Рішення № 52134692, 09.02.2010, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2 - 5507/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2010 р. Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Шестака О.І.

за участю секретаря Тріщук К.В., Демченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «ВЕЛТА» до ОСОБА_1 про стягнення збитку в порядку регресу,

встановив:

27.03.2008 р. позивач АТ3Т СК «ВЕЛТА» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 5115,49 грн., витрати на проведення авто-товарознавчого дослідження в розмірі 300,00 грн., а також суму судового збору в розмірі 51,15 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 30,00 грн.

В ході розгляду справи судом будо залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача власника транспортного засобу, яким керував відповідач ОСОБА_1 - ОСОБА_2.

В ході слухання справи представник відповідача підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити в повному обсязі. В подальшому представник позивача надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов на тих підставах, які викладено в ньому.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

В судовому засідання представник відповідача ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, заперечувала проти заявленого позову, просила суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень пояснила суду, що автомобіль, на якому відповідачем по справі-їі сином, ніби-то, було скоєна дорожньо-транспортна пригода належав не йому, а ресторану «Шервуд», де він працював, тому суд повинен стягнути суму шкоди не з відповідача по справі, а з власника автомобілю, ОСОБА_2 виписав довіреність на корування автомобілем на сина. Вини сина в скоєнні ДТП немає, бо водій ВАЗ мав можливість не виїзджати на зустрічну полосу дороги, сама дорога була мокрою, крім того, експертизу по визначенню вартості пошкоджень, завданих автомобілю ВАЗ, було проведено за відсутністю сина, тому суму шкоди визначили невірно. Крім того, її син є інвалідом 3 групи інвалідності з 1995 року в зв'язку з отриманою травмою, стоїть на диспансерному обліку у врача невропатолога з діагнозом: наслідки черепно- мозгової травми з утворенням гранульоми, в зв'язку з цим потребує противорецидивного лікування 2 рази на рік і санаторно-курортного лікування в літній період часу, отримує пенсію, не працює, у неї з сином дуже тяжке матеріальне становище. Прошу суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши учасників судового засідання, дослідивши наявні докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

13.01.2007 р. о 17:30 години відбулась дорожньо-транспортна пригода на Білгородському шосе м.Харкова за участю автомобіля ГАЗ-2705-14, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, який належить ОСОБА_2 та автомобілю ВАЗ-21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який належить ОСОБА_5

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоди автомобілю ВАЗ-21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, 2006 року випуску, який належить ОСОБА_5.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 05.02.2007 р. (справа № 3-855/07/09) відповідача визнано винним в порушенні п.п. 8.6., 13.1., 14.6. Правил дорожнього руху України, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34,00 грн. в дохід держави.

27.04.2006 р. між позивачем та ОСОБА_5 (надалі-страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №173 серія ТР (надалі-договір страхування).

Страховим випадком, згідно до договору страхування, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано пошкодження або знищення автомобілю страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається позивачем, виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. А підставою для виплати страхового відшкодування згідно договору страхування є висновок товарознавчого дослідження (експертизи).

Відповідно до висновку ПП «Національний центр незалежних експертиз» від 15.02.2007 р. за №0453 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу ВАЗ -21104, АХ 0495 АК, складеного оцінювачем ОСОБА_6 за результатами проведеного 15.02.2007 р. огляду автомобіля, належного страхувальнику, матеріальний збиток, завданий автомобілю страхувальника становить 5153,14 грн.

Виплата страхового відшкодування була здійснена у відповідності до ст. 25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви страхувальника від 21.03.2007 р. та страхового акту від 23.03.2007 р. за №31 ТР відповідним платіжним дорученням від 26.03.2007 р. за №589 на загальну суму 5115,49 грн. Окрім того, позивачем оплачено проведене оцінювачем ОСОБА_6 незалежне товарознавче дослідження, вартість якого становить 300,00 грн. згідно до рахунку №090/ХВ/2007 від 14.03.2007 р., що підтверджується платіжним дорученням від 20.03.2007 р. № 527.

З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача, винного в спричинені шкоди транспортному засобу ВАЗ-21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5, тобто, виникло право на відшкодування спричиненого збитку в межах фактичних затрат позивача, що дорівнює 5115,49 грн.

Таким чином, АТЗТ СК «ВЕЛТА» отримала право вимагати від ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі суми виплаченого страхового відшкодування, а також суми, оплаченої за проведення дослідження на предмет встановлення розміру матеріального збитку ТЗ, а саме: в розмірі 5415,49 грн., в зв'язку з чим, заявлений позов на вищенаведену суму підлягає задоволенню.

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно ст.1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка їх завдала. Таким чином, у ОСОБА_5, як у власника транспортного засобу, виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданого збитку.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

На підставі ст.993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Таким чином, понесені позивачем витрати, в даному випадку, повинні відшкодовуватись безпосередньо особою, винною в завданні шкоди, а не володільцем джерела підвищеної небезпеки, як це встановлено для випадків, передбачених ст.ст.1187, 1188 ЦК України.

Посилання представника відповідача про відсутність вини останнього та стягнення завданої шкоди з власника автомобілю ОСОБА_2, а не з відповідача, яким було проведено керування транспортним засобом під час скоєння ДТП, судом не приймаються до уваги, оскільки постановою суду, що набрала чинності, встановлена вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Представником відповідача не надано суду доказів, які б спростовували завдання шкоди автомобілю ВАЗ- 21104, не надано доказів, що встановлюють інший розмір завданої матеріальної шкоди, роз'ясненим судом її правом на оскарження дій, постанов, проведення експертизи, вона не скористалась, тому суд, вважає обставини, на яких ґрунтуються її заперечення проти позову не доведеними.

Однак, відповідно до ч.3 ст.1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища.

В даному випадку судом враховується тяжке матеріальне становище відповідача по справі, яке виникло внаслідок того, що він є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням №155430, виданим 07.12.1995 р. ВСЗН виконкому Дзержинської районної ради м.Харкова, стоїть на диспансерному обліку у врача невропатолога з діагнозом: наслідки черепно-мозгової травми з утворенням гранульоми, в зв'язку з цим потребує противорецидивного лікування 2 рази на рік і санаторно-курортного лікування в літній період часу, отримує пенсію, не працює.

Тому, не зважаючи на те, що позивач отримав право вимагати від відповідача відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 5115,49 грн. суд зменшує розмір відшкодування шкоди до 3000,00 грн., яку належить стягнути на користь позивача.

Крім того з відповідача на користь позивача належить стягнуnи суму сплачену за проведення незалежного товарознавчого дослідження в розмірі 300,00 грн., судовий збір в розмірі 51,15 грн. і витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 30,00 грн.

На підставі ст.ст. 22, 993, 1166, 1188, 1191, 1193 ЦК України, ст.ст.15, 25, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст.ст. З, 8, 10, 11, 14, 15, 60, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «ВЕЛТА» до ОСОБА_1 про стягнення збитку в порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТЗТ Страхова компанія «ВЕЛТА» (п/р №26506820008300 у Київському відділенні ХОФ АКБ «Укрсоцбанк» м.Харкова, код ЕДРПОУ 23465084, МФО 351016) в порядку регресу 3381, 15 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

Головуючий: