Ухвала суду № 52304494, 07.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа №22-ц/796/12062/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Шаховніна М.О.

Доповідач - Заришняк Г.М

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого: Заришняк Г.М.

Суддів: Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі: Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду міста Києва цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Відділ опіки та піклування Служби у справах дітей Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, Прокуратура Подільського району міста Києва про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Відділ опіки та піклування Служби у справах дітей Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, Прокуратура Подільського району міста Києва про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Зазначав, що він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з ним та перебуває на його утриманні. Відповідачка від народження сина ухиляється від здійснення материнського обов'язку по його вихованню, як тільки вона припинила годувати дитину, то передала сина на виховання своїм батькам у м. Черкаси, а з березня 2013 року взагалі покинула сім'ю. На підставі того, що ОСОБА_2 життям дитини не цікавиться, не турбується про його стан здоров'я, не займається його вихованням, утриманням та розвитком, та з дитиною не спілкується, позивач просив позбавити відповідачку батьківських прав щодо сина та стягнути аліменти на його користь на утримання сина в розмірі 350 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 липня 2015 року в задоволені позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В суді апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Відповідачка та її представник проти апеляційної скарги заперечували, вважаючи рішення суду законним.

Представники Відділу опіки та піклування Служби у справах дітей Подільської районної у місті Києві державної адміністрації та Прокуратура Подільського району міста Києва в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що з 23 грудня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі.

Від даного шлюбу сторони мають сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків складається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно роз'ясненнями, що містяться в п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно пливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і грунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Як видно з пояснень позивачки, протягом останніх років у неї з позивачем погіршилися сімейні стосунки. Відповідач ОСОБА_1 неодноразово проявляв до неї агресію в присутності сина. Зрозумівши, що ситуація, яка склалася в сім»ї, негативно впливає на психічний та психологічний стан дитини, вона з березня 2013 року змушена була змінити місце свого проживання. У подальшому чоловік став чинити їй перешкоди у спілкуванні та побаченні з сином.

Позивачем не спростовано ту обставину, що він забороняє відповідачці спілкуватися з сином.

З довідки Подільського РУГУ МВС України в м. Києві від 22.01.2015 року та висновку від 16.10.2014 року, із висновку Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві від 05.11.2014 року та висновку перевірки Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області (а.с. 69-74) вбачається, що ОСОБА_2 зверталася в органи міліції із заявами з приводу погроз фізичною розправою на її адресу ОСОБА_1 та вимаганням від неї повернути неповнолітнього сина (а.с. 69-73).

Показаннями допитаних у судовому засіданні свідків зі сторони відповідачки підтверджується, що ОСОБА_2 належним чином виконувала свої материнські обов'язки щодо сина, після погіршенням відносин з позивачем, останній став перешкоджати відповідачці бачитися з сином.

Як видно з висновку Міського центру дитини від 29.12.2013 року, у ОСОБА_3 сформована емоційна прихильність до обох батьків, наразі дитина проживає разом із батьком, ОСОБА_3 травмований ситуацією розлучення батьків, в нього присутній страх перед невизначеністю його статусу. Зазначене відображається на його внутрішньому балансі: він співчуває до матері, разом з тим, закритий до неї через негативне ставлення до неї батька. Зі слів дитини мати останнім часом проживає окремо від них (а.с. 78).

Орган опіки та піклування Подільської РДА в м. Києві у своєму висновку від 21 травня 2015 року вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 132).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 юку, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно з вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України, розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем ОСОБА_1 не надано суду будь-яких переконливих доказів, які б свідчили про те, що відповідачка свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, ухиляючись від виховання дитини, та наявність у цьому лише її вини.

Враховуючи конкретні обставини справи, інтереси дитини, ставлення відповідачки до сина, її бажання виконувати батьківські обов'язки по відношенню до дитини, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Суд також обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на дитину, оскільки вони є похідними від вимог про позбавлення батьківських прав.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1, обґрунтовано відмовивши в позові.

Доводи апеляційної скарги позивача висновки суду не спростовують.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 липня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: