автотранспортник»; договір № 9 від 05.03.2009, укладений між Приватним підприємством «Дніпровський автотранспортник»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; заборонити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, Приватному підприємству «Дніпропетровський транспортник», Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс»вчиняти будь-які дії, спрямовані на перешкоджання у володінні та користуванні майновим комплексом, розташованим за адресою: АДРЕСА_3 та земельною ділянкою, на якій він розміщений.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Приватне підприємство «Обрій -2003»зазначило, що укладені Договори суперечать положенням чинного законодавства, порушують права та охоронювані законом інтереси Позивача, а тому в силу положень статті 215 Цивільного кодексу України є недійсними.

Відповідачі відзивів на позовну заяву не надали, повноважні представники Відповідачів у судове засідання не зявились. 12.05.2009 Відповідач-1 подав до Господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника. Заявлене Відповідачем клопотання задоволенню не підлягає, оскільки доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо для прийняття обґрунтованого рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.02.2009 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс»та Приватним підприємством «Дніпровський автотранспортник»укладено договір № 82-Н (далі Договір № 82-Н), предметом якого є надання Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс»Приватному підприємству «Дніпровський автотранспортник»права на експлуатацію 3427 фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів, у тому числі і 100 машиномісць по вул. Сиваській, 1.

В подальшому, на підставі договору № 9 від 05.03.2009 (далі Договір № 9) Приватне підприємство «Дніпровський автотранспортник»передало Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 право на експлуатацію фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів за адресою: АДРЕСА_3, кількістю 100 машиномісць.

Підставою для укладення Договору № 82-Н, відповідно до п. 1.1 зазначеного договору, є Правила паркування транспортних засобів у м. Києві, які затверджені рішенням Київської міської ради від 26.09.2002 № 47/207 «Про встановлення Правил благоустрою, паркування транспортних засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках у м. Києві».

В ході розгляду спору встановлено, що на момент укладення Договору № 82-Н додаток № 2 до рішення Київської міської ради від 26.09.2002 № 47/207 втиратив чинність.

Зокрема, рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 «Про правила благоустрою міста Києва» (далі Правила благоустрою міста Києва) затверджено відповідні правила та вирішено вважати такими, що втратили чинність рішення Київської міської ради від 26.09.2002 № 47/207 «Про встановлення Правил благоустрою, паркування транспортних засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках у м. Києві»(додатки 1, 2, 3, 4, 5) та рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 04.02.1980 № 125 «Про порядок виконання робіт по підземних спорудах та надземному інженерному обладнанню міста».

Розділом ХVІІ Правил благоустрою міста Києва обумовлені правила паркування транспортних засобів у м. Києві.

У розумінні вказаних правил паркування транспортних засобів - це тимчасова стоянка транспортних засобів у відведених або спеціально обладнаних місцях для паркування автотранспорту без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місць для паркування необхідним обладнанням. Відведені місця - це місця платного паркування, які знаходяться на земельних ділянках, розташованих поза межами червоних ліній, або на земельних ділянках, відносно яких не визначено балансоутримувача, повинні бути огороджені, обладнані дорожніми знаками, мати освітлення та приміщення для охорони, можуть мати дорожню розмітку (в залежності від погодних умов, пори року) та можуть бути оснащенні пристроями для контролю часу паркування. Спеціально обладнані місця - це місця для паркування транспортних засобів, розміщені на проїжджій частині доріг чи за її межами, визначені відповідними дорожніми знаками, можуть мати дорожню розмітку, можуть бути оснащені спеціальними пристроями для контролю часу і способу паркування, сплати збору і послуг паркування, необхідним технічним обладнанням для запобігання викраденню транспортних засобів (огорожею, в'їзними та виїзними бар'єрами, шлагбаумами, приміщеннями для охоронців тощо).

Відповідно до п. 17.3.4 Правил благоустрою міста Києва перелік майданчиків для платного паркування транспортних засобів доводиться до відома учасників дорожнього руху через місцеві засоби масової інформації, а конкретні місця для паркування автотранспортних засобів позначаються шляхом встановлення дорожніх знаків і нанесення дорожньої розмітки згідно з Правилами дорожнього руху та визначаються розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Отже, спеціально обладнані місця це місця, які розташовані на проїжджій частині або поряд з нею і визначені відповідними дорожніми знаками, а відведені місця це місця, які знаходяться на окремих земельних ділянках, перелік яких доведений до відома учасників дорожнього руху.

Пунктом 17.3.1 Правил благоустрою міста Києва передбачено, що організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

За таких обставин, оскільки відведені місця знаходяться на окремих земельних ділянках, здійснення оператором організації та експлуатації місць платного паркування транспортних засобів повязано з використанням вищевказаних земельних ділянок.

Таким чином, надаючи Приватному підприємству «Дніпровський автотранспортник»за Договором № 82-Н від 09.02.2009 права на експлуатацію 100 машиномісць по вул. Сиваській, 1, Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс»повинен належати обсяг прав щодо використання вищевказаної земельної ділянки.

Земельний кодекс України передбачає право постійного користування земельною ділянкою та строкове користування, яке засноване на договорі оренди (ст.ст. 92, 93 Земельного кодексу України). Постійне і строкове користування полягає у володінні та користуванні земельною ділянкою.

В силу ст. 116 Земельного кодексу України, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Однак, жодного рішення Київською міською радою щодо надання Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс»у користування земельної ділянки по вул. Сиваській, 1 не приймалось, доказів протилежного Відповідачами до суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що Позивач є власником нерухомого майна, що знаходиться на вказаній земельній ділянці, а саме: Приватним підприємством «Обрій-2003»набуто право власності на майновий комплекс ВСМ № 436592, розташований у м. Києві, вул. Сиваська, 1, загальною площею 387,6 кв.м, на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. 20.05.2005 та зареєстровано у реєстрі за № 8433. Право власності на вказаний майновий комплекс Позивач набув 16.11.2005, зареєструвавши його у відповідності до законодавства у Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна», про що свідчить реєстраційне посвідчення за реєстровим номером 1131-з від 16.11.2005 та запис у реєстровій книзі № 24-з-50.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

За зверненням Позивача (вх. № 83052 від 14.12.2005) та на підставі доручення Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації на земельній ділянці з кадастровим номером 66:056:007, на якій розташовано майновий комплекс, що належить Позивачу на праві приватної власності, проведено зміну землекористувача на Приватне підприємство «Обрій-2003», про що свідчить витяг з бази даних Державного земельного кадастру станом на 16.03.2009 (копія в матеріалах справи).

10.07.2007 Приватним підприємством «Обрій-2003»до Київської міської ради подано клопотання, яке зареєстроване під № К-11254, про надання в оренду на 49 років земельної ділянки, на якій розташований майновий комплекс Позивача для обслуговування цього комплексу.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Керуючись ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 180 Господарського кодексу України встановлює, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Під недійсним правочином розуміють дії фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків, але не створюють цих наслідків, внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.

Як передбачено частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України). В частині 3 статті 203 Цивільного кодексу України зазначено, що волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України закріплено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Визнання недійсним правочину є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, правом на звернення з яким має кожна особа (ст. 16 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що укладення Договору № 82-Н мало місце з порушенням вимог чинного законодавства та спрямоване на обмеження, всупереч закону, права власності Позивача щодо володіння та користування належним йому нерухомим майном, тому Договір № 82-Н від 09.02.2009, укладений між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс»та Приватним підприємством «Дніпровський автотранспортник», визнається судом недійсним.

Статтею 236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду на те, що в силу положень 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, тому у Приватного підприємства «Дніпровський автотранспортник»за Договором № 82-Н право на експлуатацію 100 фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів по вул. Сиваській, 1 не виникло, а відповідно у Відповідача-2 були відсутні будь-які підстави на укладення Договору № 9 від 05.03.2009 з Фізичною собою-підприємцем ОСОБА_1, щодо передачі права на експлуатацію зазначених місць для паркування автотранспортних засобів.

В силу наведеного Договір № 9 від 05.03.2009, укладений між Приватним підприємством «Дніпровський автотранспортник»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на Відповідачів відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір № 82-Н від 09.02.2009, укладений між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс»(01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код 35210739) та Приватним підприємством «Дніпровський автотранспортник»(02002, м. Київ, вул. С.Сагайдака. 101, код 36239942).

Визнати недійсним договір № 9 від 05.03.2009, укладений між Приватним підприємством «Дніпровський автотранспортник»(02002, м. Київ, вул. С.Сагайдака, 101, код 36239942) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).

Заборонити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) Приватному підприємству «Дніпропетровський транспортник»(02002, м. Київ, вул. С.Сагайдака, 101, код 36239942), Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс»(01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код 35210739) вчиняти будь-які дії, спрямовані на перешкоджання у володінні та користуванні майновим комплексом, розташованим за адресою: вул. Сиваська, 1 у м. Києві та земельною ділянкою, на якій він розміщений.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Обрій-2003»(02154, м. Київ, вул. Русанівська набережна, 6, кв. 3, код 32661924) 56,67 грн. державного мита та 39,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Приватному підприємству «Дніпропетровський транспортник»(02002, м. Київ, вул. С.Сагайдака, 101, код 36239942) на користь Приватного підприємства «Обрій-2003»(02154, м. Київ, вул. Русанівська набережна, 6, кв. 3, код 32661924) 56,67 грн. державного мита та 39,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс»(01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код 35210739) на користь Приватного підприємства «Обрій-2003»(02154, м. Київ, вул. Русанівська набережна, 6, кв. 3, код 32661924) 56,67 грн. державного мита та 39,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та в строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 25.05.2009