Постанова № 522107, 18.01.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-18644/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2007 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні Павлушку Р.С.

касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Дніпрошина»на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р.у справі№ 27/186 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровськудо1.Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина»

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Олас» провизнання угоди недійсною та стягнення в доход держави 109633,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2006 р. в позові СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську до ВАТ «Дніпрошина» та ТОВ «Олас» про визнання недійсним на підставі ст.49 ЦК УРСР договору комісії № 22/09/1159/03 КМ від 22.09.2003 р. та про стягнення з ВАТ «Дніпрошина» на користь держави 109 633,14 грн. та такої ж суми грошових коштів з ТОВ «Олас» на користь ВАТ «Дніпрошина» відмовлено з огляду на недоведення в судовому процесі факту укладення спірного договору ТОВ «Олас» з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р. рішення суду першої інстанції скасоване, позов задоволено частково: визнано недійсним договір комісії № 22/09/1159/03 КМ від 22.09.2003 р., укладений між ВАТ «Дніпрошина» та ТОВ «Олас», як такий, що укладений ТОВ «Олас» з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства; стягнуто з ВАТ «Дніпрошина» в доход держави 32 670,19 грн. вартості послуг, отриманих за вказаним договором комісії.

Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована висновком, що ТОВ «Олас» було засноване з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, завідомо організовувало свою діяльність з метою уникнення відповідальності за несплату належних податків з грошових коштів, отриманих за спірним договором, та отримання за рахунок цього надприбутку, у звязку з чим спірний договір був завідомо спрямований на завдання шкоди інтересам держави шляхом ухилення від сплати податків.

В касаційній скарзі ВАТ «Дніпрошина» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність оскаржуваної постанови нормам матеріального та процесуального права, зокрема, ст.49 ЦК УРСР, ст.208 ГК України, ст.ст.70,86 КАС України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.09.2003 р. між ВАТ «Дніпрошина» та ТОВ «Олас» був укладений договір комісії № 22/09/1159/03/КМ , згідно умов якого ТОВ «Олас» зобовязувалося по дорученню ВАТ «Дніпрошина» за винагороду здійснити від свого імені та за рахунок ВАТ «Дніпрошина» одну або кілька зовнішньоекономічних угод по продажу на експорт продукції, вказаної в додатках до договору комісії.

На виконання вказаного договору ТОВ «Олас» було експортовано в жовтні грудні 2003 року та в січні 2004 року нерезиденту фірмі «Greendown B.V.» / Нідерланди / напівфабрикати з нержавіючої сталі марки ХН38ВТ в кількості 159,5 тонн на загальну суму 27 225 161,01 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вантажних митних декларацій з відмітками відповідальної особи Чернігівської митниці, які засвідчують факт та дати вивезення товару за межі митної території України.

В розрахунок за експортований за договором комісії товар ТОВ «Олас» передало ВАТ «Дніпрошина» згідно акту прийому-передачі від 30.12.2003 р. вексель на суму 10 282 639,24 грн. та сплатило в листопаді, грудні 2003 року, в січні, квітні 2004 року грошові кошти в сумі 16 375 161,01 грн. Згідно звітів про виконані роботи за договором комісії за жовтень грудень 2003 року та січень 2004 року загальна сума винагороди комісіонера склала 32 670,19 грн.

Задовольняючи позов про визнання недійсним вказаного договору комісії з підстав, передбачених ст.49 ЦК УРСР, суд апеляційної інстанції вважав доведеним той факт, що ТОВ «Олас», укладаючи цей договір, діяв з метою, яка була спрямована на приховування отриманих за договором грошових коштів від оподаткування, що суперечить інтересам держави та суспільства. При цьому апеляційний суд виходив із встановлених фактів, що ВАТ «Миргородський завод «Армапром», зазначений у вантажних митних деклараціях як виробник експортованого ТОВ «Олас» товару, виробництво та реалізацію напівфабрикатів із нержавіючої сталі марки ХН38ВТ не здійснювало та впродовж 2003 2005 років не мало господарських відносин з ТОВ «Огмін», продавцем напівфабрикатів із нержавіючої сталі ВАТ «Дніпрошина»; на дату складання установчих документів ТОВ «Олас» / 23.07.2003 р. / один з його засновників ОСОБА_1. відбував покарання у вигляді позбавлення волі у відповідній виправній установі; ТОВ «Олас» за юридичною адресою не знаходиться.

Суд апеляційної інстанції не дав, однак, оцінки листу ВАТ «Миргородський завод «Армапром» від 11.01.2006 р. № 27, відповідно до якого підприємство в 2002 -2004 роках виробляло злитки та напівфабрикати з нержавіючої сталі з власної та давальницької сировини, на який посилався суд першої інстанції, а також відхилив як доказ податкові декларації ТОВ «Олас», визнавши зазначені в них дані такими, що не підтверджують визначення товариством обєктів оподаткування з врахуванням показників господарської операції, здійсненої на виконання спірного договору.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що в податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих ТОВ «Олас» до ДПІ у м. Чернігові, за листопад 2003 року задекларовано обсяги продажу в сумі 258 594,00 грн. та податкові зобовязання в сумі 51 719,00 грн.; за грудень 2003 року - в сумі 80 139,00 грн. та 16 028,00 грн.; за лютий 2004 року в сумі 83 866,00 грн. та в сумі 16 773,00 грн.; за березень 2004 року в сумі 7 735,00 грн. та в сумі 1 547,00 грн. відповідно. В деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2003 рік задекларовано валовий дохід у сумі 338,70 тис. грн. та валові витрати в сумі 275,90 тис. грн.; за І квартал 2004 року валовий дохід у сумі 98,50 тис. грн., а валові витрати в сумі 71,10 тис. грн.; за І півріччя 2004 року валовий дохід у сумі 166,20 тис. грн., а валові витрати в сумі 99,20 тис. грн. Згідно касового ордеру № 5 від 29.01.2004 р. та квитанції від 30.03.2004 р. ТОВ «Олас» сплатило до бюджету ПДВ в сумах 2 122,00 грн. та 950,00 грн. за грудень 2003 року та лютий 2004 року відповідно.

Відповідно до частини 1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Олас» включено до ЄДРПОУ 04.08.2003 р., його засновниками є громадяни ОСОБА_2. та ОСОБА_1. / т.1, а.с.20, 21, 36 /.

Згідно ст. 49 ЦК УРСР, який втратив чинність з 1 січня 2004 року, якщо угода укладена з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, то вона є недійсною. За наявності умислу на укладення такої угоди у обох сторін в разі виконання угоди обома сторонами в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Цивільний кодекс України. який набрав чинності 1 січня 2004 року, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не встановлює санкцій, аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР.

Такі санкції за укладення угоди / вчинення господарського зобовязання / з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені ст.208 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 ст.207 цього Кодексу господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції / спеціальної правосубєктності /, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства. а тому згідно з частиною 1 ст. 203 та частиною 2 ст.215 ЦК України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у звязку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції, встановлені частиною 1 ст.208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів / обовязкових платежів / однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 ст.238 Господарського кодексу України. З огляду на це такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст.250 цього Кодексу.

При укладенні спірного договору 22.09.2003 р. та обізнаності позивача з цим фактом 01.03.2005 р., про що свідчить акт про результати позапланової перевірки ВАТ «Дніпрошина» від 01.03.2005 р. № 23-13-43-20-16/05768898, позовна заява була подана до суду 02.11.2005 р., тобто вимога про застосування санкцій, встановлених ст.208 ГК України, була заявлена за межами строків, передбачених ст.250 цього Кодексу.

Зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору. Не посилається на такі обставини і позивач. Встановлені судом апеляційної інстанції вищевикладені факти, на підставі яких був зроблений висновок, що ТОВ «Олас» було засноване з метою прикриття незаконної діяльності та ухилення від сплати податків, знаходяться поза межами цивільно-правового регулювання і можуть бути підставою для притягнення винних осіб до встановленої чинним законодавством відповідальності, зокрема, за ухилення від сплати податків.

Відтак висновок суду апеляційної інстанції про укладення спірного договору ТОВ «Олас» з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, та про наявність законних підстав для стягнення з ВАТ «Дніпрошина» в доход держави 32 670,19 грн. вартості наданих ТОВ «Олас» послуг комісії, не відповідає обставинам справи та ст.ст.207,208,250 Господарського кодексу України.

При фактичному повному та правильному встановленні обставин справи суд першої інстанції разом з тим безпідставно керувався нормами ГПК України, а не КАС України та в порушення ст.158 КАС України виклав своє рішення не у формі постанови. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до прийняття судового акта, який не передбачений в адміністративному судочинстві, а отже є незаконним, у звязку з чим рішення суду першої інстанції відповідно до ст.229 КАС України також підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову в задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ «Дніпрошина» задовольнити частково, скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2006 р.

В позові СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську до ВАТ «Дніпрошина» та ТОВ «Олас» про визнання недійсним договору комісії № 22/09/1159/03/КМ від 22.09.2003 р. відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Усенко Є.А.

Судді Голубєва Г.К.

Костенко М.І.

Рибченко А.О.

Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя Усенко Є.А.