Ухвала суду № 52304501, 07.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів - Музичко С.Г., Прокопчук Н.О.

при секретарі: Бережняк Н.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 серпня 2015 року в справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання за ним права на користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ним спірною квартирою шляхом вселення до даної квартири та передачі ключів від усіх замків цієї квартири та просив стягнути з останньої моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду від 17.08.2015 в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 квартирою АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів від вказаної квартири ОСОБА_4 Вселено ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Справа № 760/27572/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/12895/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Калініченко О.Б.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов. Апелянт посилається на те, що рішення є необґрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що судом не було надано оцінку усім доказам, які досліджувалися. Зазначила, що відповідач проживає за іншою адресою, а в добровільному порядку змінити місце реєстрації відмовляється.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження не проживання відповідача в спірній квартирі понад один рік. Частково задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивача незаконно було позбавлено можливості користування квартирою, що підтверджується матеріалами справи, а відшкодування моральної шкоди не передбачено в даних правовідносинах відповідно до законодавства.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що сторони зареєстровані у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1, (житлова площа 24,0 кв.м., загальна площа 38,58 кв.м.), яка розташована на 4 поверсі 5 поверхового будинку. Вказана квартира належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування квартири від 13.03.2010, посвідченого державним нотаріусом П'ятої Київської державної нотаріальної контори Коробановою О.В. (а. с. 4). Разом з ними у вказаній квартирі зареєстрована і донька позивача - ОСОБА_8 Сторони по справі є рідними братом та сестрою. Відповідач зареєстрований у вказаній квартирі з 27.09.2007 (а. с. 6). Відповідач є інвалідом війни (отримана під час служби в Афганістані) першої групи довічно (а. с. 63) та, як вбачається з довідки до Акту МСЕК серії 10 ААА № 809251 від 14.06.2013, потребує сторонньої допомоги (а. с. 65). Відповідно до виписки із медичної карти хворого, ОСОБА_4 06.11.2012 була здійснена операція - ампутовано праву ногу (а. с. 67). У зв'язку з хворобою відповідач тривалий час вимушений проводити в лікарні. Позивачка створила неможливі умови для спільного проживання відповідача, неодноразово закривала його в вказаній квартирі без можливості покинути останню, змінила замки та не надавала відповідачу усіх ключів від вхідної двері квартири. В зв'язку з наведеними обставинами відповідач вимушений був покинути вказану квартиру та тимчасово проживати у друзів.

Відповідно до ст. 405 ЦК України, ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз зазначеної норми права дає можливість зробити висновок про те, що колишній член сім'ї власника житла, який проживав разом з останніммає право на користування цим житлом відповідно до закону, але втрачає таке право у разі його відсутності без поважних причин понад один рік.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач за первісним позовом пояснила, що фактично матеріально утримує свого брата ОСОБА_4, оскільки купує харчі та одяг для останнього. Надані пояснення дають можливість, колегії суддів, зробити висновок про те, що фактично позивач вважає відповідача членом своєї родини, в зв'язку з чим має право на проживання в спірній квартирі і з цих підстав.

Відповідно до вимог діючого законодавства у випадках встановлення в суді обставин, відповідно до яких особа, яка тимчасово не проживає в квартирі з обставин, які від неї не залежать, в тому числі, у зв'язку з неправомірною поведінкою співмешканців квартири, не може бути визнана судом такою, що втратила право користування спірною квартирою.

Як було встановлено в суді першої інстанції відповідно до показів свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, за станом свого здоров'я відповідач не може вільно пересуватись. Відповідно до показів свідка ОСОБА_12, медичної сестри, яка супроводжувала відповідача після виписки зі шпиталю додому, вбачається, що у травні 2013 року відповідач взагалі не зміг потрапити до спірної квартири, оскільки квартира була зачинена позивачкою на обидва замки, ключів від одного із яких відповідач не мав. Крім того, відповідач намагався вселитися у спірну квартиру у серпні, жовтні та грудні 2014 року, однак позивачка не пускала його в квартиру.

Також, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердила, що її брат не мав другого ключа від дверей квартири.

На підставі викладеного, враховуючи, що при розгляді справи в суді першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_4 не з власної волі не проживає у спірній квартирі, а з вини відповідача, колегія суддів вважає висновки суду щодо відмови у задоволенні первісного позову правильними.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення зустрічного позову також правильними.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_4 в спірній квартирі не проживає за власною волею не знайшли свого підтвердження ні при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції, в зв'язку з чим не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем в порушення вимог вищевказаної норми права не було надано доказів на підтвердження того, що відповідач без поважних на те причин не проживав в спірній квартирі понад один рік.

Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим також не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду.

За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: С.Г. Музичко

Н.О.Прокопчук