Рішення № 52354413, 13.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/217/15-ц 22-ц/774/2044/К/15

Справа №210/217/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/2044/К/15 суддя Биканов І.Р.

Категорія - 27 (ІV) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Бондар Я.М., Соколан Н.О.

при секретарі: Петренко К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на заочне рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 03 серпня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року позивач Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк» (надалі - ПАТ «Діамантбанк») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідачка належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором від 26 вересня 2008 року, що призвело до утворення заборгованості.

Просив суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість по сплаті процентів за період з 08.05.2010 року по 21.01.2015 року у розмірі 65 860,73 грн. та пеню за період з 22.01.2014 року по 21.01.2015 року у розмірі 6 264,83 грн., поклавши на відповідача судові витрати по справі.

Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 03 серпня 2015 року в задоволенні позову ПАТ «Діамантбанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ПАТ «Діамантбанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, судом не було враховано, що кредитний договір є чинним та діє до його повного виконання сторонами. Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 20.01.2011 року дійсно вирішено питання про стягнення боргу, однак кредитор має право на стягнення відсотків та штрафних санкцій, у тому числі й пені, до повного виконання зобов'язань.

Представник позивача ПАТ «Діамантбанк» надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, що (у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до початку судового засідання не надавала, а тому колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за її відсутності з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 303-1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами суду від 02 вересня 2015 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу представника позивача ПАТ «Діамантбанк» на заочне рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 03 серпня 2015 року на 22 вересня 2015 року (а.с. 82-83), про що ОСОБА_3 було направлено судове повідомлення за адресою її проживання (АДРЕСА_1 - а.с. 8, 19), однак поштове відправлення повернулося на адресу суду без вручення адресатові із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У зв'язку з викладеним, судове засідання було відкладено на 13.10.2015 року, а на адресу ОСОБА_3 направлено телеграму про призначення справи до розгляду, яка не була вручена адресату , оскільки її квартира зачинена, а залишені повідомлення про надходження на її ім'я кореспонденції, ОСОБА_3 проігноровано.

Згідно із ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі. Оскільки, відповідач ОСОБА_3, при укладенні кредитного договору від 26.09.2008 року, зазначила адресою свого проживання АДРЕСА_1 та до теперішнього часу не звернулась до ПАТ «Діамантбанк» із заявою про зміну місця проживання або ж перебування, а за вказаною адресою поштову кореспонденцію не отримує, колегія суддів, зважаючи на те, що ухилення останньої від отримання судових повідомлень призводить до затягування строків розгляду справи та порушує право позивача ПАТ «Діамантбанк» на судовий захист протягом строків встановлених законом, вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги і письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач повторно заявив у суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, що заборонено приписами ч. 2 ст. 223 ЦПК України.

Колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6 ) як розподілити між сторонами судові витрати.

Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі не можна визнати законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 вересня 2008 року між АБ «Діамант», правонаступником якого є ПАТ «Діамантбанк», та ОСОБА_3 укладено договір про встановлення ліміту кредитування № 003П, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 35 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на період з 26 вересня 2008 року по 25 вересня 2009 року на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,01% річних протягом перших тридцяти днів користування кредитом, а також протягом кожних тридцяти днів, що йдуть за повним погашенням заборгованості за кредитом, отриманим в межах ліміту кредитування. Після закінчення перших тридцяти днів користування кредитом, а також після закінчення кожних тридцяти днів, що йдуть за повним погашенням заборгованості за кредитом, відповідно до п. 1.4. цього Договору, плата за користування кредитом встановлюється у розмірі 28% річних.

Відповідач належним чином не виконувала кредитні зобов'язання, у зв'язку з чим заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 20 січня 2011 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь АБ «Діамант», правонаступником якого є ПАТ «Діамантбанк», заборгованість за кредитним договором від 26.09.2008 року станом на 07 травня 2010 року у розмірі 42069,03 грн. (а.с. 21-26).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником (або ж виконується протягом тривалого часу, у даному випадку більш ніж через два роки), не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитними коштами, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах № 6-369цс15 від 02 вересня 2015 року та № 6-1206цс15 від 23 вересня 2015 року, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні цих норм права (ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).

Таким чином, після ухвалення заочного рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 20 січня 2011 року ПАТ «Діамантбанк» правомірно нараховував проценти на прострочену заборгованість за період з 08.05.2010 року по 21.01.2015 року, у зв'язку з чим заборгованість за кредитним договором станом на 21.01.2015 року становить 72 125,56 грн. і складається із: заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 65 860,73 грн., пені у розмірі 6 264,83 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів задовольняє позовні вимоги ПАТ «Діамантбанк» та стягує на його користь з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 26.09.2008 року станом на 21.01.2015 року у розмірі 72 125,56 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати в розмірі 1 081,89 грн., у тому числі: 721,26 грн. за подання позовної заяви до суду першої інстанції (а.с. 4а) та 360,63 грн. за подання апеляційної скарги (а.с. 76).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, ст. 314-316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» - задовольнити.

Заочне рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 03 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» заборгованість за договором про встановлення ліміту кредитування №003П від 26 вересня 2008 року станом на 21 січня 2015 року у розмірі 72 125 (сімдесят дві тисячі сто двадцять п'ять) гривень 73 (сімдесят три) копійки, яка складається із: заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 08 травня 2010 року по 21 січня 2015 року у розмірі 65 860,73 грн., заборгованості по сплаті пені за період з 22 січня 2014 року по 21 січня 2015 року у розмірі 6 264,83 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» судові витрати по справі понесені на оплату судового збору у розмірі 1 081 (одна тисяча вісімдесят одна) гривня 89 (вісімдесят дев'ять) копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: