Ухвала суду № 52118827, 14.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 р. Справа № 876/2089/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Глушко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Омеляновська Л.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 19.01.2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

УПФ України в Сокальському районі 24.11.2014 року звернулось з адміністративним позовом в суду до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та просить визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця від 17.11.2014 року про накладення штрафу ВП №44787037.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 19.01.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області подало апеляційну скаргу. В якій просить постанову скасувати, та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.09.2014 року державним виконавцем ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №454/748/13-а від 03.09.2014 року про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі нараховувати та виплачувати ОСОБА_2 підвищення до пенсії як реабілітованому громадянину у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 15.09.2012 року.

Боржника зобов'язано протягом семи днів з моменту винесення даної постанови добровільно виконати вищевказане рішення.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 29.09.2014 року в задоволенні заяви УПФ України в Сокальському районі про розяснення рішення відмовлено.

З постанови державного виконавця відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівської області від 09.10.2014 року встановлено, що державним виконавцем задоволено заяву боржника та відкладено провадження виконавчих дій з виконання вищевказаного виконавчого листа.

Згідно заяви від 16.10.2014 року, боржник звернувся до ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області з проханням звернутися до суду із заявою про відстрочення виконання вищевказаної постанови та зупинити виконавче провадження.

17.11.2014 року, відповідно до постанови Управління ДВС на Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі накладено штраф у розмірі 1020 грн. за невиконання у добровільному порядку вищевказаної постанови без поважних причин.

В той же час, постанова Сокальського районного суду 454/748/13-а винесена 26.06.2013 року, яка 15.07.2014 року залишена в силі та набрала законної сили.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим законом, зокрема підлягають до виконання виконавчі листи, що видаються судами, накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.

Згідно із частинами першою та другою статті 75 цього Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У даній спірній ситуації судом правильно зазначено, що відповідно до вимог ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а відповідно до ст. 7 КАС України - принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах. Відповідно до ст. 14 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), сторона виконавчого провадження може звернутись до адміністративного суду, що видав виконавчий лист із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Суд першої інстанції вірно вважав, що позивач (як сторона виконавчого провадження, на яку законом покладено обов'язок виконати рішення суду) у зв'язку із наявністю обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, мав процесуальну можливість та обов'язок звернутися до суду, який видав виконавчий лист, із заявою в порядкуст. 263 КАС України, однак позивач наданим йому процесуальним законом правом не скористався, до суду із заявою про відстрочку (розстрочку) виконання судового рішення не звертався, а подав заяву до відділу ПВР УДВС ГУ юстиції у Львівській області, що є протиправним. Тому доводи про наявність поважних причин невиконання рішення суду, як підстави для скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу, за даних обставин, є необґрунтованими.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова від 17.11.2014 року про накладення штрафу на боржника у виконавчому провадженні винесена державним виконавцем в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено) та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З огляду на це суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Сокальського районного суду Львівської області від 19.01.2015 року у справі № 454/3280/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

ОСОБА_3

Повний текст ухвали виготовлено 17.09.2015 року