Постанова № 52254593, 12.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р. Справа№ 910/23346/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Коршун Н.М.

Дикунської С.Я.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Саковець І.В. (довіреність №86 від 22.09.2015 р.)

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - не з'явився

від відповідача 3 - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.09.2015 р.

у справі №910/23346/15 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Талісман-К»

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні дистриб'юторські системи»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель», Товариства з обмеженою відповідальністю «Талісман-К» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні дистриб'юторські системи» про стягнення з відповідачів суми простроченої заборгованості по кредитному договору №79.1/002-КЛТ-09, суми заборгованості по процентам по кредиту, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту, 3% річних від суми простроченого кредиту, 3% річних від суми прострочених процентів по кредиту, інфляційних втрат від суми простроченого кредиту, інфляційних втрат від суми прострочених процентів по кредиту.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2015 р. позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто скаржнику без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу та передати справу до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу скасувати.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників відповідачів.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 01.10.2015 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

У поданій до суду позовній заяві заявлено вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 380395191,03 грн. внаслідок невиконання позичальником (відповідачем 1) зобов'язань за кредитним договором №79.1/002-КЛТ-09 від 09.10.2009 р. та невиконання поручителями (відповідачем 2, відповідачем 3) зобов'язань за різними договорами поруки, а саме: №79.1/002-П.2.-09 від 30.12.2011 р. та №79.1/002-П.1-09 від 12.10.2010 р.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Правовий аналіз наведеного положення свідчить про те, що позивач наділений правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог за умови, якщо такі вимоги є взаємопов'язаними між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Отже, можна об'єднувати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

В даній позовній заяві об'єднано вимоги про стягнення суми боргу з різних поручителів, зобов'язання у яких виникли за різними договорами поруки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сумісний розгляд заявлених позивачем вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, оскільки заявлені позовні вимоги виникають з різних правових підстав, тягнуть за собою різні правові наслідки та, відповідно, підтверджуються різними доказами, що суттєво утруднить вирішення спору, та в свою чергу, виключає можливість їх спільного розгляду в одному судовому провадженні.

Зазанчене підтверджує, що підстави виникнення позовних вимог та докази, якими позовні вимоги обгрунтовані, є різними.

Тобто вказані позовні вимоги не зв'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Таким чином, позивачем фактично подано позов про стягнення заборгованості за трьома окремими договорами.

Згідно п. 3.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо: позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача), і в цій позовній заяві об'єднані вимоги, що ґрунтуються на комерційному акті, з вимогами, які обґрунтовані іншими документами; об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т. п.

При цьому, підлягають встановленню обставини щодо підстав стягнення з відповідача заборгованості, що виникла на підставі різних договорів, необхідним є з'ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги про стягнення грошових коштів по кожному з договорів.

Сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна заява з доданими до неї матеріалами підлягає поверненню скаржнику на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 03.09.2015 р. у даній справі є такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.ст. 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 03.09.2015 р. у справі №910/23346/15 залишити без змін.

Справу №910/23346/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Н.М. Коршун

С.Я. Дикунська