Рішення № 5241169, 25.05.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2009 р. Справа № 57/75-09

вх. № 2469/4-57

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Бартош Р.Г., посв. №197 від 29.09.08р.

Відповідач - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Харківської міжрайонної прокуратури Харківської обл., м. Х-в в особі Лизогубівської сільської ради, с. Лизогубівка 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаУправління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області (Харківська облдержземінспекція), м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Кірсаново

про стягнення 1668,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Лізогубівської сільської ради Харківської області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розташованої на території Лизогубівської сільської ради в АДРЕСА_1, орієнтованою площею 0,2 га у сумі 1668,62 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 березня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13 квітня 2009 року о 10:20 год.; залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області (Харківська облдержземінспекція).

Ухвалами господарського суду Харківської області від 13 квітня 2009 року та 13 травня 2009 року, у звязку з неявкою у судове засідання відповідача та ненадання сторонами витребуваних судом документів, розгляд справи відкладався.

Прокурор у призначеному судовому засіданні 25 травня 2009 року підтримував позовні вимоги.

Відповідач, представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином.

Відповідач відзив на позов не надав, проте, у судовому засіданні 13 травня 2009 року пояснив, що ним дійсно використовуються земельна ділянка розташованої на території Лизогубівської сільської ради в АДРЕСА_1, орієнтованою площею 0,2 га без правовстановлюючих документів.

Позивач, відповідач та третя особа правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представників позивача та третьої особи за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників позивача та відповідача судом встановлено наступне.

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області (Харківська облдержземінспекція) проведено перевірку з питання додержання відповідачем вимог земельного законодавства за результатом якого встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку орієнтованою площею 0,2 га, розташованої на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, в межах населеного пункту, на якій побудовано приміщення по виробництву шлакоблоку, майданчик для зберігання готової продукції, матеріалів без правовстановлюючих документів, що є порушенням ст.. 125 Земельного кодексу України, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03 листопада 2008 року та актом обстеження земельної ділянки від 03 листопада 2008 року № 000873.

За результатами перевірки, 14 листопада 2008 року відповідачу видано припис № 005874 про усунення виявлених порушень та складено протокол про адміністративне правопорушення від 14 листопада 2008 року № 005220.

Посилаючись на те, що самовільним використанням земельної ділянки відповідачем державі завдано збитки на суму 1668,62 грн., з метою захисту інтересів держави прокурором предявлено даний позов до суду.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.04р. за № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ "вирішуючи спори про відшкодування власникам землі і землекористувачам збитків, спричинених самовільним зайняттям чи забрудненням земельних ділянок і іншими порушеннями земельного законодавства, суди повинні виходи з того, що відповідно до ст..156 Земельного кодексу, ст.1166 Цивільного кодексу України такі збитки відшкодовуються в повному обсязі".

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. №963 визначено, що - самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У ч.1 п.п."в" п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 року № 7, вказується, що "відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договорів оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)."

Згідно приписів ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Главою 15 Земельного кодексу України визначено два види користування землею - право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

У відповідності по п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, повноваження щодо розпорядження спірної земельної ділянки здійснює Лізогубівська сільська рада, яка є позивачем у справі.

Як вбачається з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03.11.2008 року відповідачем, без відповідних правовстановлюючих документів на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, в межах населеного пункту використовується земельна ділянка.

У відповідності до ст. 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

У відповідності до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами (ст.157 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними діями відповідача особистим немайновим правам юридичної особи, якою є позивач, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з матеріалів справи, самовільним зайняттям відповідачем земельної ділянки державі заподіяно збитків на суму 1668,62 грн. Розрахунок здійснено третьою особою у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007року.

Матеріалами справи доведено наявність у діях відповідача цивільного правопорушення, складом якого є протиправна поведінка (дія чи бездіяльність), наявність майнової шкоди, причинний звязок між протиправною поведінкою та майновою шкодою.

Протиправна поведінка відповідача полягає у неоформленні ним свого права користування земельною ділянкою, як це передбачено чинним законодавством, що спричинило понесення позивачем збитків у розмірі 1668,62 грн.

Враховуючи вказані обставини, та те, що представник відповідача не заперечував проти використання ним земельної ділянки без правовстановлюючих документів, відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував безпідставність нарахування збитків, заподіяних бездоговірним використанням земельної ділянки, приймаючи до уваги, що сума заявлених прокурором збитків підтверджено матеріалами справи, розрахунком, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1668,62 грн. збитків обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 34, 35, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтею 125, 152, 156 Земельного кодексу України, статтями 2, 23 Закону України “Про плату за землю ”, статтями 11, 16, 22 Цивільного кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Кірсаново, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, (АДРЕСА_2; відомості про дату та місце народження, відкриті рахунки в установах банків відсутні) на користь держави в особі Лизогубівської сільської ради Харківської області (Харківська область, Харківський район, с. Лизогубівка, вул. Центральна, 90; р/р 33212811700450, кож платежу 13050100, ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДПРОУ 04396621) 1668,62 грн. збитків.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Кірсаново, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, (АДРЕСА_2; відомості про дату та місце народження, відкриті рахунки в установах банків відсутні) на користь Державного бюджету України (одержувач управління Державного казначейства у м. Харкові Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок № 31110095700002, код бюджетної класифікації доходів 22090200, символ звітності банку 095, банк Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) 102 грн. державного мита.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Кірсаново, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, (АДРЕСА_2; відомості про дату та місце народження, відкриті рахунки в установах банків відсутні) на користь держбюджету України ,одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку НОМЕР_2, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011- 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання судовим рішення законної сили.

Суддя Аюпова Р.М.

Повний текст рішення підписано 28 травня 2009 року.

справа № 57/75-09