Ухвала суду № 522061, 24.01.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К-13124/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2007 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Федорова М.О.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників

позивача: Палія Є.А., Доморацької Я.А.

відповідача: Овсієнко А.П., Бруснік Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2004 р.

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2005 р.

у справі № 38/287

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2004р. у позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2005 р. вказане рішення скасовано. Позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000452330/3 від 29.06.2004 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з прибуткового податку з громадян в розмірі 48955,41 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000332330/3 від 29.06.2004 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з прибуткового податку з громадян у вигляді штрафних санкцій в розмірі 102269,22 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 127,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення норм матеріального права, а саме: ст. 2, п.п. "с" п. 1 ст. 5 Декрету КМ України № 13-92 від 26.12.1992 р. "Про прибутковий податок з громадян" з урахуванням п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", положення Інструкції "Про службові відрядження в межах України та за кордон", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, неправильне застосування ст. 11,12, 19 Декрету № 13-92 та ст. 12 "Інструкції про прибутковий податок з громадян", затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993 р. №12 та положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Представники податкової інспекції в судовому засіданні підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити.

Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та його представники в судовому засіданні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

 Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.

 Актом перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 р. по 01.07.2003 р., № 31/233-111/00191023 від 24.12.2003 р. зафіксовано порушення позивачем вимог п. "а" ст. 19, п.2 ст. 8, п. 4 ст. 20, ст. 10, ст. 12, п. 1 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р. № 13-92.

На підставі цього акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000452330/3 від 29.06.2004 р., яким позивачу визначено прибутковий податок з громадян в розмірі 51134,61 грн. (основний платіж) та податкове повідомлення-рішення № 0000332330/3 від 29.06.2004 р., яким визначено податкове зобов'язання з прибуткового податку з громадян в сумі 102269,22грн. (штрафні санкції).

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, 20.05.02р. між ВАТ "Північний ГЗК" і ЗАТ "Еврика" м. Санкт-Петербург (Росія) укладена угода за № 333 про надання останнім послуг з підвищення кваліфікації працівників підприємства ОСОБА_1. і ОСОБА_2. Згідно із зазначеною угодою оплата за навчання визначена сторонами в сумі 4084,78 дол. США. Заниження прибуткового податку за актом перевірки із сукупного оподатковуваного доходу ОСОБА_2. становить 1634,40грн.

Суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованою позицію суду апеляційної інстанції щодо безпідставності нарахування позивачу прибуткового податку у розмірі 1634,40 грн. з оплати за навчання працівника підприємства - ОСОБА_2., оскільки суд, в результаті ретельного дослідження встановлених обставин, дійшов правильного висновку про те, що фактично ОСОБА_2. особисто оплатив своє підвищення кваліфікації.

Судом попередньої інстанції встановлено, що ОСОБА_2. була здійснена компенсація вартості навчання, раніше оплачена ВАТ "Північний ГЗК" згідно угоди №НОМЕР_1. на рахунок підприємства "Еврика" за послуги підвищення кваліфікації. Викладена обставина підтверджується особистою заявою ОСОБА_2. від 12.12.2002р. з проханням про прийняття в касу комбінату грошових коштів за навчання в ЗАТ "Еврика"; випискою банку від 12.12.2002р. з підтверджуючими документами про внесення ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 10 000,00грн. на поточний рахунок комбінату; випискою банку від 18.12.2002р. з підтверджуючими документами про внесення ОСОБА_2. грошових коштів в розмірі 1164,55 грн. на поточний рахунок комбінату; витягом з оборотної відомості по рахунку 685 та довідкою - розшифровкою №НОМЕР_2 за грудень 2002р.

Таким чином, відшкодована позивачу працівником підприємства - ОСОБА_2. вартість оплати за підвищення його кваліфікації у закладі освіти, розташованому за межами території України, не може бути об'єктом оподаткування у розумінні ст. 8 Декрету КМ України від 26.12.2992 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", оскільки не є доходом такого працівника.

Висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності донарахування позивачу прибуткового податку по сукупному доходу ОСОБА_1. в сумі 2179,20 грн. суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованим.

Суми плати за навчання з підвищення кваліфікації працівників підприємства учбовим закладом, розташованим за межами території України, не входить до переліку виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу громадян, визначеного ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92.

Таким чином, здійснена позивачем плата за навчання ОСОБА_1. безпосередньо учбовому закладу, розташованому за межами території України, на підставі укладеного договору за послуги з підвищення кваліфікації включається до сукупного оподатковуваного доходу громадян, відносно яких було укладено такі договори (контракти) незалежно від стажу трудових відносин громадян із платниками коштів за їхнє навчання.

Щодо нарахування прибуткового податку в розмірі 8138,00грн. за квітень 2002 року у зв'язку з відрядженням ОСОБА_3, суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про неправомірність таких нарахувань.

Як було достовірно встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_3. в період з 21.04.2002р. по 27.04.2002р. перебував у закордонному відрядженні у Франції. Вказана обставина підтверджується запрошенням на форум "МЕТЕКС-2002", складеним англійською та російською мовами одночасно; посвідченням про відрядження НОМЕР_3; листом Державної акціонерної компанії "Укррудпром" від 28.03.2002р. про підтвердження службового відрядження; технічним завданням на службове закордонне відрядження, затвердженим заступником Державного секретаря Міністерства промислової політики України ОСОБА_4 від 28.03.2002р. та наказом НОМЕР_4 ВАТ "Північний ГЗК". Судом апеляційної інстанції також були досліджені й інші документи, які достовірно підтверджують цю обставину, а саме: пасажирський квиток №НОМЕР_5 на рейс Київ-Прага -Париж з датою відправлення з Києва 22.04.2002р. та віза Р 45481087 на ім'я ОСОБА_3 відкрита 22.04.2002р. і дійсна до 12.05.2002р.

Всі організаційні питання щодо поїздки були покладені на ПП "Бест-Консульт". Грошові суми були перераховані платіжними дорученнями на рахунок ПП "Бест-Консульт" за авіаквитки та послуги з бронювання квитків, за проживання в готелі. Надання послуг вказаним підприємством підтверджуються актами здачі-приймання виконаних послуг, податковими накладними. Крім прямої компенсації витрат на придбання квитків та оплати проживання в готелі передбачена також винагорода за надані послуги.

Судом апеляційної інстанції було достовірно встановлено, що згідно авансового звіту ОСОБА_3. була відшкодована тільки сума добових.

Норми відшкодування працівникам витрат на відрядження встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 р. № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон" (із змінами та доповненнями, внесеними, зокрема, до статей 1 та 2 постанови), якими визначено граничні норми добових витрат. Порядок застосування положень цієї постанови регулюється "Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон", затвердженою наказом Мінфіну України від 13.03.98р. №59 (із змінами та доповненнями). Витрати працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності, включаючи неприбуткові організації, на службові відрядження в межах, визначених названою постановою та Інструкцією, вважаються компенсаційними виплатами і не включаються до сукупного оподатковуваного доходу таких працівників.

Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон".

Є правильними висновки суду апеляційної інстанції щодо неправомірності донарахування позивачу прибуткового податку в розмірі 24371,35грн.

Згідно ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі - громадяни) як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

Об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами (ст.2 Декрету КМУ №13-92) .

Відповідно до ст. 11 Декрету КМУ №13-92 оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержувані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.

У позивача були відсутні підстави для обкладення прибутковим податком з громадян надані ним матеріальні блага представникам підприємств, що перебували у гостях, та ветеранам у вигляді харчування громадянам не за місцем основної роботи у вигляді організації фуршетів з нагоди урочистих свят та іншого. Вказані матеріальні блага не можуть розглядатися як об'єкт оподаткування у розумінні статті 11 Декрету КМУ №13-92, оскільки такі матеріальні блага не можна розцінювати як доходи суб'єктів, які визначені у ст.1 цього Декрету платниками прибуткового податку. У даному випадку, підприємство не проводило будь-яких виплат конкретним громадянам, а згідно з вимогами ст.12 Декрету КМУ №13-92 податок утримується саме з доходів, зазначених у ст. 11, у джерела виплати.

Підприємство не проводило будь-яких виплат громадянам персоніфіковано.

 З тих же підстав суд касаційної інстанції погоджується і з позицією суду апеляційної інстанції щодо неправомірності донарахування позивачу прибуткового податку в розмірі 10921,26грн. з матеріальної допомоги в натуральному виразі на суму 36404,20грн., яка полягала у оформленні квітами сцени, покладення квітів до братських могил, придбання повітряних кульок для оформлення залу, вручення призів художнім колективам та спортивним командам, штатним працівникам підприємства та робітникам інших підприємств.

Зазначені вище матеріальні блага не надавались персоніфіковано конкретним громадянам, тому об'єкт для обкладання прибутковим податком з громадян відсутній.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що опосередкована вартість святкового вечора, квітів, інших подарунків, визначена як усереднена (або середньозважена) вартість, не може слугувати показником для визначення доходу конкретного громадянина у вигляді "додаткового блага".

Апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про безпідставність нарахування прибуткового податку в розмірі 250,00 грн. із коштів в розмірі 1000,00 грн., перерахованих на рахунок "Союзу інвалідів".

Як було достовірно встановлено судом апеляційної інстанції, перерахування фінансової допомоги Криворізькій організації Союзу інвалідів здійснено за реквізитами, зазначеними в листі Союзу інвалідів. Одержувачем коштів за вказаними реквізитами є Криворізька організація Союзу інвалідів, про що свідчить платіжне доручення № НОМЕР_6.

Враховуючи викладене, у позивача були відсутні підстави оподатковувати перераховані кошти податком з доходів громадян, а саме як дохід ОСОБА_5, оскільки розпорядником вказаних коштів є саме одержувач - Криворізька організація Союзу інвалідів.

Є правильним і висновок суду апеляційної інстанції щодо неправомірності нарахування прибуткового податку в сумі 3408,60грн.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, у травні і червні 2002р. за рахунок коштів підприємства надано матеріальну допомогу в натуральному вигляді народному депутату ОСОБА_3. у вигляді безкоштовного користування автомобілем "Тойота" №НОМЕР_7 Витрати підприємства склали 17043грн. За даним фактом підприємству донараховано прибутковий податок з громадян у сумі 3408,60грн. по наданню транспортних послуг народному депутату ОСОБА_3., який підприємством було утримано та перераховано до бюджету платіжним дорученням №НОМЕР_6. (у складі перерахованої суми 1320762,38грн.).

Факт перерахування суми 3408,60грн. підтверджується також рішенням ДПА у Дніпропетровській області від 09.04.2004р. №9386/10/25-008, де зазначено, що підприємство самостійно сплатило в бюджет прибутковий податок в розмірі 3408,60грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність донарахування податку на прибуток у сумі 231,80грн. із матеріальної допомоги в натуральному вигляді ветерану праці, заслуженому працівнику ОСОБА_6., яка полягала у врученні у травні 2002 року цінного подарунку - телевізора у зв'язку з виходом його на пенсію праці, оскільки судом було достовірно встановлено, що підприємство вказану суму податку нарахувало та перерахувало до бюджету платіжним дорученням № НОМЕР_8, що також підтверджено рішенням ДПА у Дніпропетровській області НОМЕР_9.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію суду апеляційної інстанції стосовно того, що штрафні санкції за податковим повідомленням-рішенням №0000332330/3 від 29.06.04р. в розмірі 102269,22грн. нараховані позивачу в супереч вимог закону.

Як було достовірно встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2002р. у справі №Б 15/49/02 порушено провадження про банкрутство "Північний ГЗК" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 01.07.2003р. у справі №Б 15/107/03 у відношенні ВАТ "Північний ГЖ" порушена справа про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з абзацом 23 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про ведення мораторію.

У відповідності з ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За таких обставин, у порушення вищевказаної норми закону, податкова інспекції нарахувала позивачу штрафні санкції з прибуткового податку громадян.

Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанцій узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права, а постанова є законною та обґрунтованою.

Доводи податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки вони суперечать викладеній позиції.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2005 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.І. Бившевої

Л.В. Ланченко

М.О. Федоров

О.І. Степашко