Ухвала суду № 52409170, 01.02.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 р. Справа № 26565/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області та заступника прокурора Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 року в справі за позовом сільськогосподарського приватного підприємства «Україна» до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції та головного управління Державного казначейства у Рівненській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобовязання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2010 року сільськогосподарське приватне підприємство «Україна», с. Удрицьк Дубровицького району Рівненської області, звернулося до суду з адміністративним позовом до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції та головного управління Державного казначейства у Рівненській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобовязання до вчинення дій.

З врахуванням змін позовних вимог позивач просив визнати неправомірними дії податкового органу щодо встановлення залежності бюджетного відшкодування податку на додану вартість сільськогосподарському приватному підприємству «Україна» за липень 2008 року в розмірі 42557 грн. від надходження відповідей на направлені запити до інших податкових органів, від надходження відповідей від контрагентів по пятій ланці ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей.

Позивач просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненадання органу державного казначейства висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за той же період і в тій же сумі, визнати неправомірними дії Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції щодо ненадання до органу державного казначейства на підставі заяв позивача висновку про розмір невідшкодованого податку, зобовязати відповідача виконати обовязки, передбачені пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, сільськогосподарське приватне підприємство «Україна» просило зобовязати головне управління Державного казначейства у Рівненській області здійснити бюджетне відшкодування йому податку на додану вартість, визначене в податковій декларації за липень 2008 року в розмірі 42557 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції щодо встановлення залежності підтвердження бюджетного відшкодування податку на додану вартість сільськогосподарському приватному підприємству «Україна», визначеного в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року в розмірі 42557 грн., від надходження відповідей від контрагентів по пятій ланці ланцюга проходження товарно-матеріальних цінностей і до їх виробника.

Визнано протиправною бездіяльність Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції щодо ненадання у пятиденний термін після закінчення перевірки органу державного казначейства висновку з зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, податку на додану вартість, визначеного в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року в розмірі 42557 грн.

Зобовязано головне управління Державного казначейства у Рівненській області відшкодувати сільськогосподарському приватному підприємству «Україна» з Державного бюджету України бюджетне відшкодування податку на додану вартість, визначене в податковій декларації за липень 2008 року в розмірі 42557 грн., шляхом перерахування вказаної суми на його рахунок. В решті позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржили Дубровицька міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області та заступник прокурора Рівненської області, які в апеляційних скаргах ставлять питання про її скасування та відмову в позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовують тим, що суд не врахував фактичної сплати податку до бюджету як умови бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що випливає з поняття суті податку та його функції формувати бюджет. Оскільки в процесі перевірки податковим органом було неможливо підтвердити заявлену позивачем до відшкодування суму відшкодування в силу відсутності відомостей на запити відносно ТзОВ «Сяйво» як контрагента, тому в нього були відсутні підстави для підтвердження розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Оскільки відсутній факт надмірної сплати цього виду податку до бюджету, позивач не має права на бюджетне відшкодування його.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції, який апеляційну скаргу підтримав та просить задоволити обидві апеляційні скарги, представника сільськогосподарського приватного підприємства «Україна», який просить апеляційні скарги відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що сільськогосподарське приватне підприємство «Україна» як платник податку на додану вартість 20.08.2008 року подало до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за липень 2008 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування з заявою про повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника в розмірі 42557 грн.

Дубровицька міжрайонна державна податкова інспекція провела документальну невиїзну (камеральну) перевірку достовірності суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 42557 грн., за наслідками якої прийшла до висновку про необхідність проведення позапланової виїзної перевірки позивача.

Податковий орган в процесі такої перевірки прийшов до висновку про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року в розмірі 42557 грн., оскільки на момент підписання довідки перевірки відсутні відповіді на запити до інших ДПІ про надання інформаційних довідок по основних постачальниках.

17.12.2008 року та 21.12.2008 року позивач звертався до податкового органу з заявами з приводу зволікань бюджетного відшкодування податку на додану вартість, на що отримував відповіді про направлення запитів про проведення перевірок стосовно відносин з контрагентом та дотримання податкового законодавства по 5-й ланці ланцюга проходження товарно-матеріальних цінностей.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції правильно керувався положеннями чинного на час спірних правовідносин податкового законодавства.

Відповідно до пп.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 тут і надалі чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закону) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

З матеріалів справи видно, що позивач цих вимог закону дотримав.

Згідно з пп. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Вчинення податковим органом юридично значущих дій за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки передбачено пп.7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону.

Згідно з п. 1.3 чинного на час спірних правовідносин Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Оскільки Дубровицька міжрайонна державна податкова інспекція за наслідками проведених камеральної та позапланової виїзної перевірки позивача склала довідки від 18.09.2008 року № 404/16-30712018 та від 21.10.2008 року № 469/23-30712018, суд першої інстанції обґрунтовано вважав ці документи доказами відсутності порушень податкового законодавства при визначенні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з боку позивача.

Тільки у випадку недотримання позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо формування податкового кредиту, вимог пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини відємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому звітному періоді постачальникам товару, та вимог пп.7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону щодо подання податковому органу податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податковий орган мав підстави для відмови (зменшення суми) бюджетного відшкодування.

Проте, судом першої інстанції встановлено, що всі здійснені витрати у спірному періоді сільськогосподарське приватне підприємство «Україна» підтвердило податковими накладними, на підставі яких було сформовано податковий кредит. Всі подані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку свідчать про реальність його господарських операцій в спірному періоді. В довідках податкових перевірок основних постачальників товарів позивача зазначено про відсутність розбіжностей в податковому обліку позивача та його контрагентів.

За таких обставин висновки суду першої інстанції щодо неправомірності доводів податкового органу про відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання, зокрема по 5-й ланці, через неможливість проведення зустрічної перевірки з підстав їх відсутності за юридичними адресами і неможливість впливу таких доводів на право позивача на віднесення сплаченого податку до податкового кредиту, є правильними. Законодавство не ставить в залежність таке право платника від отримання документального підтвердження виконання всіма постачальниками своїх податкових зобовязань з податку на додану вартість перед бюджетом.

Тому дії Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції щодо встановлення такої залежності підтвердження бюджетного відшкодування позивачу суми податку на додану вартість, яка визначена ним в податковій декларації з цього податку за липень 2008 року в розмірі 42557 грн., від надходження відповідей на запити до інших органів державної податкової служби, від контрагентів по 5-й ланці ланцюга проходження товарно-матеріальних цінностей і до їх виробника, є протиправними.

В справі встановлено, що відповідач, всупереч вимогам абз.2 пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у пятиденний строк після закінчення перевірки та складання довідки про результати позапланової перевірки від 21.10.2008 року про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, не надав органу державного казначейства висновок з зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, тому така його бездіяльність правильно визнана судом першої інстанції протиправною.

Відповідно до п.1.3 чинного на час спірних правовідносин Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 2 липня 1997 р. N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21 травня 2001 р. N 200/86) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680, бюджетна заборгованість з податку на додану вартість - суми, не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування.

Згідно з п. 6.2 цього ж Порядку платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо зобовязання органу державного казначейства здійснити бюджетне відшкодування податку на додану вартість, визначеного в податковій декларації за липень 2008 року в розмірі 42557 грн., є обґрунтованим.

Постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Доводи апелянтів в частині відсутності підстав для задоволення позову, оскільки відсутні дані щодо надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, з огляду на викладене, підставою для задоволення апеляційних скарг бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області та заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 року в справі № 2а- 896/10/1770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П.Кушнерик

ОСОБА_1