Рішення № 52104066, 07.10.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/871/2015(м)

265/3546/13-ц

Категорія 27 Головуючий у 1 інстанції Костромітіна О.О.

Доповідач Баркова Л.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2,

при секретарі Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за договором кредиту. Зазначав, що за укладеним 26 серпня 2005 року між ОСОБА_3 і ПАТ КБ «Банк»Банком, останній отримав кредит у розмірі 5000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,00 % на рік, нарахованих на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки умови кредитного договору відповідач належним чином не виконував, станом на 29 березня 2013 року утворилась заборгованість у сумі 22050,35 гривень, що складається з суми заборгованості за кредитом 6180,00 гривень, заборгованості за відсотками за користування кредитом 14344,14 гривень, а також штрафу: фіксованої частини у сумі 500,00 гривень та процентної складової у сумі 1026,21 гривень, яку позивач просив стягнути на користь Банку та судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 грудня 2014 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором кредиту № б/н від 26 серпня 2005 року у розмірі 22050 (двадцять дві тисячі п'ятдесят) гривень 35 копійок, а також витрати з оплати судового збору у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судове рішення з підстав невідповідності його вимогам матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та не зясування всіх обставин, що мають значення для справи і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідача ОСОБА_3, який належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутність ( а.с. 135, 138, 146-147, 150, 156-157, 159-160, 177-178, 182, 192-193).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У відповідності із ч.1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до положень статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із їх обґрунтованості та доведеності.

Про те, повністю погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки він не відповідає обставинам у справі, які неповно зясовані та положенням процесуального закону.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За положеннями ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 26 серпня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», з одного боку, та ОСОБА_3, з іншого, було укладено договір б/н, шляхом підписання заяви позичальника за умовами якого Банк шляхом відкриття поновлювальної кредитної лінії надав позичальникові кредит у ліміті 5000,00 гривень із базовою процентною ставкою 4 % у місяць з урахуванням річних 360 днів, з визначенням щомісячних платежів у розмірі 7% від суми заборгованості, строку дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії картки.

Укладення договору підтверджується ксерокопією заяви від імені відповідача на відкриття рахунку, яку останній підписав із зазначенням про погодження з умовами і правилами надання банківських послуг, а також з тарифами банку.

Із доданих позивачем до позовної заяви Умов і Правил надання банківських послуг вбачається, що відповідно до п.8.6 та п.5.5.1, при порушенні позичальником строків платежів більш ніж на 120 днів, останній зобовязаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн.+5%, а за несвоєчасне виконання боргових зобовязань, сплатити проценти за підвищеною процентною ставкою, або додаткову комісію, розмір яких визначається Тарифами. (а.с.5-10)

Однак, зазначені Умови і Правила надання банківських послуг відповідачем не підписані, а ОСОБА_2 про умови кредитування з використанням платіжної картки позивачем до позовної заяви не надано і, судом першої інстанції не було витребувано.

Більш того, при розгляді справи в апеляційному суді представником позивача наданий інший текст Умов надання банківських послуг та Наказ за № с-89 від 24.05.2005 року про їх затвердження, а також ОСОБА_2 про умови кредитування з використанням платіжної картки, які діяли на час укладення кредитного договору, які відповідачем не підписані.

Факт ознайомлення відповідача ОСОБА_3 з будь якими Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами банку під час укладення договору, та розрахунками Банку щодо наявності заборгованості останнім заперечується.

Належних і допустимих доказів, які б спростовували пояснення відповідача, позивачем не надано.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що позичальник ОСОБА_3 станом на 29 березня 2013 року має заборгованість у загальній сумі 22050,35 гривень, яка складається з суми заборгованості за кредитом 6180,00 гривень, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 14344,14 гривень, а також штрафу 1526,21,06 гривень. (а.с.10-12)

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що оскільки Умови і правила надання банківських послуг, які стосуються усього спектру фінансових послуг, що надавалися банком, та за якими визначено порядок надання кредиту, права та обовязки сторін, умови передачі коштів позичальнику та повернення кредиту, порядок розрахунку, відповідальність сторін, а також ОСОБА_2 про умови кредитування не мають підпису позичальника, його реквізитів, в них відсутня дата складення, ідентифікуючі ознаки на предмет їх невідємності від заяви позичальника, колегія суддів вважає, що підписуючи заяву щодо укладення з позичальником договору, відповідач не був належним чином ознайомлений з ними і не міг їх розуміти.

Таким чином, підстав для стягнення з відповідача несплачених процентів на прострочену заборгованість в розмірі 72% та штрафів, не має. Стягненню за прострочену заборгованість підлягають відсотки, визначені сторонами при підписанні заяви, які за період з часу укладення договору до 29 березня 2013 року складають 7188 грн.41 коп., що підтверджується наданим апеляційному суду розрахунком представника позивача, з урахуванням поточної відсоткової ставки 36% річних, з яким погоджується апеляційний суд.

А тому оскаржуване судове рішення в частині стягнення відсотків за прострочену заборгованість підлягає зміні, а в частині стягненню штрафів скасуванню.

Посилання відповідача на те, що він не має заборгованості за кредитом, яку з нього стягнуто за судовим наказом є безпідставними, спростовуються наданим позивачем розрахунком заборгованості та постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Маріупольського міського управління юстиції від 22.09.2010 року про закінчення виконавчого провадження із якої вбачається, що на виконання судового наказу на погашення кредиту суми не утримувались. (а.с.10-12, 168)

Належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що на час скасування судового наказу 12.12.2011 року, відповідачем були сплачені за квитанціями суми у погашення заборгованості, останнім не надано.(а.с.169-172)

З письмовою заявою про застосування строків позовної давності відповідач до суду не звертався.

Тому, з урахуванням встановлених обставин у справі та положень закону, підстав для задоволення апеляційної скарги у повному обсязі не має.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 грудня 2014 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором змінити і викласти в такій редакції.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором в розмірі тринадцять тисяч триста шістдесят вісім гривень 41 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 6180,00 грн. та заборгованості по простроченим процентам в сумі 7188 грн.41 коп. станом на 29 березня 2013 року.

Рішення суду в частині стягнення штрафів скасувати і в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

СУДДІ