Постанова № 52195372, 07.10.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 р. Справа № 805/4465/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, за податковим боргом з туристичного збору у розмірі 1408,51 гривень

Бердянська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, за податковим боргом з туристичного збору у розмірі 1408,51 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що станом на 18 серпня 2015 року у відповідача ОСОБА_1 у звязку з несплатою поточних зобовязань, виник податковий борг з туристичного збору в розмірі 1408,51 гривень. Податковий борг виник у звязку з несплатою узгоджених грошових зобовязань згідно податкової декларації від 31 жовтня 2014 року за 2014 рік на суму 1614,48 гривень по терміну сплати 19 листопада 2014 року, за рахунок часткового погашення у розмірі 205,97 гривень сума боргу була зменшена. 29 січня 2015 року була сформована податкова вимога форми «Ф» № 78-23 яка направлена відповідачу рекомендованим листом с повідомлення та повернута на адресу позивача з позначкою: за закінченням терміну зберігання. Посилаючись на вимоги п. 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача кошти з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків за податковим боргом з туристичного збору.

Через канцелярію суду представник позивача надав клопотання про розглянути справу без участі представника інспекції.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа підприємець 22 травня 2013 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 8-9), перебуває на обліку в Орджонікідзенському відділенні Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області як платник податків з 23 травня 2013 року № 05831385362 за основним місцем обліку, у відповідача значиться на обліку на неосновним місцем обліку, що підтверджується довідкою про ідентифікаційні дані (а.с. 7).

Відповідачем надано до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області декларацію з туристичного збору за три квартали 2014 року, якою було визначено суму збору у розмірі 1614,48 гривень (а.с. 10).

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 268.2.1. статті 268 Податкового кодексу України, платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобовязанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Ставка встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору, визначеної пунктом 268.4 цієї статті.

Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, повязаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.

Сума туристичного збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал, сплачується щоквартально, у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк, за місцезнаходженням податкових агентів, як визначено в пункті 268.7.1. статті 268 Податкового кодексу України.

Пунктом 268.7.3. статті 268 Податкового кодексу України передбачено, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Наявною в матеріалах справи податковою декларацією (а.с. 10) підтверджено визначення відповідачем зобовязань з туристичного збору у розмірі 1614,48 гривень по терміну сплати 19 листопада 2014 року з урахуванням самостійної сплати у розмірі 205,97 гривень. Зазначене зобовязання не було сплачене у встановлені Податковим кодексом України строки.

Як вбачається із зворотного боку облікової картки за відповідачем станом на 01 січня 2015 року обліковується заборгованість з туристичного збору у розмірі 1408,51 гривень (а.с. 6).

Відповідно до п. п. 14.1.175. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

29 січня 2015 року Бердянською обєднаною держаною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області сформована податкова вимога форми «Ф» № 78-23 (а.с. 11), яка направлена рекомендованим листом с повідомлення та повернута на адресу позивача з позначкою: за закінченням терміну зберігання (а.с. 11).

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними, визначений ст. 60 Податкового кодексу України.

При цьому, зазначеною статтею Кодексу визначено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено безперервне існування податкового боргу відповідача за період від дня отримання податкової вимоги до моменту виникнення податкового боргу, заявленого позивачем до стягнення.

Відповідачем зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що наведена податкова вимога вважається відкликаною не надано.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем суми податкового боргу відповідача з туристичного збору та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України, підприємство зобовязано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись положеннями Податкового кодексу України та статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, за податковим боргом з туристичного збору у розмірі 1408,51 гривень - задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (87502, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) у банківських установах кошти в рахунок погашення податкового боргу з туристичного збору у розмірі 1408 (одну тисячу чотириста вісім) гривень 51 копійку на розрахунковий рахунок: 33211891700011, код платежу: 18030200, отримувач: Бердянське УДКС України Запорізької області, код ЄДРПОУ 38042560, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті 07 жовтня 2015 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.