Рішення № 5234138, 07.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/11607.04.09 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом прокурора Ємільчинського району Житомирської області в інтересах держави в особі Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області в особі Фінансового управління Ємільчинської райдержадміністрації

до акціонерного комерційного банку «Київ»

про стягнення 2061056,00 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: не зявився;

від позивача: Волощук Н.С..представник за довіреністю № 146 від 23.03.2009 року;

Сорока Л.О. представник за довіреністю № 140 від 23.03.2009 року;

від відповідача: не зявився.

встановив :

Прокурор Ємільчинського району Житомирської області в інтересах держави в особі Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області в особі Фінансового управління Ємільчинської райдержадміністрації звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до акціонерного комерційного банку «Київ»про стягнення 2061056,00 грн. основного боргу (депозиту), відсотків за користування коштами у розмірі 23010,42 грн. та пені у розмірі 51526,40 грн.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що як встановлено проведеною прокуратурою перевіркою, 06.07.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3163-1, за яким банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок № 25469007800158, а фінансове управління Ємільчинської районної державної адміністрації (вкладник) перераховує на цей рахунок грошові кошти у сумі 100000,00 грн.

Згідно п.1.3 цього договору дата повернення названого вкладу (депозиту) - 28 грудня 2007 року.

25.12.2007 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору банківського вкладу (депозиту) № 3163-1 від 06.07.2007 року.

Відповідно до п. 1.1 цієї додаткової угоди, вклад (депозит) розміщується на вкладному (депозитному) рахунку по 26 грудня 2008 року. Дата повернення вкладу (депозиту) 26 грудня 2008 року. Процентна ставка на вклад (депозит) з 01.01.2008 року становить 14,2 % річних.

Однак, порушуючи умови договору банківського вкладу (депозиту) № 3163-1 від 06.07.2007 року та додаткової угоди № 2 до названого договору, відповідач, незважаючи на неодноразові звернення, не повернув фінансовому управлінню Ємільчинської районної державної адміністрації вклад (депозит) в розмірі 2 061056,00 грн. та проценти на вклад в розмірі 23010,42 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.02.2009 року порушено провадження у справі № 33/116, розгляд справи призначено на 24.03.2009 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.03.2009 року розгляду справи відкладено на 07.04.2009 року у звязку з клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи, а також його неявку та неявку представника прокуратури.

У судовому засіданні 07.04.2009 року представник позивача уточнив свої позовні вимоги, просив стягнути з відповідача суму вкладу в розмірі 2 061056,00 грн., проценти за користування кредитом в розмірі 40498,34 грн. (за період з 27.12.08-08.02.09), пеню в розмірі 90686,46 грн. (за період з 27.12.08-08.02.09).

Представник прокуратури не зявився.

Представник відповідача не зявився, але через загальний відділ діловодства подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що Постановою Правління НБУ № 53 від 06.02.2009 року призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 09.02.2009 року до 09.02.2010 року та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 09.02.2009 року до 09.08.2009 року, та оскільки зобовязання по депозитному договору з позивачем настало до призначення тимчасової адміністрації в банку, тобто до 09.02.2009, то на нього поширюється дія мораторію. Та, просив при нарахуванні пені врахувати те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

06.07.2007 року між акціонерним комерційним банком «Київ»в особі директора Житомирської філії АК «Київ»та фінансовим управлінням Ємільчинської районної державної адміністрації укладено договір №3163-1 банківського вкладу (депозиту) (з правом поповнення або зменшення та щомісячною виплатою процентів).

Відповідно до п.1.1 договору № 3163-1 від 06.07.2007 року банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок № 25469007800158, а вкладник перераховує на цей рахунок грошові кошти у безготівковій формі, у сумі 100000,00 грн., які обліковуються на рахунку вкладника, що вказаний у пункті 1.2 цього договору, на умовах, визначених цим договору.

Згідно з п. 1.3 договору № 3163-1 від 06.07.2007 року вклад (депозит) розміщується на вкладному (депозитному) рахунку на строк з дня надходження суми, вказаної у пункті 1.1 цього договору, по 28 грудня 2007 року включно.

Дата повернення вкладу (депозиту) 28 грудня 2007 року.

Пунктом 1.4 договору № 3163-1 від 06.07.2007 року передбачено, що процентна ставка на вклад (депозит) становить 14% річних.

25.12.2007 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 2 до договору банківського вкладу (депозиту) № 3163-1 від 06.07.2007 року, відповідно до п.1.1 якої передбачено, що вклад (депозит) розміщується на вкладному (депозитному) рахунку по 26 грудня 2008 року. Дата повернення вкладу (депозиту) 26 грудня 2008 року.

Відповідно до п.1.2 додаткової угоди № 2 від 25.12.2007 року процентна ставка на вклад (депозит) з 01.01.2008 року становить 14,2% річних.

Згідно з п.3.3.2 договору № 3163-1 від 06.07.2007 року вкладник має право поповнювати суму вкладу (депозиту) шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі з будь-якого свого рахунку вказаного в пункті 1.2 цього договору на вкладний (депозитний) рахунок.

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Згідно з п. 3.2.4 договору № 3163-1 від 06.07.2007 року банк зобовязаний повернути вклад (депозит) і проценти за останній період у строк, вказаний у п.1.3 або у разі дострокового розірвання договору, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на відповідні рахунки вкладника, вказані у пунктах 1.2 та 2.4 цього договору.

В матеріалах справи наявна довідка вих. № 142 від 23.03.2009 року за підписом начальника фінансового управління та начальника фінансово-господарського відділу головного бухгалтера позивача, відповідно до якої розмір неповернутого депозитку становить 2 061056,00 грн.

З наявного в матеріалах справи акту звірки коштів на депозитних рахунках від 20.03.2009 року, який підписаний зі сторони відповідача першим заступником директора ЖФ АКБ «Київ»Острожинським В.Є та головним бухгалтером Петриківською І.А., та скріплений печаткою, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за неповернутий депозит становить 2061056,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що строк повернення депозиту позивачу по договору № 3163-1 банківського вкладу (депозиту) від 06.07.2007 року закінчився 26.12.2008 року, а банком суми депозитного вкладу не повернута, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, та факт наявності боргу у відповідача в сумі 2 061 056,00 грн. по договору № 3163-1 банківського вкладу (депозиту) від 06.07.2007 року закінчився 26.12.2008 року перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, представник позивача просить стягнути з відповідача проценти за користування депозитними коштами за період з 27.12.2008 року по 08.02.2009 року в розмірі 40498,34 грн. посилаючись на пункти договору.

Відповідно до п. 5.4 договору № 3163-1 від 06.07.2007 року цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом строку, на який розміщено вклад (депозит), вказаний в п.1.1 цього договору.

Таким чином, строк дії договору збігається зі строком вкладу.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 25.12.2007 року строк повернення вкладу 26.12.2008 року.

Таким чином, оскільки строк дії договору закінчився 25.12.2008 року, а позивач нараховує процентів за час перебування вкладу за період з 27.12.2008 року по 08.02.2009 року, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача процентів за час перебування вкладу за період з 27.12.2008 року по 08.02.2009 року в розмірі 40498,34 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п.4.3 договору № 3163-1 від 06.07.2007 року у випадку неповернення суми за вкладом (депозитом) та суми процентів з вини банку пізніше ніж наступний за датою повернення вкладу (депозиту) чи процентів день, банк сплачує вкладнику пеню у розмірі 0,1% від неповерненої суми за кожен день затримки виплати.

Відповідно до ч1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 1 статті 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розрахунок пені:

2061056,00 * 2* 12,0%/365 днів в році /44 дні прострочення (27.12.08-08.02.09) = 59629,45 грн.

Вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 59629,45 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 31057,01 грн. відмовити.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 53 від 06.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Київ»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 09.02.2009 до 09.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 09.02.2009 року до 09.08.2009 року.

Відповідно до ч.2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобовязань за договором.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обовязку відповідача за договорами щодо повернення позивачу суми депозиту та нарахування пені.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

Отже, примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.2 статті 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Згідно пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до постанови КМ України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»щодо господарських справ для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, - за нульовою ставкою; для всіх інших позивачів - за ставкою 118,00 гривень.

Частина 5 статті 49 ГПК України передбачає, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, витрати по сплаті державного мита в сумі 21205,53 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 114,14 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22; код ЄДРПОУ 14371869 з вкладного (депозитного) рахунку № 25469007800158) на користь фінансового управління Ємільчинської районної державної адміністрації (11201, Житомирська обл., селище міського типу Ємільчине, вул. Горького, будинок 9А, код ЄДРПОУ 02313269) суму депозиту в розмірі 2061056 (два мільйони шістдесят одна тисяча пятдесят шість) грн. 00 коп., які перерахувати 1940000 (один мільйон девятсот сорок тисяч) грн. 00 коп. на рахунок № 31429000800158 ГУДК в Житомирській області (загальний фонд бюджету), 121056 (сто двадцять одна тисяча пятдесят шість) грн. 00 коп. на рахунок № 31524931700158 ГУДК в Житомирській області (спеціальний фонд бюджету).

3. Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22; к/р 32000178901 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській обл., МФО 321024, код ЄДРПОУ 14371869) на користь фінансового управління Ємільчинської районної державної адміністрації (11201, Житомирська обл., селище міського типу Ємільчине, вул. Горького, будинок 9А, рахунок № 31415534700158 ГУДК в Житомирській області, код ЄДРПОУ 02313269) пеню в розмірі 59629 (пятдесят девять тисяч шістсот двадцять девять) грн. 45 коп.

4. В частині стягнення процентів за користування депозитними коштами в розмірі м40498,34 грн. та пені в розмірі 31057,01 грн. відмовити.

5. Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22; к/р 32000178901 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській обл., МФО 321024, код ЄДРПОУ 14371869) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України (р/р 31110095700011 Банк: ГУДКУ м. Києва, Одержувач: УДКУ у Шевченківському районі, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації: 22090200, символ звітності: 095) витрати по сплаті державного мита в сумі 21 205 (двадцять одна тисяча двісті пять) грн. 53 коп.

4. Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22; к/р 32000178901 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській обл., МФО 321024, код ЄДРПОУ 14371869) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України (р/р 31213259700011, Одержувач: УДКУ у Шевченківському районі, Банк одержувача: ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 26077968, код економічної класифікації доходів: 22050000) 114 (сто чотирнадцять) грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М. Мудрий

Дата підписання: 12.05.2009 року.