Рішення № 52299082, 13.10.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ 22-ц/781/1435/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Кулінка Л. Д.

Доповідач Суровицька Л. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

13.10.2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючої судді: Суровицької Л.В.,

суддів: Авраменко Т.М., Кіселика С.А.,

секретар: Кравченко Я.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позову Банк зазначав, що між ЗАТ КБ "ПриватБанк", який переіменовано в ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, 31 серпня 2006 року було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 1953,50 грн. та зобов' язалась повернути його у строк до 29 лютого 2008 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам "Розстрочка " складає між нею та Банком договір.

В порушення умов договору відповідач належним чином зобов' язання щодо повернення кредиту та процентів не виконувала, тому станом на 18 листопада 2014 року має заборгованість по кредитному договору всього в сумі 29 294 грн.86 коп.. Банк просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені ним судові витрати (а.с.3-4).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку 14 294,86 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких 6 505,06 грн. заборгованість по сплаті відсотків, 5 918,63 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов' язань за договором, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1371,18 - штраф (процентна складова). Розподілено судові витрати (а.с.75-79).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, а провадження в частині стягнення штрафу - закрити (а.с.85-90).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, а представник позивача заперечив проти них і просив рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України ).

Судом встановлено, що 31.08.2006 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», і ОСОБА_2 укладено кредитно-заставний договір №KGNLRX07340227, за умовами якого відповідач у «ПриватБанк» отримала кредит в сумі 1 953,60 грн. на строк 18 місяців, з 31.08.2006 року по 29.02.2008 року, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 2,0 % на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 38,1 грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 177,6 грн. За умовами договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період з 15 по 20 число кожного місяця у сумі 168,73 грн., яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.

У заяві про надання кредиту зазначено, що укладений між банком і відповідачем кредитний договір складається із заяви позивальника, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та Тарифів (а.с.3).

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 умови кредитного договору не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 липня 2012 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість, визначену станом на 28 березня 2012 року в сумі 32 966,88 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 1 833,45 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 11 702,45 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 571,50 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 16 813,44 грн., а також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - фіксована частина і 1546,04 грн. - процентна складова.

Як свідчить зміст позовної заяви, Банк обґрунтовував позовні вимоги тим, що після ухвалення заочного рішення у відповідача з 29 березня 2012 року по 18 листопада 2014 року виникла нова заборгованість, а саме по сплаті відсотків в розмірі 6 505,05 грн., пені в сумі 20 918,63 грн. за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором та нараховані штрафи - 500 грн. (фіксована частина), 1371,18 грн. (фіксована складова) (а.с.58).

Суд першої інстанції, з урахуванням тих сум, які були вже стягнуті заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 липня 2012 року та застосувавши положення ч.3 ст.551 ЦК Україниі щодо зменшення пені з 20 918,63 грн. до 5 918,63 грн. стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за період з 29 березня 2012 року по 18 листопада 2014 року в розмірі 14 294,86 грн..

Як свідчать матеріали справи, в ході розгляду справи в суді першої інтанції позивач заперечувала проти позову, зазначаючи, що Банк пропустив строк позовної давності , оскільки з грудня 2006 року по квітень 2012 року вимог до неї щодо повернення кредиту не мав. Також 26 березня 2015 року ОСОБА_2 подавала до суду заяву про зупинення розгляду справи за позовом Банку до неї , у зв'язку з тим, що вона звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 липня 2012 року. Зазначала, що від розгляду справи за позовом Банку, поданим у 2012 році, залежить вирішення спору між сторонами (а.с.69).

Проте суд, не звернув увагу на вказані обставини, не врахував роз'яснень у п.33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» про те, що визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Суд не з'ясував питання щодо наявності підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.201 ЦПК УКраїни для зупинення провадження у справі та передчасно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд вважав безпідставною, а перебіг строку позовної давності таким, що переривався зверненням Банку з позовом до суду у 2012 році.

Проте з такими висновками, колегія суддів погодитись не може із наступних підстав.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Частиною першою статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 червня 2015 року, ухваленим у справі за позовом Банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором після скасування заочного рішення від 03 липня 2012 року і залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 17 вересня 2015 року, встановлено, що строк дії кредитного договору сторонами визначено з 31.08.2006 року по 29.02.2008 року. Ураховуючи положення закону щодо загального строку позовної даності (3 роки), строк для пред'явлення вимог за цим договором спливає 28.02.2011 року ( ст.254 ч. ч.3 ЦК України).Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, з'ясовано, що останній платіж на погашення заборгованості за договором №KGNLRX07340227 від 31.08.2006 року відповідачкою було здійснено 15.11.2006 року . З позовом до суду про стягнення заборгованості ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося 18 квітня 2012 року, вже за межами позовної давності. В ході розгляду справи представником відповідачки була подала до суду заява про застосування строків позовної давності.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що при підписанні сторонами кредитного договору від 31 серпня 2006 року діяли Умови надання споживчого кредиту в редакції, яка передбачає збільшення строку позовної давності, ці Умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, оскільки відповідачкою вони не підписувались (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-240цс14).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи представника Банку про те, що строк позовної давності Банком щодо стягнення відсотків за користування кредитом, пені та штрафів з відповідача за період з 29 березня 2012 року по 18 листопада 2014 року не пропущено, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на доказах і на законі.

Відповідно до ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2015 року скасувати.

В задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя:

Судді: