Ухвала суду № 52299077, 13.10.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2544/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Голосеніна Т. В.

Доповідач Сукач Т. О.

УХВАЛА

13.10.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Сукач Т.О.

суддів - Бубличенко В.П.

Мурашка С.І.

при секретарі - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6, про поділ майна подружжя, визнання договору дарування удаваним та визнання часток подружжя у спільному сумісному майні і

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6, про поділ майна подружжя, визнання договору дарування удаваним та визнання часток подружжя у спільному сумісному майні, в якому просила:

- визнати приміщення магазину непродовольчих товарів, що розташоване по АДРЕСА_1 та зареєстроване на праві власності за ОСОБА_5, об'єктом спільної сумісної власності подружжя;

- в порядку поділу спільного майна виділити позивачу два контейнера, що розміщені на території центрального ринку у місті Олександрії за номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 вартістю 368 375 грн. У власності відповідачки залишити два кіоски на центральному ринку міста Олександрії НОМЕР_1 вартістю 368 375 грн. та приміщення магазину непродовольчих товарів, стягнувши з відповідачки на користь ОСОБА_3 ? частину його вартості в сумі 402 500 грн.

- визнати договір дарування трикімнатної квартири АДРЕСА_2 місті Олександрії, укладений 30.07.2007 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та зареєстрований у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 2852, удаваним правочином, вчиненим з метою приховати договір купівлі-продажу. Визнати зазначену квартиру об'єктом спільної сумісної власності подружжя та право кожного із них на ? її частину, залишивши квартиру у спільній частковій власності.

Разом з позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просила суд накласти арешт на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2015 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

У апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду про відмову у забезпеченні позову скасувати і постановити нову ухвалу про задоволення її заяви щодо забезпечення позову ОСОБА_3

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду а також обґрунтованість доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в заяві про забезпечення позову позивачем належно не обґрунтовано необхідність обрання такого виду забезпечення як накладення арешту на майно, не надано доказів чи обґрунтування, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, також суду не надано даних щодо власника майна на час вирішення питання про забезпечення позову.

З таким висновком суду не можна погодитися, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.

Згідно з ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до вимог ч. ч.1,8 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальним законом не передбачено надання особою, яка подає заяву про забезпечення позову, доказів того, що особа, у якої знаходиться спірне майно, має намір його відчужити.

Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснив, що за змістом ч.1 ст.151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 зазначеної постанови).

У клопотанні представником позивача зазначені причини, у зв'язку з якими вона вважає потрібним забезпечити позов, а також вид забезпечення позову. Зокрема, позивач посилається на те, що до вирішення судом справи відповідачка може розпоряджатися спірним майном, що може призвести до втрати його та неможливості виконання рішення суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що обґрунтованими є вимоги позивачки щодо накладення арешту на спірне майно, яке знаходиться у користуванні відповідачки, із забороною здійснювати його відчуження на час вирішення справи судом.

У зв'язку з цим ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України з постановленням нової ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.

Керуючись ст. ст. 151,153, 312 ч.1 п.2, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, задовольнити.

Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2015 року про відмову у забезпеченні позову скасувати і постановити нову ухвалу.

Заяву представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6, про поділ майна подружжя, визнання договору дарування удаваним та визнання часток подружжя у спільному сумісному майні задовольнити.

Накласти арешт із забороною здійснювати відчуження на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 право власності на яку зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 2852 за ОСОБА_5.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя

Судді