Постанова № 52254594, 13.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р. Справа№ 910/7941/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Комарецький Р.Є. - прокурор військової прокуратури Київського гарнізону, посв. № 031483 від 22.01.2015;

від позивача: Сущук Т.І. - представник, дов. № 1558/0/4-15 від 14.05.2015;

від відповідача: Здоренко В.Є. - представник, дов. № 27/02-15 від 27.02.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Завод КІНАП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015

у справі №910/7941/14 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Державного агентства резерву України

до Публічного акціонерного товариства "Завод КІНАП"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 221 571,00 грн.

за участю Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2105 у справі № 910/7941/14 розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.10.2015, а у судовому засіданні 12.10.2015 оголошено перерву до 13.10.2015.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі № 910/7941/14 позов задоволено повністю; зобов'язано відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності: латунь ливарну (вторинну) у кількості 3,5 (три з половиною) тонни; підлягає стягненню із відповідача на користь позивача 105 000,00 грн. штрафу та 116 571,00 грн. пені та в доход Державного бюджету України - 6 531,42 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивовано тим, що відповідач зобов'язаний був зберігати матеріальні цінності мобілізаційного резерву до моменту зняття з нього в установленому порядку мобілізаційного завдання, чого ним дотримано не було, спірні цінності матеріального резерву були ним самовільно відчужені; матеріали справи не містять належних та допустимих доказів віднесення спірних цінностей матеріального резерву до мобілізаційного завдання 1986 року; відсутність належних та допустимих доказів фактичної передачі ПАТ "Завод КІНАП" на зберігання спірних матеріальних цінностей та номенклатури, затвердженої Держпланом СРСР від 26.06.88 № В-2814сс, не спростовує факту наявності і накопичення у відповідача матеріальних цінностей згідно із наведеним переліком, зокрема: латунь ливарна вторинна - 3,5т згідно із звітом - збережувальним зобов'язанням про наявність матеріальних цінностей 2351/3 від 06.02.02, поданим відповідачем до Державної комісії з державного матеріального резерву, станом на 20.01.2002; доказів наявності у відповідача або ж реалізації в установленому порядку вказаних цінностей державного матеріального резерву, суду не надано, як не надано і доказів припинення у встановленому порядку права державної власності на цінності матеріального резерву - латунь ливарну вторинну у кількості 3,5т; здійснивши перерахунок пред'явлених до стягнення позивачем з відповідача штрафу та пені, судом встановлено, що їх розмір становить 105 000,00 грн. та 116 571,00 грн., відповідно; суд дійшов висновку, що позовна давність не поширюється на вимоги Державного агентства України, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв", а тому підстави для застосування до вимог позивача загального та спеціального (скороченого) строків позовної давності у суду відсутні.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі № 910/7941/14 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник стверджує, що висновок суду про накопичення матеріальних цінностей, зокрема, латуні ливарної в кількості 3,5т, помилкове та спростовується зазначеним судом звітом (т.1 а.с.27-29), в розділі якого: "Наявність на 20.01.2002" відсутні записи відносно латуні ливарної (вторинної) станом на початок та кінець року.

Як зазначає скаржник, судом безпідставно не взято до уваги твердження про необ'єктивність посилання позивача на дату 12.01.2008, як на момент виявлення факту відсутності (самовільного відчуження) матеріальних цінностей, оскільки у матеріалах справи міститься акт перевірки від 19.02.1999, посилання на який наявне в акті ревізії від 12.07.2008 (розділ 9 Інформація про попередні перевірки), в якому зазначено, що латунь ливарна була самовільно вилучена в 1993р. за розпорядженням керівництва заводу ( т.2, а.с.14) і закладення/поновлення латуні ливарної (вторинної) не відбувалось.

Посилаючись на положення п.10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, скаржник стверджує, що суд помилково встановив, що відповідача є зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, без встановлення моменту фактичної передачі відповідачу на зберігання спірних матеріальних цінностей.

На думку скаржника, судом першої інстанції безпідставно не враховані надані відповідачем письмові доказі: довідка № 072-31/923 від 08.07.2010, лист Держкомрезерву № 503/1818 від 15.04.2008, лист Мінпромполітики України № 10/1-3-1822 від 01.12.2008, які свідчать про скасування мобілізаційного завдання, доведеного відповідачу, що має своїм наслідком відсутність правових підстав для позивача витребувати у відповідача латунь ливарну відповідно до приписів Закону України "Про державний матеріальний резерв України".

Як зазначає скаржник, твердження суду першої інстанції про те, що латунь ливарна (вторинна) у кількості 3,5т не відноситься до мобілізаційного завдання 1986 розрахункового року, спростовується наданими позивачем поясненнями (т.2 а.с.53 (2 абзац), в якому зазначено, що матеріальні цінності мобілізаційного резерву закладались на 1986 розрахунковий рік відповідно до номенклатури № В-2814сс від 26.06.1988.

08.09.2015 відповідачем подано клопотання про призначення судової економічної експертизи у справі № 910/7941/14 та запропоновані питання, які належить поставити на вирішення експерта.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що наявні у матеріалах справи документи свідчать, що відповідач є зберігачем матеріальних цінностей державного резерву; оскільки спірні цінності були самовільно відчужені відповідачем, то у нього існує обов'язок по їх поверненню до державного резерву, а тому вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності: латунь ливарну (вторинну) у кількості 3,5 тонни є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

09.10.2015 та 12.10.2015 прокурором та позивачем, відповідно, подані письмові заперечення на клопотання про призначення судової експертизи.

13.10.2015 у судовому засіданні скаржником подано письмові додаткові пояснення до апеляційної скарги та позивачем подано розгорнутий розрахунок нарахування пені.

Згідно із ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, враховуючи те, що поставлені відповідачем питання зводяться до оцінки доказів, наявних у матеріалах справи, а відповідно до ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу; також обов'язок доказування і подання доказів статтею 33 ГПК України покладено на сторону в господарському спорі; стосовно розрахунків, то перевірка їх правильності не потребує спеціальних знань, дійшла висновку, що у клопотання не наведено обставин, які статтею 41 ГПК України передбачені підставами для призначення судової експертизи, тому клопотання залишається без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши прокурора, представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подана позовна заява про зобов'язання відповідача негайно повернути до державного резерву матеріальні цінності, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, а саме: латунь ливарна (вторинна) у кількості 3,5 тонн; стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 221 571,00 грн., в тому числі, 105 000,00 грн. штрафу та 116 571,00 грн. пені.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2015 у справі № 910/7941/14 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі № 910/7941/14 та рішення господарського суду м. Києва від 17.07.2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У матеріалах справи є наявною фотокопія акту від 19.02.1999, згідно із яким контрольною перевіркою наявності та якісного стану матеріальних цінностей мобрезерву у ВАТ "Завод КІНАП" заступником начальника Київської міжобласної інспекції Держкомрезерву України, встановлено, що, зокрема, були самовільно вилучені та не повернуті в мобрезерв матеріальні цінності, зокрема, латунь ливарна 3,5т (а.с.243, 1т.).

Відповідно до звіту - збережувального зобов'язання про наявність матеріальних цінностей форма № 12, наданого ВАТ "Завод КІНАП" Державному комітету України з державного матеріального резерву та Міністерству промислової політики України, були вказані в обліку накопичення, на 20.01.2002 матеріальні цінності, у тому числі латунь ливарний вторинний 3,5т.

Як вказано у звірювальній відомості до перевірки фактичної наявності матеріальних цінностей в мобілізаційному резерві ВАТ "Завод КІНАП", складеній інвентаризаційною комісією 27 - 30.06.2006, та у відомості до акту перевірки наявності та якісного стану матеріальних цінностей мобілізаційного резерву станом на 01.07.2006, в мобілізаційному резерві ВАТ "Завод КІНАП" наявні, зокрема, матеріальні цінності: латунь ливарна, код 173510, у кількості 3,5т.

Згідно із актом інвентаризації матеріальних ресурсів мобілізаційного резерву станом на 01.07.2006, складеного комісією ВАТ "Завод Кінап", наявна за обліком латунь ливарна 3,5т фактично не була виявлена та відображена в акті як нестача.

Як свідчить довідка Відкритого акціонерного товариства "Завод КІНАП" від 09.01.2008 № 1, на позабалансовому рахунку 023 підприємства станом на 01.01.2008 обліковується, зокрема, латунь ливарна в кількості 3,5 тонн.

Відповідно до акту інвентаризації матеріальних ресурсів мобілізаційного резерву станом на 09.01.2008 комісією ВАТ "Завод Кінап" засвідчено нестачу 3,5т латуні ливарної.

Згідно із актом від 12.01.2008, за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності, а саме перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні у Київському ВАТ "Завод "КІНАП" за період з 01.10.04р. по 10.01.08р., зокрема, встановлено, що накопичення матеріальних цінностей мобрезерву проведено відповідно до номенклатури, затвердженої Держпланом СРСР від 26.06.88р. № В-2814сс; договір про відповідальне зберігання ТИЦ мобрезерву між ВАТ "Завод "КІНАП" та Держкомрезервом України не укладений.

У висновках зазначеного акту від 12.01.2008 вказано, що кількісне зберігання матеріальних цінностей мобрезерву не забезпечено; має місце неповернення самовільно відчужених матеріалів мобрезерву, а саме: латунь ливарна (первинна) в кількості 3,5т; також у цьому акті відповідно до Закону України "Про державний матеріальний резерв" запропоновано негайно повернути до мобрезерву самовільно відчужені матеріальні цінності, а саме: латунь ливарну (первинну) в кількості 3,5т.

Згідно із довідкою позивача (а.с. 30, 1т.) в акті від 12.01.2008 допущена технічна помилка в найменуванні матеріалу, що самовільно відчужено; за даними обліку Держрезерву значиться латунь ливарна вторинна (попередній акт перевірки 2001р.), яка підлягає поверненню у кількості 3,50т.

Відповідно до службової записки № 062/167 від 18.12.2013 станом на 12.01.2008 ринкова ціна (грн. за одиницю виміру, з ПДВ) за тонну латуні ливарної вторинної становила 30 000,00 грн.

Згідно із витягом з результатів інвентаризації матеріальних цінностей мобілізаційного резерву Держфінінспекції в м. Києві, проведеної у 2013р., на зберіганні у ВАТ "Завод КІНАП" обліковується залишки матеріальних цінностей за даними обліку Держрезерву латунь ливарна (вторинна) 3,50т, фактично є відсутньою (а.с. 48-49, 2т.).

Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державне агентство резерву України, реорганізувавши Державний комітет України з державного матеріального резерву, та віднесено його до центральних органів виконавчої влади.

Згідно із п.4 Положення про Державне агентство резерву України, затверджене Указом Президента України від 13.04.2011 № 463/2011, Держрезерв України, у тому числі, здійснює управління державним резервом; організовує виконання затверджених Кабінетом Міністрів України завдань щодо формування, зберігання, обслуговування, розміщення, відпуску, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного резерву, дотримання нормативних умов їх кількісного та якісного стану та несе відповідальність за їх виконання; відповідно до законодавства здійснює відпуск розброньованих матеріальних цінностей із державного, у тому числі мобілізаційного, резерву; здійснює відповідно до законодавства контроль за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами незалежно від форм власності зобов'язань щодо зберігання, освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю зазначених цінностей затвердженій номенклатурі, встановленим стандартам і технічним умовам.

Законом України "Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997 № 51/97-ВР, із змінами і доповненнями, встановлено, що державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом; у складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання) (ч.1 ст.1); підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами (ч.4 ст.11); державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України; матеріальні цінності з державного резерву реалізуються на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.ч.1, 3 ст.12).

Відповідно до п.10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129, матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про його приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.

Згідно із ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як роз'яснено в п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв" від 17.10.2012 № 11, відповідні правовідносини підпадають під ознаки договору зберігання, правовий режим якого визначено главою 66 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); такий договір згідно з частиною першою статті 937 ЦК України укладається у письмовій формі; водночас законом не встановлено наслідків у вигляді недійсності договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву через недодержання форми його укладення, а тому господарські суди повинні у кожному конкретному випадку з'ясовувати дійсний зміст правовідносин сторін на предмет наявності між ними договірних відносин щодо зберігання відповідних матеріальних цінностей, зазначених у п.10 названого Порядку, а саме акт про приймання матеріальних цінностей та належно оформлені бухгалтерські документи складського обліку.

Наявні у справі документи: звіт - збережувальне зобов'язання про наявність матеріальних цінностей форма № 12, довідка про облік на позабалансовому рахунку 023 станом на 01.01.2008, акти та відомості інвентаризацій матеріальних цінностей, складених у 2006р., 2008р., 2013р., акт ревізії, складений у 2008р., свідчать про те, що відповідачу надані матеріальні цінності державного резерву для їх відповідального зберігання, а саме, латунь ливарна вторинна у кількості 3,5т, зазначені матеріальні цінності закладені до державного резерву та оформлені відповідними бухгалтерськими документами складського обліку, про що свідчить надання відповідачем звітності про перебування на обліку відповідального зберігання згаданих матеріальних цінностей; відображення у даних бухгалтерського обліку матеріальних ресурсів мобілізаційного резерву відповідно до інвентаризаційних відомостей.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Як свідчать вищезазначені документи, у процесі відповідального зберігання відповідачем матеріальних цінностей державного резерву - 3,5т латуні ливарної вторинної, була виявлена нестача зазначених матеріальних цінностей.

Як встановлено в ст.2 Закону України "Про державний матеріальний резерв", самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву - використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву.

Відповідно до ст.416 ЦК Української РСР зберігач зобов'язаний вжити усіх заходів, передбачених договором або необхідних для збереження майна; зберігач не має права користуватися переданим йому на зберігання майном, якщо інше не передбачено договором.

Згідно із ч.1 ст.942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

В ст.944 ЦК України передбачено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Однак, відповідачем порушено зазначені вимоги норм законодавства щодо збереження матеріальних цінностей державного резерву, що знаходились на його відповідальному зберіганні.

В ч.10 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" встановлено, що у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Відповідачем подані заяви про застосування строку позовної давності щодо вимог позивача про повернення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, сплату штрафних санкцій, застосування наслідків спливу позовної давності: від 16.01.2015, від 24.06.2015, від 24.06.2015.

Відповідач вказує на те, що відповідно до матеріалів справи, факт виявлення самовільного вилучення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву мав місце 19.02.1999, коли був складений акт перевірки наявності та якісного стану матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, проведеної заступником начальника Київської міжобласної інспекції держкомрезерву України; відповідно до інформації, викладеної в акті, матеріальні цінності були самовільно вилучені в 1993р., тому, на думку відповідача, позивач звернувся до суду після спливу позовної давності по вимогах позивача, з огляду на що відповідачем подані заяви про сплив позовної давності та застосування наслідків спливу позовної давності.

Згідно із датою поштового штемпелю на конверті, позивачем позов подано до суду першої інстанції 24.04.2014.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із п.6 ч.1ст.268 ЦК України, в редакції Закону України № 1713-ІV від 12.05.2004, позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Колегія суддів погоджується із обґрунтуванням та висновком суду першої інстанції по відсутність підстав для застосування до вимог позивача загального та спеціального (скороченого) строків позовної давності.

Згідно із п.16 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" розмір пені, передбачений пунктами 7, 8, 9, 10 цієї статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Апеляційна інстанція не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розмір пені за період з 12.01.2008 по 17.04.2014 становить 116 571,00 грн., оскільки, перевіривши розрахунок позивача, апеляційною інстанцією встановлено, що правильним розміром пені є сума 116 553,45 грн.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не відповідають матеріалам справи в їх сукупності, враховуючи викладені обставини справи.

Як вбачається із вищезазначеного звіту - збережувального зобов'язання про наявність матеріальних цінностей станом на 20.01.2002 форма № 12, серед матеріальних цінностей державного матеріального резерву, що обліковуються у відповідача як такі, що знаходяться на відповідальному зберіганні, значиться латунь ливарна вторинна 3,5т, яка, фактично, станом на 20.01.2002 вже була відсутньою, що свідчить про самовільне відчуження відповідачем зазначених матеріальних цінностей, які знаходились на відповідальному зберіганні.

У п.9 акту від 12.01.2008 "Про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності, а саме перевірки наявності, якісного, стану умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні у Київському ВАТ "Завод КІНАП" за період з 01.10.04р. - 10.01.08 р." вказано, що попередня перевірка здійснена була з 15.02.99р. по 19.02.99р., про що складено акт від 19.02.1999. В акті перевірки від 19.02.1999 було зазначено, що, як встановлено перевіркою, в 1993р. по розпорядженню бувшого керівництва заводу було самовільно вилучено з мобрезерву матеріальні цінності, у тому числі латунь ливарна 3,5т; самовільно вилучені матеріальні цінності не повернуті в мобрезерв.

Отже, оскільки зазначені матеріальні цінності були закладені на відповідальне зберігання у відповідача до 1993р., то у сторін може і не бути усіх документів, складення яких передбачено Порядком формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129.

Разом із тим, згідно із ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наявні у справі докази: акт контрольної перевірки від 19.02.1999, звіт - збережувальне зобов'язання про наявність матеріальних цінностей на 20.01.2002 форма № 12 державної статистичної звітності, акти та відомості інвентаризацій, проведених в 2006р., в 2008р., в 2013р, довідка відповідача від 09.01.2008 про облік на позабалансовому рахунку станом на 01.01.2008, свідчать про те, що у відповідача було закладено на відповідальне зберігання матеріальні цінності державного резерву - 3,5т латуні ливарної вторинної, щодо яких відповідачем здійснено самовільне відчуження та не було відновлено їх фактичну наявність на відповідальному зберіганні відповідача.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач матеріалами справи не довів ані того, що ним здійснено реалізацію матеріальних цінностей з державного резерву 3,5т латуні ливарної вторинної відповідно до порядку, встановленого нормами чинного законодавства про державний матеріальний резерв станом на момент реалізації, із здійсненням відповідних розрахунків із державним матеріальним резервом, ані того, що ринкова ціна латуні ливарної вторинної є меншою, ніж вказано позивачем.

Зміст листів Державного комітету України з державного матеріального резерву № 5-3/1818 від 15.04.2008, Мінпромполітики України від 01.12.2008 № 10/1-3-1822, довідки № 072-31/923 від 08.07.2010, не свідчить про звільнення відповідача від відповідальності за самовільне відчуження матеріальних цінностей 3,5т латуні ливарної вторинної, які знаходились у відповідача на відповідальному зберіганні, оскільки ці документи мають інформативний характер щодо порядку здійснення реалізації розброньованих матеріальних цінностей та про розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2008 № 292-3; стосовно довідки Контрольно-ревізійного управління в місті Києві від 08.07.2010 № 072-31/923, то в цьому акті, зокрема, зазначено, що самовільно відчужена латунь ливарна 3,5т залишилась неповернутою, хоча за даними бухгалтерського обліку рахується латунь ливарна в кількості 3,5т, проте фактично вказані матеріальні цінності мобілізаційного резерву в кількості 3,5т у товариства відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та наявність підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод КІНАП" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі № 910/7941/14 скасувати частково і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

4. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Завод КІНАП" (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 160; ідентифікаційний код 14311850) повернути до державного резерву матеріальні цінності: латунь ливарну (вторинну) у кількості 3,5 (три з половиною) тонни.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Завод "КІНАП" (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 160; ідентифікаційний код 14311850) на користь Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28; ідентифікаційний код 37472392) 105 000,00 грн. штрафу та 116 553,45 грн. пені

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Завод КІНАП" (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 160; ідентифікаційний код 14311850) в доход Державного бюджету України 6 531,07 грн. судового збору

7. В решті позову відмовити.

8. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

9. Справу № 910/7941/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 13.10.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха