Ухвала суду № 52142944, 15.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 876/3078/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Качмара В.Я.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря Ратушної М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Чортківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (правонаступник Чортківська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області) на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі за позовом Державного підприємства «Чортківське лісове господарство» до Чортківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Державне підприємство «Чортківське лісове господарство» (далі ДП) звернулося до суду з позовом до Чортківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі ППР) від 16.08.2013 №№0000332200, НОМЕР_1, НОМЕР_2 та від 12.11.2013 №0001422200. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перші два спірні ППР прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на формування валових витрат (витрат) та податкового кредиту підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності (нікчемності, нереальності) його господарських операцій з контрагентами Державним підприємством «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» (далі ДП-1), Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Транс» (далі ТОВ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «О.П.С.» (далі ТОВ-1), у звязку з відсутністю доказів використання таких в господарській діяльності позивача, є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат (витрат) під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем належним чином не були взяті до уваги.

Твердження відповідача про несвоєчасне перерахування і сплату податку на доходи фізичних осіб є незаконним, оскільки в акті перевірки відсутня інформація про виплату сум доходів на користь фізичних осіб, а це в свою чергу не дає можливості визначити сум не перерахованого податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. При цьому визнають несплату вказаного податку на суму 38832 грн.

Останнє прийняте ППР та застосована ним штрафна санкція є протиправними, оскільки працівникам ДП (лісничим) не видавалися грошові кошти під звіт: а такі, як відповідальні за ведення касових операцій, здавали грошові кошти на поточний рахунок Приватного підприємства «Форест-Сім» (далі ПП) як оплата за надані послуги, що підтверджується квитанціями банку; кошти в деяких випадках видавались директору та працівникам ПП. При відображені даних касових операцій не було порушено нормативних документів ні з ведення касових операцій, ні з відображення їх в бухгалтерському обліку ДП. Визнають факт порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 14496 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі №819/6/14-а позов задоволено частково.

Скасовано ППР від 16.08.2013: №0000332200 повністю; №0000342200 частково на суму 8110 грн за основним платежем та 2022 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №0002321700 частково на суму 98322 грн. Також, частково скасовано ППР від 12.11.2013 №0001422200 на суму 211235 грн. В задоволенні решту вимог відмовлено.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати в частині задоволених позовних вимог та відмовити ДП в позові в цій частині. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що по господарських операціях з ДП-1, ТОВ та ТОВ-1 позивачем не подано всіх належних первинних документів, які б стверджували фактичне постачання товарів, виконання робіт та надання послуг, а також використання таких в господарській діяльності позивача.

З каси ДП працівникам, по видаткових касових ордерах, підписаних директором та головним бухгалтером, видавалися грошові кошти для оплати ПП готівкою в касу та на розрахунковий рахунок, згідно договору за надані послуги. Видача готівкових коштів своїм працівникам, яка повязана з виробничими (господарськими) потребами підприємства, вважається виданою готівкою під звіт. Працівники не подавали до бухгалтерії ДП авансові звіти про витрачання одержаної готівки, в облікових документах каси видані готівкові кошти відображалися по рахунку Кт301 «каса» та Дт631 «розрахунки з постачальниками», без використання рахунку 372 «розрахунки з підзвітними особами».

Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийнятою з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в частині щодо ППР від 16.08.2013 №0002321700 та 12.11.2013 №0001422200.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.

ДП зареєстровано Чортківською районною державною адміністрацією Тернопільської області 19.02.1992, взято на податковий облік у відповідача 21.07.1994, 14.04.2005 йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (далі ПДВ) (а.с.57-59 т.3).

На підставі акта від 05.07.2013 №4/22/00993053 (далі Акт) планової виїзної перевірки ДП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3. ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі ПК), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 21408 грн, в т.ч. за ІV квартал 2010 року в розмірі 753 грн, І-ІV квартали 2011 року 6070 грн, 374 грн, 23379 грн та 3137 грн відповідно, І-ІV квартали 2012 року 8785 грн, 2630 грн, 72405 грн та 96550 грн відповідно;

- п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, 198.2, п.198.6 ст.198, п.199.4 ст.199 ПК, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 25254 грн, в т.ч. листопад 2010 року в розмірі 603 грн, червень-серпень, жовтень-грудень 2011 року - 52 грн, 53 грн, 646 грн, 57 грн, 121 грн та 17161 грн відповідно, лютий-травень, липень-грудень 2012 року - 464 грн, 55 грн, 107 грн, 1 грн, 12 грн, 500 грн , 2359 грн, 1955 грн, 756 грн та 352 грн відповідно;

- п.54.2 ст.54, п.57.1 ст.57, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.4-пп.168.1.6 п.168.1 ст.168, пп.«а» п.176.2 ст.176 ПК, в результаті чого не сплачено (не перераховано) податок на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 в розмірі 569785,12 грн;

- п.2.8, п.2.9, п.3.5 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України (далі МЮУ) 13.01.2005 за №40/10320; далі Положення), оскільки позивачем допущено понадлімітний залишок готівки в касі в сумі 7248 грн;

- п.2.11 Положення, оскільки працівниками ДП не подано авансових звітів на загальну суму 844943,81 грн (а.с.56-130 т.3).

Під час перевірки відповідач надав оцінку взаємовідносинам позивача з його вказаними контрагентами, зробивши висновки про те, що роботи (послуги) ДП-1 і ТОВ для ДП не виконувалися (не надавалися), а товари придбані у ТОВ-1 не призначені для використання в господарській діяльності.

Позивачем завищено ПДВ за грудень 2011 року в розмірі 17144 грн в наслідок порушення вимог п.199.4 ст.199 ПК, щодо пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту.

Встановлено наявність заборгованості по податку на доходи фізичних осіб станом на 01.01.2013 по виплаченій заробітній платі в сумі 155328,04 грн.

Порушення норм з регулювання обігу готівки полягали в тому, що працівники ДП підзвітні особи отримували готівкові кошти для оплати ПП згідно договору, однак не звітували про витрату таких у терміни визначені п.2.11 Положення. Також, позивачем допущено перевищення встановленого залишку ліміту в касі в сумі 7248 грн 16.08.2013 відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято ППР: №0000332200, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 259365 грн (основний платіж 214083 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 45282 грн); №0000342200, яким збільшено грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 31556 грн (основний платіж 25254 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 6302 грн); №0002321700, яким збільшено грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 137154 грн) (а.с.134-136 т.3).

Додатково, 12.11.2013 ОДПІ прийнято ППР №0001422200, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 225732 грн) (а.с.137 т.3).

Постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо ППР від 16.08.2013 №№0000332200, НОМЕР_1 мотивована тим, що підтвердження понесених позивачем валових витрат (витрат) та його право на податковий кредит по господарських операціях із вказаними контрагентами підтверджені всіма необхідними та достатніми первинними документами, які стверджують реальність та товарність його господарських операцій із такими, придбані в них товари використані в господарській діяльності позивача. Висновки податкового органу в цій частині викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Водночас, у звязку із підтвердженням позивачем завищення ПДВ за грудень 2011 року на 17144 грн, суд визнав правомірним донарахування податкового зобовязання з цього податку в розмірі 21424 грн.

Слід погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки на підставі повно та всебічно досліджених доказів він дійшов правильних та обґрунтованих висновків про те, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами, а відповідно заниження податку на прибуток та ПДВ, не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження реальності, товарності господарських операцій між позивачем та його контрагентами були надані належні первинні документи (а.с.2-244 т.2, а.с.170 т.3).

Такі були повно, всебічно та належним чином проаналізовані судом першої інстанції та їм надана відповідна оцінка у взаємозвязку із основним видом діяльності позивача.

Вони були об'єктивно розцінені цим судом як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій між позивачем та його контрагентами.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки (неточності) у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід також узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини ЄСПЛ. Так, у п.110 рішення від 23 липня 2002 року в справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору щодо задоволення позову в частині щодо ППР від 16.08.2013 №№0000332200, НОМЕР_1 правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в цій частині.

В іншій частині про відмову в задоволенні позову щодо ППР від 16.08.2013 №0000342200, рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення. Крім того, рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Водночас, необхідно зазначити таке.

Представник позивача заявив клопотання про закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог ППР від 16.08.2013 №№0000332200, НОМЕР_1, у звязку з примиренням сторін внаслідок досягненням податкового компромісу щодо грошових зобов'язань (основний платіж) з податку на прибуток та ПДВ, визначеного оспорюваними ППР, у порядку визначеному підрозділом 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК (далі Підрозділ) та сплатою грошового зобов'язання (5 %) в сумі 11966,85 грн.

В підтвердження досягнення сторонами податкового компромісу, апеляційному суду надано рішення про погодження застосування процедури податкового компромісу від 29.04.2015 №3/19-16-03-00 (далі Рішення) в якому відображено вказівку на платіжні доручення від 16.04.2015 №№301, 30215268, 15267.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу», який набрав чинності 17.01.2015, передбачене право застосування сторонами процедури податкового компромісу, яке, зокрема, поширюється на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження (п.7 Підрозділу).

Відповідно до п.1 Підрозділу податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст.102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується (п.2 Підрозділу).

Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній п.2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим (п.7 Підрозділу).

Згідно з п.8 Підрозділу податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Відтак, в справі наявне Рішення за результатами розгляду заяви позивача від 16.04.2015 про застосування податкового компромісу, щодо загальної суми заниженого податкового зобовязання з податку на прибуток та ПДВ в розмірі 214083 грн та 25254 грн відповідно (штрафні санкції не застосовуються) та докази сплати платником податків узгодженого податкового (грошового) зобов'язання.

Відповідно до п.11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до Підрозділу.

Також, частинами 3, 4 ст.51 цього ж Кодексу визначено, що сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі. Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Подібно, частинами 1, 3 ст.113 КАС України передбачено, що сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення.

При цьому ст.203 цього ж Кодексу визначає, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги те, що обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після ухвалення оскарженого судового рішення, часткове врегулювання сторонами спору на основі взаємних поступок, примирення сторін стосується їх прав та обов'язків і предмета позову, його умови не суперечать закону та не порушують чиїх-небудь права, свободи або інтереси, апеляційний суд вважає, що провадження у даній справі у визначеній частині позовних вимог щодо ППР від 16.08.2013 №№0000332200, НОМЕР_1 підлягає закриттю.

Щодо решти позовних вимог - ППР від 16.08.2013 №0002321700 та 12.11.2013 №0001422200 (не охоплені податковим компромісом), то слід вказати таке.

Відповідно до п.54.2 ст.54 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

У відповідності до пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.5, пп168.1.6 п.168.1 ст.168 цього ж Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Для цілей цього розділу та п.54.2 ст.54 цього Кодексу під терміном «граничний термін сплати до бюджету податку» розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Згідно із п.127.1 ст. 127 ПК ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

За змістом п.5.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 (зареєстровано в МЮУ 12.01.2011 за №34/18772), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Як в Акті, так і під час судового розгляду, податковим органом не наведено та не описано (не доведено), із покликанням на первинні документи, фактів несплати позивачем у період з 01.01.2011 по 31.12.2012 податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь фізичних осіб. Дані таблиці 4 на ст.51 Акту не дають інформації стосовно виплати сум доходів таким особам (які суми і в які місяці була виплачена заробітна плата та в які місяці і які суми вказаного податку були невчасно перераховані), не підтверджені даними які відображені в бухгалтерському обліку ДП (а.с.178 т.3).

Треба відмітити, що в апеляційній скарзі відповідач не наводить жодного обґрунтування неправильності висновків суду першої інстанції в цій частині.

Апеляційним судом встановлено, що працівники позивача лісничі ОСОБА_2 Борщівське лісництво, ОСОБА_3 Наддністрянське лісництво, ОСОБА_4 - Шупарське лісництво та ОСОБА_5 Вовківське лісництво, відповідно до наказу ДП від 01.07.2011 призначені відповідальними за ведення касових операцій та обліку бланків суворої звітності (п.1). Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводити за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю (п.7). Пунктом 9 цього наказу встановлено ліміт залишку готівки в касі (а.с.138-139 т.3).

Такі особи ведуть касові книги обліку готівки, та в силу виконання своїх посадових обовязків проводили як оприбуткування готівкових коштів від реалізації готової продукції (послуг), так і їх витрачання, що супроводжувалося випискою ними як прибуткових, так і видаткових касових ордерів (а.с.238-249 т.3).

При цьому витрачання спірних готівкових коштів супроводжувалося проведенням розрахунків з ПП на підставі договірних зобовязань (за надані послуги, при наявності постійної заборгованості) на загальну суму 844943,81 грн шляхом:

-здачі готівкових коштів лісничими на рахунки ПП, що підтверджено копіями квитанцій банків на суму 683477,84 грн;

-видачі готівкових коштів лісничими директору ПП ОСОБА_6, що підтверджено підписами останнього у видаткових касових ордерах лісництв на суму 110868,67 грн;

-видачі готівкових коштів лісничими працівникам ПП, що підтверджено корінцями прибуткових касових ордерів ПП на суму 50596,50 грн (а.с.11-250 т.1, а.с.245-250 т.2, а.с.1-54, 179-183, 189, 232-237 т.3).

Треба відмітити, що вказані спірні готівкові кошти не видавалися вказаним лісничим під звіт, вони не розписувалися за їх отримання, оскільки у всіх без винятку видаткових касових ордерах виданих ними ж у графі «Гроші отримав» відсутні їх підписи.

Відтак, такі готівкові кошти не можна вважати такими, що отримані працівниками лісництв під звіт, оскільки за даних фактичних обставин справи лісничі діяли як каса.

По бухгалтерському обліку ДП такі розрахунки віднесені по рахунках 30 «Каса» за кредитом якого передбачено кореспондування з дебетом субрахунки 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», без використання субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами», що відповідає вимогам «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 (зареєстровано в МЮУ 21.12.1999 за №893/4186; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначений у Положенні (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Пунктом 1.2 цього Положення передбачено, що: готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси; касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; переказ готівки - унесення певної суми готівки підприємством (підприємцем) або фізичною особою з метою її зарахування на рахунки відповідного підприємства (підприємця) чи фізичної особи або видачі одержувачу в готівковій формі.

У відповідності до пунктів 2.1, 2.2 Положення підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

За змістом пунктів 3.4, 3.5 Положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю.

В свою чергу, п.2.11 Положення визначено порядок видачі готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт). Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Таким чином, ДП не допущено порушення норм з регулювання обігу готівки.

Доводи апелянта у відповідній частині є надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне і неправильне трактування вимог наведеного законодавства, правил бухгалтерського обліку, у звязку з чим апеляційна скарга ОДПІ в цій частині не підлягає задоволенню.

Аналогічно, в іншій частині про відмову в задоволенні позову щодо ППР від 16.08.2013 №0002321700 та 12.11.2013 №0001422200, рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 254 КАС, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Чортківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення.

Визнати умови примирення сторін внаслідок досягненням податкового компромісу.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року в частині щодо податкових повідомлень-рішень Чортківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 16 серпня 2013 року №№0000332200, НОМЕР_1 визнати нечинною, а провадження у справі в цій частині закрити.

В решті постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Судді О.М.Гінда

ОСОБА_7