Ухвала суду № 52409245, 31.01.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р. Справа № 32379/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Ліщинського А.М., Каралюса В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Здолбунівської ОДПІ на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.07.2010 року у справі за позовом ТзОВ фірми «Укрпластсервіс» до Здолбунівської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

У квітні 2010 року ТзОВ фірми «Укрпластсервіс» звернулася з позовом до Здолбунівської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач зазначав, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ фірми «Укрпластсервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року за результатами якої складено акт перевірки №394/23-31728982 від 30.03.2010 року, яким встановлено: заниження податку на прибуток в сумі 40 067 грн. та зменшено відємне значення обєкта оподаткування за 4 квартал 2009 року на суму 37 129 грн. за порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; недоплата податку на прибуток до бюджету за 11 місяців 2007 року та відповідно 2007 рік на суму 16 755 грн. в результаті порушення п. 16.15, п. 16.16 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та наказу ДПА України «Про затвердження форм декларації з податку на прибуток підприємств та порядку її складання».

На підставі даного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000352340/0, згідно якого нараховано податок на прибуток на суму 56 822 грн. та штрафні санкції на суму 28 411 грн., всього на суму 85 233 грн.

Вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення незаконним, позивач звернувся до суду.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.07.2010 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000352340/0 від 12.04.2010 року в частині визначення основного платежу на суму 24 417 грн. та штрафних санкцій на суму 12 208 грн.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ фірми «Укрпластсервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року за результатами якої складено акт перевірки №394/23-31728982 від 30.03.2010 року, яким встановлено: заниження податку на прибуток в сумі 40 067 грн. та зменшено відємне значення обєкта оподаткування за 4 квартал 2009 року на суму 37 129 грн. за порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; недоплата податку на прибуток до бюджету за 11 місяців 2007 року та відповідно 2007 рік на суму 16 755 грн. в результаті порушення п. 16.15, п. 16.16 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та наказу ДПА України «Про затвердження форм декларації з податку на прибуток підприємств та порядку її складання».

На підставі даного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000352340/0, згідно якого нараховано податок на прибуток на суму 56 822 грн. та штрафні санкції на суму 28 411 грн., всього на суму 85 233 грн.

Так, встановлено, що до складу валових витрат позивачем віднесено: вартість придбаного поліетилену високого тиску в сумі 134 799,17грн. у ТзОВ «Хімпласт», а зокрема в І кварталі 2009року в розмірі 74 625грн., згідно накладних №150/1 від 26.01.2009року на суму 24000грн., №203/2 від 20.02.2009року на суму 50625грн.; в 2 кв. 2009року в розмірі 23045грн., згідно накладних №096/04 від 09.04.2009року на суму 9170грн., № б/н від 07.05.2009року на суму 13875грн.; в 4кв.2009року в розмірі 37129,17грн., згідно накладної №227/12 від 15.12.2009року; вартість придбаних юридичних послуг в сумі 62600грн. придбаних у СГП ОСОБА_1, а зокрема: в І кв. 2009року в розмірі 12000грн (згідно актів від 27.02.2009року на суму 6000грн., від 26.03.2009року на суму 6000грн.); в 2кв. 2009року в розмірі 25000грн. (згідно актів від 28.04.2009року на суму 9000грн., від 28.05.2009року на суму 9000грн., від 30.06.2009року на суму 7000грн.); в 3 кв. 2009року в розмірі 25600грн. (згідно актів від 29.07.2009року на суму 5500грн., від 30.07.2009року на суму 4500грн., від 31.08.2009року на суму 4500грн., від 29.09.2009року на суму 11100грн), що підтверджується деклараціями з податку на прибуток за обумовлені вище періоди, сторінкою 7-8 акту перевірки, переліченими накладними про отримання позивачем поліетилену високого тиску на суму 134 799,17грн. у ТзОВ «Хімпласт», обумовленими вище актами здачі приймання юридичних послуг.

Щодо надання юридичних послуг СГП ОСОБА_1 для позивача, та віднесення цих сум до валових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

З актів здачі приймання юридичних послуг, що надавалися СГП ОСОБА_1 для позивача, вбачається, що вказані акти не розкривають суті та змісту таких послуг, також, вказані акти не розкривають звязку таких послуг з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Стаття 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 названого Закону, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95 р. за № 168/704), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Ні в ході перевірки, ні в ході судового розгляду справи позивачем та його представником не надано доказів, щодо звязку таких послуг (їх змісту) з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, відповідачем правомірно визначено спірним рішенням податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 15 650грн (за 1 кв 2009р.в сумі 3 000грн , за 2 кв 2009 р. в сумі 6 250грн, за 3 кв 2009р в сумі 6 400грн) та штрафну санкцію по даному донарахуванню в розмірі 7 825грн. грн. відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Щодо вірності заповнення декларації з податку на прибуток, судова колегія зазначає наступне.

Порядок заповнення декларації по податку на прибуток визначено нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р за №283/97-ВР(із змінами та доповненнями), Наказом ДПА України від 29.03.2003р за №143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання».

Відповідно до п.16.15, п. 16.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» порядок ведення і складання податкових звітів, декларацій про прибуток підприємств та розрахунків податку встановлюється центральним податковим органом. Надміру внесені до бюджету суми податку, що нараховані за звітний період наростаючим підсумком з початку року, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платнику податку не пізніше десяти робочих днів з дня одержання письмової заяви такого платника податку.

Перевірки встановлено, що при заповненні податкової декларації за 9 місяців 2007року платником було не вірно перенесено значення рядка 14 Декларації за І півріччя 2007р. в рядок 15 декларації за 9 місяців 2007р., та невраховано позивачем поданий ним уточнюючий розрахунок до декларації за 3кв. 2007року в показниках декларацій за 11 місяців та за 2007рік, що в подальшому призвело до перекручень податкової звітності за 11 місяців 2007року та 2007рік та відповідного заниження податкового зобовязання із зазначеного податку в розмірі 16755грн.

Судом встановлено, що за 3 кв. 2007року позивачем було подано до податкового органу декларацію з податку на прибуток підприємства у рядку 12 (іменованого «нарахована сума податку») та рядку 14 (іменованого «податкове зобовязання звітного періоду») позивач відобразив значення вказаних показників в розмірі 40 727грн.

04.04.2008року позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобовязань до декларації за 3кв. 2007року. В якому відобразив зменшення валового доходу по рядку 01.1 декларації за 3 кв. 2007року на суму 67020грн та відповідне зменшення нарахованої суми податку та податкового зобовязання звітного періоду на 16755грн.

Таким чином, значення задекларованого показника рядка 14 (іменованого податкові зобовязання звітного періоду) 3 кв. 2007року з врахуванням поданого позивачем уточненого розрахунку становить 23972грн. Розрахунок: 40727 грн. (задекларованих позивачем у рядку 12, 14 декларації за 3кв. 2007року) 16775грн. (задекларованих позивачем в уточнюючому розрахунку, як зменшення податкового зобовязання, нарахованої суми податку).

Відповідно до Порядку складання декларації з податку на прибуток затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003р. у рядок 15 декларації звітного періоду (іменованого сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року ) має потрапляти значення рядка 14 декларації попереднього звітного періоду.

За 11 місяців 2007року позивачем було подано декларацію з податку на прибуток, в якій позивач відобразив у рядку 12 «нарахована суму податку» (всього з початку року) в розмірі 42 963грн. та провів зменшення нарахованої суми податку за рахунок сум податкового зобовязання визначеного за попередній період (3кв. 2007року) поточного року в розмірі 40727грн., хоча з врахування поданого позивачем уточненого розрахунку до декларації за 3 кв. 2007року таке значення повинно бути зменшено на 23972грн., адже позивач уточнив значення рядка 14 декларації за 3 кв. 2007року. А відтак, податкове зобовязання звітного періоду повинно становити 18991грн. ( 42 963грн. 23972г рн). , натомість позивач задекларував податкові зобовязання названого звітного періоду у розмірі 2236грн. Така похибка сталася за рахунок того, що позивач не врахував обставин того, що він подавши уточнюючий розрахунок до декларації за 3 кв.2007року зменшив значення показника ряд. 14 із 40727грн на 23972г рн., а відтак значення рядка 12 «нарахована суму податку»декларації за 11 місяців 2007року в розмірі 42 963грн повинно було зменшуватись не на суму 40727грн., а на її уточнений позивачем показник в розмірі 23 972грн..

А відтак, сума заниженого до сплати податку за 11 місяців 2007року становить 16755грн. Аналогічні обставини виявлено і при складанні позивачем декларації за 2007рік.

Таким чином відповідачем правомірно прийнято оскаржене рішення про визначення позивачу основного податкового зобовязання в розмірі 16755 грн. та штрафної санкції в розмірі 50%, що складає 8378грн., відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Стосовно ж зменшення відповідачем валових витрат позивача, сформованих внаслідок придбання поліетилену високого тиску в сумі 134 799,17грн. у ТзОВ «Хімпласт», а зокрема в І кварталі 2009року в розмірі 74 625грн., згідно накладних №150/1 від 26.01.2009року на суму 24000грн., №203/2 від 20.02.2009року на суму 50625грн.; в 2 кв. 2009року в розмірі 23045грн., згідно накладних №096/04 від 09.04.2009року на суму 9170грн., № б/н від 07.05.2009року на суму 13875грн.; в 4кв.2009року в розмірі 37129,17грн., згідно накладної №227/12 від 15.12.2009року, слід зазначити наступне.

Згідно з нормами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Водночас у пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку , не належать до складу валових витрат.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95 р. за № 168/704), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.95 р. № 488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 1 січня 1996 р. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

У разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав віднести витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.

В даному ж випадку позивач здійснив віднесення до складу валових витрат не вартості придбаних транспортних послуг, які повинні бути підтверджені транспортною документацією, а вартості придбаних ТМЦ.

Що ж до порядку віднесення до складу валових витрат - витрат понесених позивачем у звязку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, то в даному випадку такі витрати повинні бути підтверджені первинними документами передбаченими Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які фіксують факти здійснення такої господарської операції з придбання.

Надані позивачем первинні документи, а зокрема накладні на відпуск (придбання) ТМЦ оформлені відповідно до вимог ст. 9 названого вище Закону та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, який передбачає, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом на підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем ТМЦ.

Названа поліетиленова плівка доставлялася позивачу постачальником курєрським звязком, а частково власним транспортом позивача, в підтвердження чого до матеріалів долучено копії подорожніх листів.

А тому, відповідач без належних на те підстав зменшив витрати позивача в розмірі вартості придбаної ним поліетиленової плівки на суму 134799грн., та безпідставно зменшив відємне значення обєкта оподаткування за 4 кв. 2009року на суму 37129грн. та відповідно безпідставно визначив спірним рішенням податкове зобовязання для позивача в розмірі 24 417грн. основного платежу та 12208грн. штрафної санкції.

Що ж до покликань позивача про безпідставність визначення спірним рішенням податкових зобовязань у звязку з наявністю у позивача збитків, то як вбачається з декларацій позивача з податку на прибуток за 3 кв., 11 місяців 2007року, 2007рік, 1-3 кв. 2009року позивачем не було у вказані періоди задекларовано відємне значення обєкта оподаткування (збитки). Таке значення ним було задекларована при поданні декларації за 2009рік, що вказує на виникнення збитків у 4 кв. 2009року.

Обставини щодо заниження податкового зобовязання позивачем були встановлені за період 11 місяців 2007року, 2007рік, 1-3 кв. 2009року у яких згідно названих декларацій було відсутнє відємне значення обєкта оподаткування, а відтак позивач правомірно визначив за вказані періоди податкове зобовязання внаслідок відсторнування з валових витрат вартості юридичних послуг та внаслідок встановлення обставин щодо похибок позивача при складанні ним податкової звітності.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і не обґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Здолбунівської ОДПІ залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.07.2010 року у справі №2а-1820/10/1770 без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: А. Ліщинський

ОСОБА_2