Ухвала суду № 52324734, 15.10.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/1578/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3259/15Головуючий у 1-й інстанції Іващенко Ю.А. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого судді: Триголова В.М.

Суддів: Бондаревської С.М., Буленко О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 вересня 2015 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 вересня 2015 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 06 квітня 2011 року станом на 03.04.2015 року в розмірі 37257грн. 26 коп. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити повністю, оскільки вважає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми як матеріального так і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір № 002-16006-060411 від 06.04.2011 року на відкриття поточного рахунку з використання платіжної картки та обслуговування платіжної картки ( а.с.2-3).

Відповідно до розділу 1 даного договору банк надає клієнту кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії в загальному розмірі 100000,00 грн. та на день відкриття договору встановлено ліміт в сумі 8000,00грн. Банк Самостійно може змінювати розмір ліміту Кредитної лінії, при цьому Додаткова угода до Договору сторонами не складалась.

Згідно п.1.2 даного Договору Банк відкрив Клієнту ОСОБА_2 поточний рахунок з використанням платіжної картки НОМЕР_1 в національній валюті України - гривні.

Пунктом 5.1 даного договору передбачено, що з підписанням цього договору ОСОБА_2 одночасно засвідчив, що він ознайомлений з Правилами, Тарифами та погоджується вважати їх обов'язковими до застосування до відносин, які виникли на підставі цього Договору.

Окрім того, відповідач своїм підписом засвідчив ознайомлення з Тарифами на обслуговування платіжної картки (а.с.4).

Пунктом 1.4 даного Договору передбачено можливість Клієнта в разі незгоди зі зміною ліміту Кредитної лінії звернутись до Банку на протязі 10 днів з відповідною заявою.

За п.5.2 Договору, він набуває чинності з дати його укладення та діє до повного виконання зобов'язань за цим договором.

Пунктом 3.6 договору визначено, що клієнт картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу, складові частини якого зазначені в тарифах.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки по рахунку, ОСОБА_2 за даним кредитним договором здійснювалось як зняття горівки так і проведення платежів (а.с.7, 41-49).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач взяті на себе зобов'язання виконував не належним чином, внаслідок чого станом на 03.04.2015 року утворилась заборгованість в сумі 37257,26 грн. та складається з:тіла кредиту - 20207,47 грн., простроченого тіла кредиту - 5492,53 грн., заборгованості за відсотками 11557,26 грн. (а.с.7).

Задовольняючи позов місцевий суд виходив з того, що вказана сума заборгованості підтверджена письмовими доказами наявними в матеріалах справи та не спростована відповідачем, а тому підлягає до стягнення.

Такий висновок відповідає обставинам справи та ґрунтується на законі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Умовами кредитного договору передбачений обов'язок позичальника щомісячно здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу, складові якого зазначаються у тарифах.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 неналежно виконував взяті на себе зобов'язання, в наслідок чого утворилась заборгованість. Враховуючи встановлене через невиконання позичальником умов договору, місцевим судом вірно стягнута вказана заборгованість в сумі 37257,26 грн. , яка складається з: тіла кредиту - 20207,47 грн., простроченого тіла кредиту - 5492,53 грн., заборгованості за відсотками 11557,26 грн., що доводиться письмовими доказами по справі, які не були спростовані відповідачем в ході розгляду справи.

Доводи апелянта, що Банком не було доведено факту укладання спірного договору, не заслуговують на увагу суду, оскільки в матеріалах міститься належним чином завірена копія даного договору, яка у відповідності до ст.64 ЦПК України є належним та допустимим доказом по справі. Окрім того, з розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки по рахунку, ОСОБА_2 за даним кредитним договором здійснювалось як зняття горівки так і проведення платежів, що свідчить про факт його укладення.

Посилання апелянта на те, що позов подано не уповноваженою особою банку є помилковим та спростовується матеріалами справи, а саме довіреністю ПАТ «Дельта Банк», з якої вбачається, що Духота І.В. як повірена особа банку уповноважена довірителем на звернення до суду (а.с.11).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні, оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст.303,304,307, п.1 ч.1 ст.308, ст.ст.313-315,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2», - відхилити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 вересня 2015 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпи/ В.М. Триголов

СУДДІ: /підписи/ С.М. Бондаревська

О.О. Буленко

ВІРНО: