Ухвала суду № 52234411, 08.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1384/15 Справа № 172/1258/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Порошина О. О. Доповідач - Дігтярь Н.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Дігтярь Н.В.

суддів - Литвиненко О.О., Васецької В.В.

за участю секретаря - Дьоміної А.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровськ кримінальне провадження №12014040420000614 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2015 року щодо

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

який народився с.Чаплине

Васильківського району Дніпропетровської області,

проживає за адресою АДРЕСА_1

обвинуваченого за ч.1 ст.121 КК України,

за участю прокурора - Чорнобривець Ю.М.

захисника - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_2

ВСТАНОВИЛА:

Обвинуваченим ОСОБА_2 принесена апеляційна скарга на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2015 року, в якій він просить вирок скасувати.

Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2015 року ОСОБА_2 засуджено за ч.1 ст.121 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71, ст.72 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання приєднано не відбуте покарання за вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2013 року у виді штрафу у розмірі 1190 гривень, яке підлягає самостійному виконанню.

В обґрунтування доводів своєї скарги обвинувачений ОСОБА_2 зазначає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а судом допущено порушення кримінального процесуального провадження. Вважає, що вина його в скоєнні кримінального правопорушення не доказана, оскільки ніхто не бачив обставини нанесення ним удару потерпілому вилами, ніхто не бачив поранення та крові на потерпілому, які були виявлено тільки через деякий час. Судом не взято до уваги висновок експерта №602 про відсутність на металевій частині вил крові, клітин з ядрами або мікрочастинками тканин потерпілого. Звертає увагу на те, що не надана належна оцінка його показанням. Також вказує на невідповідність викладеним у вироку показанням свідків тим, які зафіксовані у журналі судового засідання.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 04 серпня 2014 року о 18.00 годині, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився на території домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ним та рідним братом ОСОБА_4 виникла бійка, під час якої потерпілий ОСОБА_4 наніс удар кулаком в обличчя обвинуваченому ОСОБА_2, вони стали боротися, впали на землю, та їх розборонив ОСОБА_5

Після чого ОСОБА_4 кинув в обвинуваченого домкратом, але не влучив. На що обвинувачений ОСОБА_2, маючи умисел спричинити потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, взяв господарські вила, які стояли під стіною господарської будівлі, та завдав ними один удар ОСОБА_4 в область правої сторони грудної клітини в передню частину тулуба, внаслідок чого, згідно висновку судово-медичної експертизи №241-2014р.Е від 18.09.2014 року, спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння у вигляді проникаючого поранення грудної клітини праворуч, правобічного гемовневмоторакса.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_2 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив вирок суду щодо нього скасувати, а його виправдати, посилаючись на те, що ніхто зі свідків не підтвердив факт нанесення ним потерпілому удару вилами, а також відсутність на вилах будь-яких слідів крові потерпілого. Вважає, що потерпілий сам спричинив собі тілесні ушкодження з метою обмовити його, оскільки між ними склалися неприязні стосунки. Навпаки, він був побитий потерпілим та іншим братом, що було зафіксовано працівниками райвідділу міліції.

Захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2

Прокурор заперечувала проти доводів апеляції обвинуваченого та просила залишити її без задоволення, а вирок суду без змін, зазначивши про те, що вина обвинуваченого у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, повністю доведена дослідженими під час судового розгляду доказами, показаннями свідка та потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши думки учасників судового процесу, дослідивши та перевіривши матеріали провадження разом з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як видно з вироку, суд перевірив обґрунтованість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_2 та дав відповідну оцінку доказам по кримінальному провадженню.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у скоєнні злочину, за який він засуджений, кваліфікація його дій, на думку колегії суддів, є вірною та такою, що відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та повністю ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах, узгоджується з показаннями свідка та потерпілого в провадженні.

Доводи обвинуваченого з приводу відсутності в його діях складу злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки під час судового розгляду встановлено, що 04 серпня 2014 року о 18.00 годині, між обвинуваченим ОСОБА_2 та його рідним братом потерпілим ОСОБА_4 за місцем їх проживання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла бійка, яку розпочав потерпілий ОСОБА_4, та яку припинив третій брат - ОСОБА_5 Дані обставини підтвердили суду як сам обвинувачений ОСОБА_2, так і потерпілий ОСОБА_4, які пояснили суду, що конфлікт між ними виник на ґрунті вимоги обвинуваченого до потерпілого повернути грошовий борг. Під час бійки вони впали, їх розборонив брат. Після чого потерпілий кинув у обвинуваченого домкратом, а той в свою чергу взяв вила і наніс ними удар потерпілому.

Факт нанесення потерпілому удару вилами підтвердив обвинувачений ОСОБА_2, який в судовому засіданні вину визнав повністю, та вказав, що між ним та братом виникла бійка, під час якої він взяв в руки вила та спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження. Чого саме схопив вила пояснити не зміг. Зазначив, що все вчинилося спонтанно.

Обставини нанесення йому саме обвинуваченим удару вилами підтвердив суду і потерпілий ОСОБА_4, показавши, що обвинувачений виставив вила вперед і штрикнув його краєм вил.

Дані показання взаємоузгоджуються та доповнюються показаннями безпосередньої очевидиці події ОСОБА_7, матері обвинуваченого та потерпілого, яка підтвердила наявність конфлікту та бійки 04 серпня 2014 року між її синами, та вказала, що потерпілий кинув у обвинуваченого домкратом, а обвинувачений схватив вила, що стояли поруч, та наставив їх на потерпілого, все сталося дуже швидко. Сам удар вона не бачила, бо стояла зі спини, а потім побачила у потерпілого кров, та викликала швидку допомогу. З показань свідка, зафіксованих на технічному носії судового засідання, встановлено, що свідок суду зазначила, що вважає, що пляма крові виникла від вил, оскільки більше ні від чого не могла виникнути.

Показання потерплого та свідка є послідовними та взаємоузгодженими, які будучи попередженими про кримінальну відповідальність під присягою, підтвердили факт бійки та конфлікту саме між обвинуваченим та його братом - ОСОБА_4, що саме у руках обвинуваченого ОСОБА_2 бачили вили, якими він погрожував потерпілому, а в подальшому наніс удар. Також вони вказали, що саме після бійки з обвинуваченим у ОСОБА_4. в місці нанесення удару була помічена кров. Ні про які конфлікти з іншими особами потерпілим та свідком не зазначено, ніяких доводів, які б спростовували або ставили під сумнів їх показання, обвинуваченим не вказано, та колегією під час перевірки матеріалів не встановлено. Потерпілий після бійки та нанесення йому удару вилами перебував в полі зору матері, яка сама зазначила, що пляма крові виникла від вил, оскільки більше ні від чого не могла виникнути, чим заперечуються доводи обвинуваченого, що потерпілий сам спричинив собі тілесні ушкодження з метою його обмовити внаслідок неприязних відносин.

Показання не містять суперечностей та нічим не спростовуються, і не викликають сумніву у їх правдивості та достовірності.

Під час проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_2 (а.п.48), останній добровільно, за участю понятих та матері ОСОБА_7, показав обставини та механізм спричинення ним тілесних ушкоджень потерпілому, а саме ОСОБА_2 вказав, що в ході сварки з братом він взяв господарські вила обома руками та гострим кінцем від себе наніс удар ОСОБА_4, який стояв навпроти, після чого потерпілий схватив руками вила, намагаючись пом'якшити удар.

Зазначені обвинуваченим під час слідчого експерименту обставини підтверджуються висновком експерта №237/177-2014р.2014р.Е від 19.09.2014, згідно якого характер травмуючого предмету, кількість травмуючи дій, механізм утворення тілесних ушкоджень вказаних під час проведення слідчої дії, не суперечить вказаним у експертизі слідчим. Дані висновки узгоджуються з висновком експерта №214-2014р.Е від 18.08.2014, згідно якого у потерпілого були тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колотого поранення грудної клітини праворуч, правобічного гемовневмоторакса, що по своєму характеру відносяться до тяжких тілесних ушкоджень в момент спричинення, як небезпечні для життя. Утворилися від дії предмету, що володів колючими властивостями, можливо в строки та при обставинах, на які вказують надані медичні документи та слідчий у постанові. Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень потерпілому була спричинена одна травмуючи дія у праву половину грудної клітини, а час спричинення не суперечить вказаній у постанові слідчим.

Таким чином, за результатами проведеного судового слідства не було встановлено протиріч між судово-медичними даними та наданими матеріалами провадження відносно механізму та обставин спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.

Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Наведені у вироку суду докази на підтвердження встановлених судом обставин, доповнюють один одного та є взаємоузгодженими, належними та допустимими, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.

Не обґрунтовані посилання обвинуваченого, що він перебував у тверезому стані, оскільки вони заперечуються показаннями потерпілого про те, що обвинувачений був у нетверезому стані, а також самим освідуванням обвинуваченого щодо стану алкогольного сп'яніння і заперечують показання обвинуваченого, що він після вказаних обставин вжив алкоголь.

Доводи обвинуваченого, що судом не взяті до уваги висновки експерта №620, згідно якого на металевій частині вил, які було вилучено під час огляду місця пригоди, наявність крові, клітин з ядрами або мікрочастинками тканин людини не встановлено, колегія вважає такими, що не доводять непричетність обвинуваченого до скоєного, оскільки вина обвинуваченого доведена зібраними належними та допустимими доказами по справі, які у встановленому законом порядку судом були досліджені.

З технічного носія судового засідання вбачається, що показання обвинуваченого, потерпілого та свідка ОСОБА_7, дані ними під час судового розгляду, які зафіксовані на технічному носії, не суперечать їх показанням, покладеним в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 У самому журналі судового засідання показання дослівно не наведено, а зазначено час та процесуальні дії, які мали місце під час судового засідання, у зв'язку з чим доводи обвинуваченого щодо невідповідності показань свідків, даних ними під час судового розгляду та зафіксованих у журналі судового засідання, та їх показань, викладених у вироку, колегія вважає безпідставними.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо порушень вимог кримінального процесуального закону не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Відносно покарання, то воно призначено обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно вимогам ст.65 КК України.

Виходячи з положень ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Призначене покарання судом першої інстанції в межах санкції частини першої статті 121 КК України, з врахуванням особи обвинуваченого, обставин скоєного, думки потерпілого не позбавляти обвинуваченого волі, у мінімальному його розмірі, з застосуванням вимог ч.1 ст.71 та ст.72 КК України, колегія суддів вважає достатнім та справедливим для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для зміни або скасування вироку суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2015 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців учасниками кримінального провадження, а обвинуваченим ОСОБА_2 - протягом трьох місяців з дня вручення копії ухвали.

Судді