Ухвала суду № 522083, 10.01.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К-13798/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2007 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів Брайка А.І.

Ланченко Л.В.

Бившевої Л.І.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників

позивача: Поліщука С.В.

відповідача: Сизоненко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на рішення Господарського суду м. Києва від 03.10.2005 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2006 р.

у справі № 46/505

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехкомплекс"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2005 р., залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2006р., позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000042612/0 від 12.01.2005 р. Стягнуто з відповідача на користь позивача 203 грн. судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки його висновок про порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними, є безпідставним.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у позові. Посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" без врахування положень п. 1.3 та п. 1.8, а також п.п.7.7.5 п. 7.7. ст. 7 цього ж закону. Однією з обов’язкових умов виникнення у платника податку права на податковий кредит є сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Суди не врахували, що ТОВ "Уквторресурси" не мала законних повноважень на здійснення господарських операцій з позивачем та підписання документів податкової звітності.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.

Актом перевірки № 1/26-20/31815137 від 10.10.2005 р. зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало у безпідставному включенні до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціях з ТОВ "Уквторресурси", не підтверджених податковими накладними, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 1314574,00 грн. Такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24.05.2004р. визнано недійсними установчі документи ТОВ "Уквторресурси" з моменту внесення в державний реєстр та свідоцтво платника ПДВ з моменту внесення в реєстр платників ПДВ (з 21.11.2001 р.). Актом від 10.08.2004 р. № 99 ДПІ у Оболонському районі м.Києва анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 36703838.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000042612/0 від 12.01.2005 р. позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1 971 861,00 грн., в тому числі 1314574,00 грн. основного платежу та 657287,00 грн. штрафних санкцій.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про неправомірність висновків податкового органу стосовно відсутності права у позивача на включення до податкового кредиту сплаченого ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Уквторресурси".

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ "Уквторресурси" укладено договір купівлі-продажу № 152 від 23.09.2002 р., відповідно до якого ТОВ "Укввторресурси" відвантажило позивачу товар на загальну суму 7892871,17 грн., в т.ч. ПДВ 1315478,68 грн., а ТОВ "Будтехкомплекс", в свою чергу, перерахувало на розрахунковий рахунок продавця грошові кошти згідно платіжних доручень, зазначених в акті перевірки.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час формування позивачем спірного податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За приписами п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно із п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Визнання недійсними статуту контрагента та свідоцтва про реєстрацію платника податку з моменту внесення в реєстр платників ПДВ не може бути підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом на час здійснення господарської операції. На час вирішення даного спору запису до єдиного державного реєстру про припинення реєстрації ТОВ "Уквторресурси" не внесено, отже, виходячи із вимог ч. 2 ст. 104 ЦК України, ця юридична особа не є такою, що припинилася. Тому, за загальним правилом, ця особа не втратила статус платника податку.

Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.

Доводи податкової інспекції, викладені у касаційні скарзі, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки вони суперечать вищевикладеній позиції.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 03.10.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді А.І. Брайко

Л.В. Ланченко

Л.І. Бившева

О.І. Степашко