Рішення № 5227135, 07.05.2008, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

07 травня 2008 р. Справа 15/2-08

за позовом: Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2)

до: Вінницької міської ради (м. Вінниця, вул. Соборна, 59)

до: Фізичноїособи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про визнання частково недійсним рішення міської ради

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : ОСОБА_1 - підприємець, ОСОБА_3 - за довіреністю

відповідача 1 : Шведа Р.В. - за довіреністю

відповідача 2 : ОСОБА_5 - за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Субєкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним та скасування п. 6 підп. 6.1 рішення 19 сесії 5 скликання Вінницької міської ради № 1429 від 19.10.2007р. про укладення договору земельного сервітуту з ОСОБА_2, який зареєстрований як фізична особа - підприємець, на земельну ділянку площею 0,0020 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (зупинка автовокзал "Західний"), а також про визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 18.12.2007р., укладений між ФОП ОСОБА_2 та Вінницькою міською радою.

В судовому засіданні представник позивача конкретизував свої вимоги в частині визнання недійсним рішення міської ради № 1429 від 19.10.2007р. та просив визнати недійсним пункт 6 цього рішення в повному обсязі.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву вимоги позивача не визнав з тих підстав, що Вінницька міська рада у відповідності до ст. 86 ЗК України, ст.ст. 319, 373 ЦК України як власник спірної земельної ділянки вправі вільно нею розпоряджатись. Так, 20.08.2007р. на адресу Вінницької міської ради надійшло клопотання СПД ОСОБА_2 про вибір земельної ділянки по АДРЕСА_3, погодження місця розташування обєкта для надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки. До поданого клопотання були надані всі необхідні документи, а відтак за результатами його розгляду міською радою прийнято рішення № 1429 від 19.10.2007р. про укладення договору земельного сервітуту з СПД ОСОБА_2 для розміщення МАФ.

Таким чином, на думку відповідача 1 вимоги позивача є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідач 2 в наданих поясненнях та його представник в судовому засіданні вимоги позивача також не визнала, вказуючи на їх безпідставність, а тому в задоволенні позову просила відмовити.

В судовому засіданні 14.04.2008р. та 05.05.2008р. оголошувались перерви в розгляді справи.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши всі наявні докази в своїй сукупності суд приходить до наступного.

Згідно з рішенням Вінницької міської ради № 1148 від 12.04.2005р., яким поновлено з 19.09.2005р. з субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки від 19.09.2002р. № 1/88, позивач відповідно до нового договору від 06.06.2005р. орендує строком на 5 років земельну ділянку площею 0,0297 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (трам. зуп. "Автовокзал "Західний").

Дана земельна ділянка передана СПД ОСОБА_1 згідно акту прийому-передачі від 05.09.2005р. разом із спорудою - МАФ для комерційного використання, зокрема обслуговування МАФ (торгового павільйону) та громадського призначення (благоустрою та санітарної очистки).

Однак на підставі рішення Вінницької міської ради від 19.10.2007р. № 1429 між останньою та підприємцем ОСОБА_2 18.12.2007р. укладено договір про встановлення земельного сервітуту земельної ділянки площею 0,0020 га, із них площею 0,0014 га для комерційного використання (розміщення МАФ) з блокуванням із існуючим торгово-посадочним комплексом який підлягає реконструкції та площею 0,0006 га для громадського призначення (благоустрою), розташованої по АДРЕСА_3 (зуп. "Автовокзал Західний").

Проте суд вважає дане рішення неправомірним, а прийнятий на його основі договір про встановлення земельного сервітуту таким що суперечить чинному законодавству виходячи з такого.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст встановлено ст.12 Земельного кодексу України, відповідно до вимог якої відповідним радам надано право розпорядження землями територіальних громад; передавати земельні ділянки з комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, відповідно до цього Кодексу; надавати земельні ділянки у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.

Як передбачено ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Матеріали справи підтверджують, що 20.08.2007р. на адресу Вінницької міської ради надійшло клопотання СПД ОСОБА_2 про вибір земельної ділянки, погодження місця розташування обєкта для надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для розміщення МАФ по ремонту взуття по АДРЕСА_3.

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Згідно ч.ч.1,3 ст.151 цього ж Кодексу юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля. Погодження місць розташування об'єктів, розмірів передбачуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення провадиться відповідними сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення цих ділянок, а також Верховною Радою України.

До поданого СПД ОСОБА_2 клопотання було надано відповідні документи, а саме гарантійний лист, свідоцтво про державну реєстрацію, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, акт вибору та обстеження земельної ділянки, ситуаційний план, висновок Державного комітету України по земельних ресурсах, висновок управління містобудування та архітектури, висновок міської санітарно-епідеміологічної станції, попередній висновок управління охорони природного середовища у Вінницькій області, дозвіл на початок роботи майстерні, експертний висновок протипожежного стану, паспорт привязки, за результатами розгляду яких і було прийнято Вінницькою міською радою 19.10.2007р. рішення № 1429.

Однак судом зясовано, що частина поданих документів, зокрема висновок міського управління земельних ресурсів від 13.06.07р. № 2/16-3799, висновок управління містобудування і архітектури від 14.05.07р. № 21-2100, висновок міської санітарно-епідеміологічної станції від 28.08.2006р. № 0203/7462, паспорт привязки стосуються не відповідача по справі ОСОБА_2 а іншої особи - ОСОБА_6 Крім того згідно витягу з протоколу № 8 постійно діючої комісії по вибору земельних ділянок для розміщення обєктів на території м. Вінниці від 07.12.2006р., розгляд питання щодо розміщення кіоску по ремонту взуття по АДРЕСА_3 здійснювався відносно СПД ОСОБА_6

Наведені обставини не були досліджені при розгляді клопотання СПД ОСОБА_2, а відтак п.6 рішення Вінницької міської ради № 1429 від 19.10.07р. прийнятий на підставі неповно зясованих та досліджених матеріалів.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України (ст.401) сервітутом вважається право користування чужим майном, що може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб. Водночас ст. 98 Земельного кодексу України, норми якого є спеціальними по відношенню до загальних норм ЦК України, визначає, що право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Стаття 99 цього Кодексу встановлює, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів (предмет сервітуту): а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Порядок встановлення земельних сервітутів регулюється ст. 100 ЗК України, відповідно до якої право на його встановлення має власник або користувач земельної ділянки для обслуговування своєї земельної ділянки.

З аналізу зазначених норм ЗК України слід прийти до висновку, що право земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки. Тобто, відносини земельного сервітуту передбачають наявність двох, як правило, суміжних (проте не обовязково зєднаних між собою, тобто таких, які можуть і не мати спільної межі ч. 2 ст. 404 ЦК України) земельних ділянок, з яких одна (обслуговуюча) обслуговує іншу (панівну).

В матеріалах справи відсутні жодні докази того, що ОСОБА_2 є власником чи користувачем будь-якої земельної ділянки, для обслуговування якої є необхідність у користування земельною ділянкою, яка розташована на АДРЕСА_3 (зуп. "Автовокзал Західний") площею 0,0020 га та орендується позивачем.

Приймаючи своє рішення № 1429 від 19.10.2007р. про укладання договору земельного сервітуту Вінницька міська рада невірно трактувала вищевикладені положення ЗК України, а відтак фактично відбулась підміна понять, коли де-факто договір оренди земельної ділянки де-юре уклався як договір про встановлення сервітуту. Наведе додатково підтверджується тим, що змістом договору від 18.12.2007р. є встановлення земельного сервітуту для комерційного використання (розміщення МАФ) з блокуванням із існуючим торгово-посадочним комплексом, що не узгоджується з ст. 99 ЗК України і фактично земельна ділянка площею 0,0020 га по АДРЕСА_3 (зуп. "Автовокзал Західний") передана ОСОБА_2 в оренду для провадження підприємницької діяльності, а не з метою користування для обслуговування власної ділянки. При цьому оплата за сервітутне землекористування згідно Договору від 18.12.2007р. вноситься до міського бюджету як орендна плата за землю відповідно до законів “Про оренду землі" та “Про плату за землю”.

Проаналізувавши наведені правові приписи та інші вимоги Земельного кодексу України суд констатує, що законодавством визначений чіткий порядок встановлення земельних сервітутів та чіткий порядок відчуження земельних ділянок шляхом їх передачі в оренду. При цьому всі дії відповідачів в своїй послідовності свідчать про наміри укласти саме договір оренди земельної ділянки площею 0,0020 га по АДРЕСА_3, а не договір земельного сервітуту.

Надання згоди СПД ОСОБА_2 розміщення на спірній земельній ділянці МАФ з блокуванням із існуючим торгово-посадочним комплексом, збудованого за кошти СПД ОСОБА_1, без згоди останнього, як орендаря земельної ділянки, порушує законні права позивача як власника будівлі.

Враховуючи викладене, суд вважає що п. 6 рішення Вінницької міської ради № 1429 від 19.10.2007р. є таким що суперечить положенням чинного законодавства та порушує права позивача, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечати цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судом зясовано, що Договір про встановлення земельного сервітуту від 18.12.2007р., укладений між Вінницькою міською радою та ОСОБА_2, суперечить вимогам Земельного Кодексу України, так як за своєю суттю є договором про оренду земельної ділянки, крім того укладений на підставі неправомірного рішення Вінницької міської ради, а тому підлягає визнанню недійсним.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню з віднесенням на відповідачів витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. 4-3, 4-5, 22, 33, 43, 47, 49, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати пункт 6 рішення 19 сесії 5 скликання Вінницької міської ради № 1429 від 19.10.2007р. про укладення договору земельного сервітуту з ОСОБА_2, який зареєстрований як фізична особа - підприємець, на земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_3 (зупинка Автовокзал "Західний"), терміном на 3 роки, площею 0,0020 га.

Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 18.12.2007р., укладений між ФОП ОСОБА_2 та Вінницькою міською радою.

Стягнути з Вінницької міської ради (м. Вінниця, вул. Соборна, 59, іден. код 03084813) та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2, іден. код НОМЕР_2) 85 грн. у відшкодування сплаченого державного мита та 118 грн. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Управлінню Державного казначейства України у Вінницькій області на підставі п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" повернути з державного бюджету ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2, іден. код НОМЕР_2) зайве сплачене згідно квитанції № 13 від 25.03.2008р. державне мито в сумі 17 грн. Оригінал квитанції № 13 від 25.03.2008р. про сплату 102 грн. державного мита знаходиться в судовій справі № 15/2-08.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 травня 2008 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3,4 - відповідачам