Ухвала суду № 52256322, 06.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 р.Справа № 816/2187/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2015р. по справі № 816/2187/15

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю " Глобинський переробний завод ", звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29 травня 2015 року №0002642202/1426.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення. Також наполягав на тому, що судом порушено правильність застосування норм матеріального ( п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України) та процесуального права (ст. ст. 9, 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України) та правової оцінки обставин у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 06.10.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ, у період з 21 квітня 2015 року по 06 травня 2015 року, згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 20.1 статті 20, статті 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Глобинський переробний завод" з питань дотримання податкового законодавства за період серпень 2014 року та з питань правомірності формування сум податкового кредиту з ПДВ та витрат підприємства, дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Ліхтерн" за період з 01 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року, у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого відділу кримінальних розслідувань СУФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, ст. лейтинанта податкової міліції І.О.Лебедєва від 16 лютого 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 14 травня 2014 року №8/16-03220212/30547403 (т.1 а.с. 20-36), за висновками якого встановлено, зокрема порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.4, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, внаслідок чого платником було занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього у сумі 2849450 грн. в тому числі за жовтень 2014 року у сумі 2478359 грн. та за листопад 2014 року у сумі 37109 грн.

На підставі акту перевірки від 14 травня 2014 року №8/16-03220212/30547403 Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2015 року №0002642202/1426 (т.1 а.с. 37), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4274175 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 2849450 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1424725 грн.

Збільшуючи ТОВ "Глобинський переробний завод" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ТОВ "Ліхтерн" податковий орган виходив з наступного: "видаткові накладні на отримання товару оформлені з порушенням - не можливо ідентифікувати особу, що поставила підписи в документі. У видаткових накладних не зазначено прізвища та посади особи, що приймала товар, відсутні посилання на довіреність, що підтверджує повноваження особи, що приймала товар. Місцем складання видаткових накладних є м.Київ. Оскільки передача товару мала відбуватися також відповідно до складських квитанцій, які виписані в м. Хмільник та м.Староконстянтинів, можна зробити висновок, що видаткові накладні складені з порушенням, оскільки фактичне місце передачі товару не відповідає зазначеному у видаткових накладних. ТОВ "Ліхтерн" не є виробником с/г продукції. Згідно податкової інформації (лист від 15 січня 2015 року №17/26-55-22-03 отриманої від ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві встановлено наступне: зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з тим, що згідно даних системи ІС "Податковий Блок" стан платника ТОВ "Ліхтерн" станом на дату складання податкової інформації - 8 "До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Продавець не має права при поставці товару виписувати декілька податкових накладних на одну партію товару".

Позивач, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд першої інстанції, виходячи із аналізу законодавчих норм, вірно зазначив, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Глобинський переробний завод" у четвертому кварталі 2014 року здійснювало придбання товару (сої) у ТОВ "Ліхтерн" на загальну суму 17096701 грн.

01 жовтня 2014 року між ТОВ "Глобинський переробний завод" (покупець) та ТОВ "Ліхтерн" (постачальник) укладено договір постачання №2/10/2014-С (т.1 а.с. 72-74).

За умовами договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором поставити у власність покупця сою (надалі іменується - "Товар") врожаю 2014 року насипом, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах договору прийняти товар та оплатити його вартість. Найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість партії товару, строки, умови і місце (адреса) поставки товару визначаються сторонами в додатках до договору. Додатки оформляються на кожну замовлену партію товару та після підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками є невід'ємною частиною цього договору. Загальна вартість товару по цьому договору визначається сумарною вартістю партій товару, поставлених постачальниками та прийнятих покупцем протягом строку дії цього договору. Під час передачі товару покупцю повинні бути надані видаткові накладні та податкові накладні. Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині не виконаних зобов'язань по договору до повного їх виконання.

Відповідно до додатку №1 до договору поставки №2/10/2014-С (т.1 а.с. 75) постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором поставити у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар - сою кількістю 217,940 тон загальною вартістю 1054807,80 грн. Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах EXW (франко-склад) елеватор ТОВ "Хмільницьке", який знаходиться за адресою: Він. обл., м.Хмільник, вул. Привокзальна 543, відповідно до правил Інкотермс (в редакції 2010 року) та положень договору.

Додатком №2 до договору поставки №2/10/2014-С (т.1 а.с. 76) встановлено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором поставити у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар - сою кількістю 659,460 тон загальною вартістю 3191720,45 грн. Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах EXW (франко-склад) елеватор ТОВ "Хмільницьке", який знаходиться за адресою: Він. обл., м.Хмільник, вул. Привокзальна 53, відповідно до правил Інкотермс (в редакції 2010 року) та положень договору.

Додатком №3 до договору поставки №2/10/2014-С (т.1 а.с. 77) встановлено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором поставити у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар - сою кількістю 758,094 тон загальною вартістю 3669099,15 грн. Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах EXW (франко-склад) елеватор ТОВ "Хмільницьке", який знаходиться за адресою: Він. обл., м.Хмільник, вул. Привокзальна 53, відповідно до правил Інкотермс (в редакції 2010 року) та положень договору.

Додатком №4 до договору поставки №2/10/2014-С (т.1 а.с. 78) встановлено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором поставити у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар - сою кількістю 387,860 тон загальною вартістю 1888955,77 грн. Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах EXW (франко-склад) елеватор ТОВ "Хмільницьке", який знаходиться за адресою: Він. обл., м.Хмільник, вул. Привокзальна 53, відповідно до правил Інкотермс (в редакції 2010 року) та положень договору.

Додатком №5 до договору поставки №2/10/2014-С (т.1 а.с. 79) встановлено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором поставити у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар - сою кількістю 228,738 тон загальною вартістю 1113999.80 грн. Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах EXW (франко-склад) елеватор ПАТ "Державна Продовольчо-Зернова Корпорація України", який знаходиться за адресою: Хмельницька обл. м.Старокостянтинів, вул. М.Кривоноса, 1, відповідно до правил Інкотермс (в редакції 2010 року) та положень договору.

Додатком №6 до договору поставки №2/10/2014-С (т.1 а.с. 80) встановлено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором поставити у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар - сою кількістю 246,292 тон загальною вартістю1219145,40 грн. Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах EXW (франко-склад) елеватор ПАТ "Державна Продовольчо-Зернова Корпорація України", який знаходиться за адресою: Хмельницька обл. м.Старокостянтинів, вул. М.Кривоноса, 1, відповідно до правил Інкотермс (в редакції 2010 року) та положень договору.

Додатком №7 до договору поставки №2/10/2014-С (т.1 а.с. 81) встановлено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором поставити у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар - сою кількістю 552,006 тон загальною вартістю 2732429,70 грн. Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах EXW (франко-склад) елеватор ТОВ "Хмільницьке", який знаходиться за адресою: Він. обл., м.Хмільник, вул. Привокзальна 53, відповідно до правил Інкотермс (в редакції 2010 року) та положень договору.

Додатком №8 до договору поставки №2/10/2014-С (т.1 а.с. 82) встановлено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором поставити у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар - сою кількістю 436,577 тон загальною вартістю 2226542,70 грн. Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах EXW (франко-склад) елеватор ТОВ "Хмільницьке", який знаходиться за адресою: Він. обл., м.Хмільник, вул. Привокзальна 53, відповідно до правил Інкотермс (в редакції 2010 року) та положень договору.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента товар (сою) - кількістю 3486,97 тон на загальну суму 17096701 грн. в тому числі ПДВ 2849450 грн. Обсяги поставленої сої відповідають обсягам, домовленості про поставку яких досягнуто сторонами в додатках №№1-8 до договору поставки №2/10/2014-С від 01 жовтня 2014 року.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Ліхтерн" останнім виписано позивачу: видаткові накладні - від 01 жовтня 2014 року №1011, від 06 жовтня 2014 року №6102, від 10 жовтня 2014 року №10101, від 17 жовтня 2014 року №17101, від 22 жовтня 2014 року №22101, від 28 жовтня 2014 року №28102, №28101, від 06 ж від 05 листопада 2014 року №5111 (т.1 а.с. 91-98) та податкові накладні - від 01 жовтня 2014 року №1, від 06 жовтня 2014 року №13, від 10 жовтня 2014 року №34, від 17 жовтня 2014 року №52, від 22 жовтня 2014 року №61, від 28 жовтня 2014 року №82, №83, від 05 листопада 2014 року №9 (т.1 а.с. 105-112).

Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні. Податкові накладні зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (т.4 а.с. 107-219).

Стосовно тверджень відповідача про порушення оформлення видаткових накладних, а саме не зазначення в останніх прізвища та посади особи, що приймала товар суд вважає за необхідне зазначити, що окремі неточності в заповненні первинних документів не можуть свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом і не позбавляють правового значення, виданих за цими операціями первинних документів, оскільки дана обставина є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність поставки товару у сукупності з іншими доказам. Крім того, видаткова накладна - не єдиний документ, який супроводжує господарську операцію.

Так, з наданого витягу з журналу реєстрації довіреностей (т.1 а.с. 99-103) судом встановлено, що придбаний товар отримувався ОСОБА_2 та ОСОБА_3

На підтвердження того факту, що у спірному періоді вказані особи працювали на ТОВ "Глобинський переробний завод" та були направлені у відрядження для отримання товару позивачем надано - накази про прийняття на роботу, накази про (розпорядження) про переведення працівників, накази про звільнення, накази про відрядження та звіти про виконання службового завдання (т.4 а.с.14-25).

Розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Ліхтерн", що підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою (т.4 а.с. 29-42).

Соя яку реалізовувало ТОВ "Ліхтерн" позивачу зберігалася на зернових складах ТОВ "Хмільницьке" та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України в особі філії "Старокостянтинівський елеватор" на підтвердження чого позивачем надано договір №17 складського зберігання зерна від 26 вересня 2014 року (т.5 а.с.1-10) укладеного між ТОВ "Хмільницьке" та ТОВ "Ліхтерн", копії реєстрів ТТН за формою №3ХС-3, оформлених ТОВ "Хмільницьке" при прийманні на зберігання сої від ТОВ "Ліхтерн" (т.5 а.с.11-76), журнал реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах (т.5 а.с. 77-86), картку рахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні" за вересень 2014 року-листопад 2014 року (т.5 а.с.87-89), Листи ТОВ "Ліхтерн" на переоформлення сої на ТОВ "Глобинський переробний завод" (т.5 а.с. 96, 98, 100, 102, 104, 106, 193, 205), довіреності на отримання сої для переоформлення (т.5 а.с. 97, 99, 101, 103, 105, 107, 194, 206), копії карток аналізу зерна щодо одержаної на зберігання від ТОВ "Ліхтерн" сої (т.4 а.с. 224-256, т.5 а.с. 196, 208), складські квитанції на зерно (т.5 а.с. 108-124, 197-204, 209-212), свідоцтво про право власності на комплекс первинної обробки та накопичення зерна ТОВ "Хмільницьке" та витяг про державну реєстрацію прав (т.5 а.с. 188-189),

Також судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Глобинський переробний завод" (поклажодавець) та ТОВ "Хмільницьке" (зерновий склад) 03 вересня 2014 року укладено договір №9 складського зберігання зерна (т.1 а.с. 137-145), за умовами якого поклажодавець зобов'язується передати, а зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання плоди зернових, зернобобових культур врожаю 2014 року.

20 жовтня 2014 року між ПАТ "Глобинський переробний завод" (поклажодавець) та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (зерновий склад) укладено договір складського зберігання зерна №119 (т.1 а.с.127-134), за умовами якого поклажодавець зобов'язується передати, а зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури врожаю 2014 року.

В ході здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, виписувалися складські квитанції про прийняття на зберігання ТОВ "Хмільницьке" та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від ТОВ "Глобинський переробний завод" переоформленої з ТОВ "Ліхтерн" сої (т.1 а.с. 83-90).

Крім іншого, на підтвердження надання послуг по зберіганню товару (сої) позивачем надано картку рахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні" за вересень 2014 року - березень 2015 року (т.5 а.с. 90-95).

За результатами наданих послуг по зберіганню товару (сої) між позивачем та ТОВ "Хмільницьке" та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" складалися акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) (т.4 а.с. 43-48).

Розрахунок за надані послуги по зберіганню товару здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки ТОВ "Хмільницьке" та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", що підтверджується платіжними дорученнями (т.4 а.с. 50-54, т.7 а.с. 83-86).

На підтвердження реального факту здійснення транспортування придбаної у ТОВ "Ліхтерн" сої зі складів зберігання до ТОВ "Глобинський переробний завод", позивачем надано копії залізничних накладних (т.1 а.с. 172-189), копію договору транспортного експедирування №5/12-2014 від 05 грудня 2014 року (т.1 а.с. 190-194), копію договору №17/1114/83 про надання послуг від 01 листопада 2014 року (т.1 а.с. 195-196), копію договору №36/01/2014 про надання послуг від 31 січня 2014 року (т.4 а.с. 55-56), платіжні доручення (т.4 а.с. 57-60), акти здачі-приймання робіт (т.7 а.с. 105-107), копію договору №75/07-13 транспортного експедирування від 09 липня 2013 року (т.7 а.с. 108-114), копію договору оренди вагонів №69/05-13 від 29 травня 2013 року (115-119), копію договору щодо організації і супроводу перевезень вантажів у вагонах №03-ТП-12 від 16 грудня 2013 року з актами виконаних робіт до нього (т.7 а.с. 120-170), копію договору №1/0412/59 від 24 квітня 2012 року, укладеного між ТОВ "УПИ-Магистраль" ТОВ "Хмільницьке" з додатками та актом виконаних робіт до нього (т.7 а.с. 171-176).

Факт заїзду вагонів з товаром на територію ТОВ "Глобинський переробний завод" підтверджується Журналом реєстрації зважування на вагонних вагах принадходжені вантажу (т.1 а.с. 146-158) та витягом з Журналу реєстрації зважування вантажів на залізничних вагах (т.1 а.с. 160-171).

Згідно пункту 1.4 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Міністерством аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року №661, кількісно-якісний облік зерна ведеться за місцем зберігання в розрізі культур, класів, років урожаю, матеріально відповідальними особами у книгах кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма N 36).

У формі 36 в узагальненому вигляді відображено інформацію щодо одержаної сировини (сої), зокрема, відомості про контрагента, від якого надійшла сировина, вологість, смітну домішку, масу сої. Оскільки до переробного заводу соя, придбана у ТОВ "Ліхтерн", надходила від зберігачів (право власності на сою перейшло до позивача на зернових складах, тобто у місці поставки), у формі 36 за жовтень - грудень 2014 року, січень 2015 року відображено саме найменування зберігачів, а не постачальника сої за договором (т.1 а.с. 226-250, т.2 а.с.1-6).

Відповідно до пункту 2.4 розділу II Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Міністерством аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року №661 кожна партія зерна (крім упакованої у мішки стандартною масою), що надійшла на підприємство, приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на повірених вагах у присутності особи, що доставила зерно, та за якістю, визначеною виробничою технологічною лабораторією підприємства (далі - ВТЛ) чи представником Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі (далі - Держсільгоспінспекція).

Встановлені обставини справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги свідчать про те , що позивач має атестовану виробничу лабораторію, що підтверджується Рішенням №05-6-19/532 від 24 березня 2014 року, Рішенням №05-6-19/2515 від 30 грудня 2013 року Свідоцтвом про атестацію №0502 КФ, виданого Державним підприємством "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" 30 грудня 2013 року та чинного до 29 грудня 2016 року, Положенням Про виробничу лабораторію ТОВ "Глобинський переробний завод", паспорт лабораторії ТОВ "Глобинський переробний завод" (т.1 а.с. 198-214, т.6 а.с. 2-3).

Вказана лабораторія згідно з вимогами пункту 2.4 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах здійснює аналіз якості сої, за результатами такого аналізу складаються картки аналізу зерна.

Також встановлено, що соя у кількості 3486,97 тн придбавалася позивачем у ТОВ "Ліхтерн" для використання її у власній господарській діяльності, оскільки позивач є виробничним підприємством, що займається переробкою сої. Продукція комплексу з переробки сої сертифікована УкрСЕПРО, що підтверджується сертифікатами відповідності на шрот соєвий та олію соєву від 31 січня 2014 року (т.1 а.с. 215-216).

Позивач є власником комплексу з переробки сої, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10 червня 2014 року №22755977 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №22756207 (т.2 а.с.82-83). Згідно з витягом до складу комплексу з переробки сої, зокрема, входять: вагова, виробнича лабораторія, авторозгрузка, зерноприймальний і зернонакопичувальний пункт, зерносховище, підготовчий і екстракційний цехи, будівля очисних споруд тощо. Наведені у витязі складові комплексу з переробки сої безпосередньо пов'язані з вказаними видами діяльності позивача і використовуються ним для виробництва продукції, сировиною для якої є соя.

В ході судового розгляду встановлено, що в результаті проведення переробки придбаної у ТОВ "Ліхтерн" сої, позивачем отримано соєвий шрот, який у подальшому реалізовувався останнім різним суб'єктам господарювання на підтвердження чого ТОВ "Глобинський переробний завод" надано: звіт по реалізації, договора на поставку, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ (т.2 а.с. 86-257, т.3 а.с. 1-210).

Матеріалами справи підтверджується та судом першої інстанції належним чином досліджено витяги з бухгалтерського обліку (т.2 а.с. 7-81), які підтверджують рух сировини (сої) та продуктів її переробки у жовтні та листопаді 2014 року, а саме: картки рахунку 631 за жовтень і листопад 2014 р за контрагентом ТОВ "Ліхтерн", які відображають господарські відносини позивача з ТОВ "Ліхтерн"; звіти про закупку сої у ТОВ "Ліхтерн" за жовтень і листопад 2014 року; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за контрагентом ТОВ "Ліхтерн" за жовтень і листопад 2014 року, де відображено загальний обсяг господарської операції з цим контрагентом; оборотно-сальдову відомість по рахунку 261 за жовтень і листопад 2014 року, де відображено обсяги готової продукції за видами у відповідні періоди; обороти рахунку 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" за жовтень і листопад 2014 року, де відображено виробничу собівартості реалізованої готової продукції; обороти по рахунку 2314 "Основне виробництво переробного підприємства" за жовтень і листопад 2014 року; звіти по проводках, картки рахунку 201 "Сировина й матеріали" за жовтень і листопад 2014 року, де відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється.

З огляду на викладене, колегія суддів підтверджує висновку суду першої інстанції про правомірність включення позивачем суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує виключно з недоліками, які на його думку, мають місце в діяльності підприємства-контрагента.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також, пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, подальше припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, а висновки акту перевірки від 14 травня 2014 року №8/16-03220212/30547403 про порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.4, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України Податкового кодексу України є безпідставними.

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства України, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про наявність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2015 року по справі № 816/2187/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2015р. по справі № 816/2187/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 12.10.2015 р.