Рішення № 5228495, 12.05.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2009 р. Справа № 57/67-09

вх. № 2346/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Молочко Н.Г., дов. № 1275 від 04.03.2009 р.; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків

до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 1759,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач -КП "Міський інформаційний центр", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - СПДФО ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1759 грн. 57 коп., з яких заборгованість за щомісячне користуванням місцем за договором № 6628 від 15.02.2006 р. у розмірі 511,09 грн. та пеня за неповну сплату платежів за договором № 6628 від 15.02.2006 р. у розмірі 129,81 грн.; пеня за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 15.02.2006 р. по 15.08.2006 р. за договором № 6628 від 15.02.2006 р. у розмірі 930,61 грн.; витрати на проведення демонтажу у розмірі 188,06 грн.; а також просить покласти на відповідача судові витрати. Свої вимоги позивач мотивує порушенням відповідачем своїх зобовязань по договору № 6628 від 15.02.2006 р. про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 березня 2009 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 13 квітня 2009 року о 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 квітня 2009 року, у звязку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог суду щодо надання доказів, відкладено розгляд справи на 13 травня 2009 року о 10:40 год.

Позивач у призначеному судовому засіданні 13 травня 2009 року позов підтримував та просив суд його задовольнити. Також позивачем через канцелярію господарського суду надано додаткові документи (вх. № 13513 від 13.05.2009 р.) які долучені до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 13 травня 2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.

15 лютого 2006 року між КП "Міський інформаційний центр" (далі позивач), та СПДФО ОСОБА_2 (далівідповідач) укладено договір № 6628 про надання в користування місць, що знаходяться в комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі-договір), відповідно до умов якого позивач по справі надав в користування відповідачу місця, які знаходяться в комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, згідно з додатком № 1 до договору: кронштейн на опорі (1,20х1,80х2), за адресою: м. Харків, пр. Пятдесятиріччя ВЛКСМ,52 строком з 15 лютого 2006 року по 31 грудня 2006 року.

Факт передачі місць підтверджується актом приймання-передачі, підписаний сторонами 15 лютого 2006 року.

На підставі Довідки відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 14.02.2006 р. відповідачу встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: кронштейн на опорі (1,20х1,80х2), за адресою: м. Харків, пр. Пятдесятиріччя ВЛКСМ,52 на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.

Як свідчить акт встановлення спеціальної конструкції від 14 лютого 2006 року відповідач 16 січня 2006 року встановив кронштейн на опорі (1,20х1,80х2), за адресою: м. Харків, пр. Пятдесятиріччя ВЛКСМ,52.

Відповідно до п.п. З.4.6., 4.1. Договору та Додатку № 1 до Договору відповідач зобов'язався кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями у розмірі 155 грн. 52 коп., у т.ч. ПДВ .

Відповідно до п. 4.2. Договору встановлено, що „ З дня укладання договору і до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за Договором (в період дії пріоритету на місце), „Користувач" (відповідач) щомісячно вносить плату за користування всіма місцями за Договором у розмірі 25 % відсотків від суми, передбаченої п. 4.1. цього договору, що складає 38,88 грн. (з ПДВ)."

Відповідно до п. 4.4. Договору плата за фактичне користування місцями, зазначеними у Додатку №1, до укладення цього Договору за період з 16.01.2006 року по 14.02.2006року здійснюється протягом трьох банківських днів з дня укладення Договору та складає 158,03 грн. (з ПДВ).

Пунктами 4.5, 4.6 договору сторонами узгоджений порядок розрахунків, який здійснюється шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок позивача без виставлення рахунка-фактури авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Пунктом 2.1 договору сторонами передбачений термін дії договору - набирає законної сили з 15 лютого 2006 р. та діє до 31 грудня 2006 р.

У звязку з порушенням відповідачем своїх зобовязань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за надане у користування місце, у відповідача виникла заборгованість у сумі 511грн. 09 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано повідомлення № 2242 від 26.06.2006 року, яке отримано відповідачем 22.07.2006 року, з вимогою погасити виниклу заборгованість у 5-ти денний строк, та вказано про те, що у разі невиконання вимог спеціальні конструкції будуть демонтовані позивачем із понесенням для відповідача витрат, повязаних з демонтажем спеціальних конструкцій та їх зберіганням.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, на направлене повідомлення відповідач не прореагував й, відповідно, ні яких дій щодо пред'явлених позивачем вимог не вчинив.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач прийняті на себе зобовязання згідно договору від №6628 від 15 лютого 2006 року виконав належним чином, але відповідач свої зобовязання не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання за договором від 15 лютого 2006 року № 6628 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за щомісячне користуванням місцем за договором № 6628 від 15.02.2006 р., у розмірі 511 грн. 09 коп., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності до п. п.п. 8.1.6 договору, договір припиняє свою дію, якщо користувач (відповідач) не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих в користування за цим договором, протягом строку на яких було встановлено пріоритет (в частині конкретних місць).

Як свідчить лист № 1870 від 15.08.2006 року Відділу реклами Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради, пріоритет на місце розташування встановлений за заявкою відповідача скасовано, у звязку з закінченням терміну дії пріоритету та неотриманням дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Таким чином, договір № 6628 від 15.02.2006 року припинив свою дію 15 серпня 2006 року.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що протягом трьох днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору відповідач зобовязаний звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється відповідачем на підставі Актів прийому-передачі, які підписуються представниками сторін. При цьому демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) здійснюється відповідачем самостійно за власний рахунок.

Згідно з п. 5.2. місця вважаються фактично повернутими з моменту підписання Актів прийому - передачі.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що у разі невиконання вимог позивача щодо звільнення відповідачем місць позивач має право здійснити роботи з демонтажу спеціальних конструкцій, що розташовані на займаних відповідачем місцях, з наступною оплатою відповідачем цих оплат в розмірі фактичних витрат позивача, повязаних з вимушеним проведенням робіт з демонтажу і зберіганням спеціальних конструкцій.

Відповідно до п.п. б) п.2.3 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №977від 20.10.2004 р.), спеціальні конструкції підлягають демонтажу, у випадках, передбачених договором.

Пунктом 3.1.1. Договору передбачено, що позивач має право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у разі невиконання користувачем (відповідачем) вимоги позивача щодо звільнення місць, у випадках передбачених договором.

Позивачем надсилалось на адресу відповідача повідомлення № 1985 від 18.08.2006 року, яке отримано відповідачем 05.10.2006 р., в якому попереджено відповідача про те, що у разі невиконання вимог щодо погашення заборгованості по договору, спеціальну конструкцію буде демонтовано. Проте, як зазначає позивач, на направлене повідомлення відповідач не прореагував й, відповідно, ні яких дій щодо пред'явлених позивачем вимог не вчинив

У звязку з припиненням дії договору, спеціальну конструкцію - кронштейн на опорі (1,20х1,80х2), за адресою: м. Харків, пр. Пятдесятиріччя ВЛКСМ,52 було демонтовано Позивачем, в результаті чого позивач поніс збитки на суму 188,06 грн.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Витрати в сумі 188,06 грн., які поніс позивач на демонтаж спеціальної конструкції підтверджуються актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 09.08.2007р., рахунком-фактурою №СФД-000324 від 22.10.2007 року, калькуляцією витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції, кошторисом, а тому вимога позивача щодо стягнення витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 188,06 грн. є обгрунтованою, підтвердженою належними доказами та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 6.3 договору сторонами встановлено відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За прострочення внесення платежів по договору позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну та неповну сплату платежів за договором 6628 від 15.02.2006 року у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за період з 23.03.2008 року по 23.03.2009 року склала: за несвоєчасну сплату за фактичне користуванням місцем 129,81 грн.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до п. 6.6 договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано не припиняється.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 Цивільного кодексу, зазначаєтья, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки відповідачем не заявлено про застосування позовної давності щодо нарахування пені, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобовязання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 129,81 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно з п. 3.4.2. відповідач зобовязувався не розміщувати спеціальні конструкції на місцях, переданих у користування за цим договором, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п.6.3 Договору Відповідач, у разі порушення зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4.2 п.3.4 розділу 3 Договору, сплачує Позивачу пеню у розмірі плати за користування місцями, встановленої п.4.1 цього Договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов'язань.

Як свідчить акт встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 14.02.2006 року відповідачем встановлено спеціальну конструкцію на місці, переданому в користування 16 січня 2006 року. Проте дозвіл на розміщення зовнішньої реклами відповідачем взагалі не отримано

У відповідності до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.. ст.. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Враховуючи, що відповідач порушив вимоги п.3.4.2 п.3.4 Договору щодо нерозміщення спеціальних конструкцій на місцях, переданих у користування, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку, внаслідок чого, позивачем обгрунтовано нараховано пеню за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 15 лютого 2006 року по 15 серпня 2006 року у розмірі 930 грн. 61 коп.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 16, 526, 530, 546, 548, 598, 610-612 Цивільного кодексу України, ст. 179, 216, 230, 343 Господарського кодексу України. ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, відомості про дату та місце народження, банківські рахунки в матеріалах справи відсутні; інн НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Міський інформаційний центр” (61166, м.Харків, пр.Леніна,38,оф.618, р/р 2600030114375 в АКБ „Золоті ворота” м. Харків, МФО 351931, код 32135675) 1759 грн. 57 коп. заборгованості (з яких: заборгованість за щомісячне користуванням місцем за договором - 511,09 грн.; пеня за неповну сплату платежів -129,81 грн.; пеня за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 15.02.2006 р. по 15.08.2006 р. -930,61 грн.; витрати на проведення демонтажу у розмірі 188,06 грн); 102,00 грн. державного мита, а також 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 18 травня 2009 року.

справа № 57/67-09