Постанова № 52251913, 02.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 червня 2011 року 10:16 № 2а-6099/11/2670

за позовомДочірнього підприємства Торговий дім «Вінніфрут»ВАТ «Вінніфрут»в особі Київської філіїдо відповідачаДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. КиєвапроВизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010 р. № 0002161750/0суддяОСОБА_1секретар судового засіданняОСОБА_2представники: від позивача:ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 04.05.2011 р.)від відповідача:ОСОБА_4 (довіреність № 185/9/9/10 від 26.04.2011 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.06.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Дочірнє підприємство Торговий дім «Вінніфрут»ВАТ «Вінніфрут» в особі Київської філії з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010 р. № 0002161750/0.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, та просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 29 листопада 2010 року №0002161750/0.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем пп.4.2.9. п.4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки, як зазначає позивач, згідно вимог податкового законодавства, він не повинен був утримувати податки з доходів фізичних осіб із коштів, перерахованих на розрахунковий рахунок Метрополітену внаслідок придбання проїзних квитків в потребах господарської діяльності для працівників підприємства.

Представник відповідача позов не визнав, та зазначив, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки, на думку відповідача, придбані позивачем проїзні квитки в потребах господарської діяльності для працівників підприємства, є додатковими благами, наданими працедавцем своїм працівникам, а відповідно, з коштів, перерахованих на розрахунковий рахунок Метрополітену, у відповідності до пп.4.2.9. п.4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивач повинен сплачувати податок з доходів фізичних осіб.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2010 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі було проведено позапланову виїзну перевірку Київської філії Дочірнього підприємства Торговий дім «Вінніфрут»ВАТ «Вінніфрут»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено Акт від 09.11.2011 р. № 5010/23-621-25965307.

В зазначеному Акті встановлені порушення позивачем пп.4.2.9. п.4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки придбані позивачем проїзні квитки в потребах господарської діяльності для працівників підприємства, відповідач вважає додатковими благами, наданими працедавцем своїм працівникам, а відповідно, з коштів, перерахованих на розрахунковий рахунок Метрополітену, у відповідності до пп.4.2.9. п.4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивач повинен був сплатити податок з доходів фізичних осіб, що позивачем зроблено не було.

На підставі зазначеного Акту перевірки, та встановлених в ньому порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010 р. №0002161750/0, яким позивачу донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 9 121,77 грн. (основний платіж 3 040,59 грн., штрафні санкції 6 081,18 грн.)

В порядку адміністративного оскарження 06.12.2010 року позивач звернувся до ДПІ Дніпровському районі м. Києва зі скаргою № 78 про перегляд податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010 року № 0002161750/0.

02 лютого 2011 року Київською філією Дочірнього підприємства Торговий дім «Вінніфрут»Відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут»було отримано Рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 1194/10/25-014т від 28.01.2011 року на податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 29 листопада 2010 року № 0002161750/0, яким скарга позивача була залишена без задоволення.

Крім того, 06.02.2011 р. позивачем було отримано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 03 лютого 2011 року №0002161750/1 про сплату 9 121, 77 грн., в тому числі 3 040,59 грн. донарахованого податку з доходів фізичних осіб та штрафних (фінансових) санкцій 6 081, 18 грн., застосованих за порушення п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІV від 22.05.2004 року, виписане на підставі акту перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги.

09.02.2011 року позивач звернувся зі скаргою № 84 до Державної податкової адміністрації м. Києва на податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 29 листопада 2010 року № 0002161750/0 та від 03.02.2011 року № 0002161750/1.

За результатами розгляду скарги Державна податкова адміністрація м. Києва скасувала податкове повідомлення-рішення від 03.02.2011 року № 0002161750/1 та скасувала податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року № 0002161750/0 в частині донарахувань по основному платежу в сумі 456, 09 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій відповідно до вимог п.п. 17.1.9 п.17.1. ст. 17 Закону 2181 у розмірі 912,18 грн., в іншій частині зазначене рішення залишено без змін, а скарга позивача в іншій частині залишена без задоволення.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 29 листопада 2010 року № 0002161750/0 протиправним та таким, що підлягає скасуванню з тих підстав, що згідно вимог податкового законодавства, він не повинен був утримувати податки з доходів фізичних осіб із коштів, перерахованих на розрахунковий рахунок Метрополітену внаслідок придбання проїзних квитків в потребах господарської діяльності для працівників підприємства.

Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», що діяв на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», об'єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід;

- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

- іноземні доходи.

Згідно пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

Під терміном "послуги домашнього обслуговуючого персоналу" розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням - будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належать таким особам або використовуються ними;

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом;

д) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону.

Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням;

Згідно наведених норм законодавства податковий орган при визначені оподатковуваного доходу позивача, з урахуванням доходу отриманого працівником від його працедавця, як додаткове благо (придбання та надання проїзних квитків в потребах господарської діяльності для працівників підприємства), повинен був встановити чи не зумовлене таке надання виконанням працівниками позивача трудової функції, або передбачене нормами трудового договору (контракту).

Крім того, з аналізу норм зазначеного законодавства вбачається, що податок повинен бути нарахований на конкретно визначену особу (персонально), проте як в Акті перевірки відповідачем не визначено коло осіб, які отримали зазначені додаткові блага, та як вбачається з матеріалів справи та наданих представником позивача пояснень, проїзні квитки не розподілялися персонально між працівниками і, відповідно, визначити суми отриманого додаткового блага кожним працівником також є неможливим.

Також персональне розподілення проїзних квитків між працівниками позивача не підтверджено матеріалами перевірки.

Таким чином, в Акті перевірки встановлено лише факт перерахування вартості проїзних квитків (15 проїзних квитків на всі види транспорту) на розрахунковий рахунок Метрополітену.

Разом з тим, факт кількості працівників, які скористалися даними проїзними квитками, та відповідну вартість послуги на одну особу працівника перевіряючий в акті перевірки не визначив, зважаючи на що судом не вбачається обґрунтованість суми донарахованого доходу фізичних осіб податковим органом.

Посилання відповідача на те, що станом на 01.07.2009 року в штаті позивач перебувало тільки три працівника, що не могли використовувати для виконання службових обовязків 15 проїзних квитків, суд до уваги не бере, оскільки до матеріалів справи позивачем були надані належним чином завірені штатні розклади позивача за січень-травень 2009 р., з яких вбачається достатня кількість працівників позивача, на момент придбання проїзних квитків, для їх використовування з метою виконання службових обовязків (згідно до штатного розкладу за травень 2009 р., в позивача працювало 74 особи), а нечисельна кількість працівників станом на 01.07.2009 року, що зазначається відповідачем, була повязана з процедурою ліквідації позивача згідно протоколу зборів засновників ДП Торговий Дім «Вінніфрут»ВАТ «Вінніфрут»№ 1 від 11 березня 2011 року.

Також, відповідно до Листів Державної податкової адміністрації від 07.04.2004 р. № 2635/6/17-3116 та від 21.06.2004 р. № 6171/5/17-3116, до отримуваних працівниками від підприємств доходів відноситься безоплатне надання їм у користування проїзних квитків на проїзд у міському пасажирському транспорті або відшкодування працівникам вартості проїзду в міському пасажирському транспорті.

Якщо специфіка роботи підприємства вимагає, для виконання службових обов'язків переміщення працівників від одного об'єкта до іншого, вартість придбаних підприємством проїзних квитків, які персонально не розподіляються між працівниками, а видаються їм у міру потреби для виконання виробничих завдань (у зв'язку зі специфікою роботи), з метою оподаткування розглядається з урахуванням положень підпункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону і не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Згідно положення про Київську філію Дочірнього підприємства Торговий дім «Вінніфрут» ВАТ «Вінніфрут»від 2001 року, а саме пп.2.2.1 п.2.1 ст.2 Положення, напрямком діяльності філії є реалізація оптом та у роздріб продукції власного виробництва ВАТ «Вінніфрут».

Наказом Київської філії Дочірнього підприємства Торговий дім «Вінніфрут»ВАТ «Вінніфрут»№ 90-К від 20.07.2007 р. передбачено щомісячне забезпечення працівників проїзними квитками в зв'язку з роз'їзним характером роботи, в кількості, що забезпечить можливість безперебійного виконання працівниками підприємства своїх службових обовязків.

З наведеного вбачається, що проїзні квитки набувались підприємством для забезпечення ними працівників в зв'язку з виконанням останніми своїх службових обов'язків та надавались за зверненням працівника по мірі необхідності для можливості виконання ним своїх трудових обовязків.

Крім того, згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за № 114/8713, відповідно до п 3.20 якої - вартість придбаних підприємством проїзних квитків, які персонально не розподіляються між працівниками, а видаються їм у міру потреби для виконання виробничих завдань (у зв'язку зі специфікою роботи) не належать до фонду оплати праці, а відповідно не підлягають оподаткуванню.

З огляду на вказані вище обставини у сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач не довів суду правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010 р. № 0002161750/0.

Натомість позивач обґрунтував правомірність заявлених позовних вимог, що також підтверджується допустимими доказами.

А відтак суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.71, 94, ст.ст. 158-163, ст. 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 29 листопада 2010 року №0002161750/0.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя ОСОБА_1

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 06.06.2011 р.