Ухвала суду № 52407674, 15.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9183/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А.суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.за участю: секретаря судового засіданняНечай Ю.О.представника позивача Ароновича Ф.М.представника відповідача Диби Ю.Д.розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сервісного обслуговування "Київський регіональний центр" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просив: визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 31.12.2014 №186326552209 та від 25.03.2015 № 30426552209.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сервісного обслуговування "Київський регіональний центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Систем Груп Україна" за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, за результатами якої складено акт від 17.12.2014 № 1240/26-55-22-09/24588044.

Згідно з висновками названого акта контролюючим органом встановлено порушення платником ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством було занижено податок на додану вартість у розмірі 127 890,00 грн., в тому числі за серпень 2014 року на суму 127 890,00 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що контрагент позивача - ТОВ «Систем Груп Україна» реалізував останньому товари, відмінні від тих, які були їм придбані по ланцюгу постачання, з огляду на що неможливо зробити висновок щодо джерел походження товару ТОВ «Систем Груп Україна» від контрагентів-постачальників. Згідно зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних виявлено невідповідність придбаного товару з реалізованим ТОВ "Центр сервісного обслуговування "Київський регіональний центр".

Вказане, на переконання відповідача, свідчить про відсутність фактичного здійснення постачання товару на адресу позивача та формування платником штучного («схемного») кредиту.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надано відповідь від 30.02.2014 № 64859/10/26-55-22-09, якою висновки акту перевірки від 17.12.2014 № 1240/26-55-22-09/24588044 залишено без змін.

На підставі названого акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.12.2014 № 186326552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 151 863,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 127 890,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 23 973,00 грн.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 19.03.2015 № 4519/10/26-15-10-05, яким податкове повідомлення-рішення від 21.12.2014 р. № 186326552209 залишено без змін та донараховано товариству штрафну санкцію в розмірі 8000,00 грн., а первинну скаргу директора залишено без задоволення.

На підставі акта та з урахуванням рішення ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги, прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.03.2015 №30426552209, яким позивачу донараховано штрафні санкції у розмірі 8 000,00 грн.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 16.04.2015 р. № 7963/6/99-99-10-01-04-25, яким податкове повідомлення-рішення від 31.12.2014 р. № 30426552209 залишено без змін, з урахуванням рішення, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно, позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що формування ТОВ "Центр сервісного обслуговування "Київський регіональний центр" податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними операціями є правомірним, а нарахування позивачу сум з податку на додану вартість - протиправним.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, судова колегія виходить з такого.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Як встановлено судом, ТОВ "Центр сервісного обслуговування "Київський регіональний центр" здійснює ремонт і технічне обслуговування торгівельного обладнання та продаж електронно-торгівельного обладнання та витратного матеріалу.

Торгівля ведеться на орендованих площах, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 10 а, корп. 1, 2, про що свідчить договір № 01-01/12 від 01.01.2012 оренди нежитлових приміщень.

Судом попередньої інстанції правильно встановлено, що спірні суми податкового кредиту сформовані ТОВ "Центр сервісного обслуговування "Київський регіональний центр" за наслідками господарських відносин із постачальником - TOB «Систем Груп Україна».

Так, між названими суб'єктами господарювання було укладено договір поставки № 76 від 01.07.2014 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати покупцю товар, а покупець зобов'язується його приймати та оплачувати на умовах цього договору.

Пунктами 2.3, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 договору сторонами визначено загальний обсяг поставки товару, мінімальні обсяги, періоди поставки, товарну групу товарів.

На підтвердження реального руху активів у процесі виконання умов цього договору, позивачем надано копії: договору, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданих ТОВ "Систем Груп Україна" на підтвердження приймання-передачі товару, виписки по рахунку, якою підтверджується факт оплати товару, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, копій подорожніх листів на підтвердження транспортування товару належним позивачеві тз. Також матеріалами справи підтверджується, що податкові зобов'язання були задекларовані позивачем.

Судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Систем Груп Україна" було зареєстровано як юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мав статус платника податку на додану вартість.

Згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Стосовно обставин використання придбаного товару у власній господарській діяльності, а також наявності ділової мети при його придбанні, судова колегія враховує, що видами діяльності позивача є: 33.12 «Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення», 46.69 «Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням».

Як встановлено судом, отриманий від ТОВ "Систем Груп Україна" товар, було реалізовано позивачем його клієнтам в рамках, укладених між позивачем та його контрагентами договорів на технічне обслуговування та ремонт розрахункових касових комплексів та іншого торговельного обладнання, а саме: договору № 408/КК від 15.05.2013 р., укладений з ТОВ "Модний континент-Україна"; договору № 367/КК від 04.03.2013 р., укладений з ТОВ "Віталюкс"; договору № 394/КК від 01.06.2013 р., укладений з ТОВ "Фармастор"; договору № 464КК від 16.07.2013 р., укладений з ТОВ "Дельта Текс";

Згідно умов вищевказаних договорів, в межах технічного обслуговування РКК та іншого обладнання позивач зобов'язаний на власний ризик виконувати технічне обслуговування та ремонт РКК та іншого обладнання. При цьому, договорами передбачено, що вказані роботи виконуються із матеріалів позивача.

Продукція, що поставляється споживачам, використовується як: торгівельне обладнання, що функціонує самостійно; витратний матеріал для забезпечення роботи торговельного обладнання; комплектуючі, використані для технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій та іншого торгівельного обладнання.

Факт виконання робіт підтверджується податковими накладними, актами надання послуг.

Також, отриманий від ТОВ "Систем Груп України" товар було використано позивачем при виконанні своїх договірних зобов'язань за договорами з наступними контрагентами: ТОВ "Аптека 99", ТОВ "Аптека Гормональний препаратів", ТОВ "Аскона-Україна", ПІІ "Білла Україна", ТОВ "Віталюкс", ТОВ "Глорія Джинс", ТОВ "Група рітейлу України", ТОВ "Двері Білорусії", ТОВ "Еко", ТОВ "Експансія", ТОВ "Край-2", ТОВ "Модний континент-Україна", ТОВ "Нордон", ДП "НСК Олімпійський", ТОВ "НРП", ТОВ "Пані аптека", ТОВ "Симпатик", ТОВ "Спортмайстер-Україна", ТОВ "Твич", ТОВ "Технополіс-1", ТОВ "Фармастор", ТОВ "Фарма-Сіті", ТОВ "Фінєст", ТОВ "Фоззі-Фуд", ТОВ "Фора".

Факт надання послуг за вказаними договорами підтверджується нарядами-актами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із ТОВ "Систем Груп Україна" документи, копії яких містяться у матеріалах, колегія суддів вважає, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій та складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків.

При цьому, перевіркою не встановлено і в акті не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям із ТОВ "Систем Груп Україна" за період стосовно якого здійснювалася податкова перевірка позивача, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на нього. Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов'язань що виникають з наведених вище договорів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

В свою чергу, податковий орган, в основу обґрунтування власних доводів щодо «безтоварності» операцій позивача та відсутності у зв'язку із цим підстав для формування податкового кредиту з ПДВ посилався на те, що контрагент позивача - ТОВ «Систем Груп Україна» реалізував останньому товари, відмінні від тих, які були їм придбані по ланцюгу постачання, з огляду на що неможливо зробити висновок щодо джерел походження товару ТОВ «Систем Груп Україна» від контрагентів-постачальників. Зазначене, на переконання відповідача, свідчить про відсутність фактичного здійснення постачання товару на адресу позивача та формування платником штучного («схемного») кредиту.

Водночас, колегія суддів зауважує, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Неможливість підтвердити відображення контрагентами сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань згідно даних актів перевірок інших суб'єктів господарювання, порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови

Висновки про сумнівність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Систем Груп Україна" податковим органом були зроблені не у зв'язку з непідтвердженням товарності цих операцій, відсутністю чи неправильним складанням первинних документів або неналежним їх відображенням у бухгалтерському чи податковому обліку, а лише на підставі аналізу податкової звітності контрагентів ТОВ "Систем Груп Україна".

З цього приводу судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Отже, колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на те, що ТОВ «Систем Груп Україна» реалізував останньому товари, відмінні від тих, які були їм придбані по ланцюгу постачання, з огляду на що неможливо зробити висновок щодо джерел походження товару ТОВ «Систем Груп Україна» від контрагентів-постачальників, оскільки доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, недотримання контрагентами позивача та контрагентами постачальника у всьому ланцюгу постачання, податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього (цих) контрагента (ів), оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника (ів) та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, хоча в силу вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача та скасування спірних податкових повідомленнь-рішень, оскільки висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення постачання товару на адресу позивача та формування платником штучного («схемного») кредиту, не зайшли свого підтвердження та не були доведені контролюючим органом, водночас, надані позивачем докази свідчать про реальність спірних господарських операцій та правомірне формування платником сум податкового кредиту з ПДВ за наслідками їх здійснення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сервісного обслуговування "Київський регіональний центр" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Повний текст ухвали виготовлено 15 жовтня 2015 року

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.