Ухвала суду № 52142962, 07.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 р. Справа № 876/7191/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Курильця А.Р.,

суддів: Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про скасування наказу в частині формулювання підстави звільнення,-

в с т а н о в и в:

У червні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Луганській області (далі - відповідач) про скасування наказу в частині формулювання підстави звільнення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким визнати поважним причини пропуску строку звернення до суду та задоволити позов в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у зв'язку зі значним погіршенням стану здоров'я часто звертався за медичною допомогою, а тому не міг вчасно звернутись за захистом свого права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.

Відповідно до ч.3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 10.03.2015 року наказом № 83 о/с позивача було звільнено з органів внутрішніх справ України у запас ЗС України за п. 63 «і» (у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку) (а.с. 5). З наказом позивач був ознайомлений 13.03.2015 року, а 12.06.2015 року він оскаржив вищезгаданий наказ.

Колегія суддів зазначає, що право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

Крім того, з прецедентного права Європейського Суду про те, що "право на суд", з яких право на доступ є одним з аспектів, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Так у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач надав копії медичних карток, які свідчать про незадовільний стан його здоров'я у січні-червні 2015 року, що може слугувати поважною причиною, через яку він не міг вчасно звернутись за захистом свого порушеного права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відтак, оскаржувана ухвала про залишення позову без розгляду підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.195,197,199,204,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року у справі № 803/1304/15-а скасувати та матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П. Кушнерик

О.І. Мікула