Ухвала суду № 52240726, 06.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/434/15-ц Головуючий у 1-ій інстанції - Гребенюк В.В.

Апеляційне провадження Доповідач - Іванченко М.М.

№22-ц/756/7479/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Головачова Я.В., Болотова Є.В.

при секретарі: Гарматюк О.Д.

за участю:

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на спільне майно подружжя

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4

на рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

Позивач звернулась до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 в якому просила суд: встановити факт проживання однією сім'єю та визнати за ОСОБА_2 право власності на спільне майно подружжя.

Свої вимоги, з урахуванням уточнених позовних вимог позивач, обґрунтовувала тим, що з 1978 року позивач була знайома з відповідачем та починаючи з 28 травня 2009 року сторони почали жити однією сім'єю. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, у зв'язку з чим просила встановити факт проживання однією сім'єю між ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на спільне майно подружжя - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу в якій просили скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі.

У поданій апеляційній скарзі апелянти посилаються на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи, а тому вважають, що рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, що ухвалено з порушенням матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначають, що судом першої інстанції не взято до уваги наявні в матеріалах справи письмові докази, а саме довіреності та письмові пояснення ОСОБА_4, з яких вбачається, що сторони проживали однією сім'єю.

Позивач підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник відповідача в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року прийнято відмову ОСОБА_2 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 про часткову відмову від апеляційної скарги в частині вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Апеляційне провадження в цій частині закрито. Тому в апеляційному порядку в цій частині не перевіряється.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником автомобіля марки BMW модель X6, легковий універсал-В, державний номерний знак НОМЕР_1, 2012 року випуску, № шасі (кузов, рама) НОМЕР_4 та автомобіля марки LEXUS модель LX 570 5,7 A/T, державний номерний знак НОМЕР_2, 2013 року випуску, № шасі (кузов, рама) НОМЕР_3.

З наявної відповіді на запит № 55/01/10-2015 від 02 жовтня 2015 року слідчого СВ Подільського РУЮ ГУ МВС України в м. Києві вбачається, що в провадженні слідчого перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110060005115 від 14 червня 2013 року за ознакою кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.19, ч.3 ст. 289 КК України щодо незаконними заволодіннями автомобілями марки BMW модель X6, легковий універсал-В, державний номерний знак НОМЕР_1, 2012 року випуску, № шасі (кузов, рама) НОМЕР_4 та автомобіля марки LEXUS модель LX 570 5,7 A/T, державний номерний знак НОМЕР_2, 2013 року випуску, № шасі (кузов, рама) НОМЕР_3.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та достовірних доказів ведення сторонами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна саме в інтересах сім'ї. А відтак позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна, набутого під час спільного проживання, не підлягають задоволенню. З таким висновком погоджується і колегія суддів з огляду на таке.

Згідно з ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст.70 ЦК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

А оскільки доводи позивача щодо проживання сторін однією сім'єю з відповідачем не доведено, то колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнати за ОСОБА_2 право власності на спільне майно подружжя є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на те, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року по справі № 759/4583/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, яким зокрема встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 до ОСОБА_4 з вересня 2007 року, а тому у відповідності до ст. ч.3 ст.61 ЦПК України вказані обставини не потребують доказуванню. Колегія суддів не приймає до уваги з огляду на таке.

У відповідності до ч.1 ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, а тому оскільки оскаржуване рішення ухвалено 07 квітня 2015 року, а рішення суду по справі № 759/4583/15-ц ухвалено 23 квітня 2015 року, тобто після ухвалення судового рішення та його оскарження, колегія суддів не може прийняти до уваги рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року по справі № 759/4583/15-ц.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: