Рішення № 52104064, 30.09.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/822/2015(м)

263/13677/13-ц

Головуючий у 1-й інстанції Турченко О.В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 27

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2015 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої Биліни Т.І.,

суддів Баркової Л.Л., Бугрим Л.М.

при секретарі Зал Ю.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 червня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі ПАТ «Родовід Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 квітня 2014року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17 червня 2014 року, позов ПАТ «Родовід банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 03 жовтня 2007 року в розмірі 10673,38 доларів США та 114987,44грн, 3797,27 -3% річних та 3441 грн. сплаченого судового збору, а в решті вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 квітня 2014року, та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17 червня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 червня 2015року позов ПАТ «Родовід банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 03 жовтня 2007 року в розмірі 8638,67 доларів США та 130165,40грн, судовий збір в сумі 3171,95 грн., а в решті вимог відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач ОСОБА_2 та подав апеляційну скаргу, просив судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач після вилучення автомобіля та його реалізації, тобто з 2009 року не здійснив ніяких дій щодо повідомлення про наявність заборгованості, чим порушив свої зобовязання передбачені п. 2.2 укладеного договору. Не виплата боргу про який йому не було відомо не є підставою для стягнення сум визначених судом. Позивач набув право вимоги в жовтні 2009 року, проте до суду звернувся лише в 2013 році, тому безпідставно не застосовано строк позовної давності про що було заявлено в суді.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Суду пояснила, що її довіритель не згоден з висновком спеціалістів банку стосовно визначення вартості автомобіля, не згоден з рішенням суду, посилаючись на те, що він здійснював погашення боргу, у нього був вилучений предмет застави і після всього його борг станом на 03 грудня 2013 року, внаслідок частково задоволення позову, дорівнює 8638,67 доларів США та 130165,40грн.

Представник позивача ОСОБА_4, доводи апеляційної скарги не визнала, просила скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 03 жовтня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», і ОСОБА_2 укладено кредитний договір №Д098/АК-197.07.2, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 14039,60 доларів США для придбання транспортного засобу з кінцевим терміном повернення кредитних коштів не пізніше 03 жовтня 2014 року та зі сплатою процентів за користування кредитом. 09 жовтня 2009 року на підставі нотаріальної довіреності, виданої відповідачем на ім'я одного із працівників банку, був реалізований належний відповідачу автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO SF69Y, за суму 5919,85 доларів США та 1614,02 гривні. Кошти отримані від реалізації автомобіля, були направлені на погашення заборгованості у послідовності, передбаченій п.3.8 кредитного договору. Так як відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження того, що автомобіль був проданий за ціну вищу, ніж зазначено позивачем та відбулося повне погашення заборгованості, позовні вимоги були задоволені частково.

Вірно визначивши обставини справи, суд дійшов висновків про часткове задоволення позовних вимог з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції, незважаючи на зауваження суду касаційної інстанції, залишив не перевіреними доводи відповідача про те, чи реалізувало ПАТ «Родовід Банк» предмет застави за вказаним кредитним договором, що має істотне значення при визначенні суми заборгованості відповідача за кредитним договором, частково задовольнив позовні вимоги.

У відповідності до положень ст.ст.10,60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторна повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексам. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі їх права та обовязки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач під час виконання зобовязань по укладеному кредитному договору здійснив погашення заборгованості по кредиту в сумі 6728,78 доларів США, погашення нарахованих процентів за кредитом в сумі 2471,64 доларів США та погашення нарахованої плати за кредитом в сумі 4201,09грн.(а.с.264)

Згідно листа позивача, протокольним рішенням Кредитно-інвестиційного комітету від 01.10.2009 року, було надано дозвіл на реалізацію заставного майна, а саме: автомобіля Chevrolet, модель Aveo, рік випуску 2007, що знаходиться в заставі АТ «Родовідбанк» та є забезпеченням кредитного договору №Д098/АК -197.07.2 від 03.10.2007 року, укладеного з позичальником ОСОБА_5 за ціною реалізації 5900,00 доларів США, відповідно до оцінки ринкової вартості заставного майна, здійсненої співробітниками банку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 станом на 02 вересня 2009 року, в рахунок часткового погашення заборгованості позичальника по кредитному договору №Д098/АК-197.07.2. від 03.10.2007 року.(а.с.263)

Проте, з вказаного листа не вбачається якими повноваженнями наділені співробітники банку ОСОБА_6 та ОСОБА_7, чи є вони експертами, оцінювачами, товарознавцями. Якою методикою оцінювання керувалися визначаючи вартість предмету застави.

З матеріалів справи вбачається, що початкова вартість автомобіля марки CHEVROLET, модель AVEO SF69Y дорівнює 13722,77 доларів США. Кредит на пидбання вказаного автомобіля було видано позивачем 03.10.2007 року. Проте, його ринкова вартість станом на 02 вересня 2009 року за висновком співробітників банку дорівнює 5900,00 доларів США, тобто за два роки експлуатації вартість предмета застави зменшилася більше ніж в два рази, причини зменшення вартості не зазначені.

У відповідності до ч.1 ст.21 Закону України «Про заставу» реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором.

Статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що одним із способів звернення стягнення є продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

В ухвалі вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, за наслідками перегляду рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 02.04.2014 року за вказаним позовом, зазначалося, що судом першої інстанції не перевірені доводи відповідача чи реалізував відповідач предмет застави за вказаним кредитним договором та за яку ціну, що має істотне значення при визначенні суми заборгованості за кредитним договором.

Незважаючи на пряме зазначення судом касаційної інстанції, які саме докази необхідні для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, позивач не надав належних та допустимих доказів, що реалізація предмету застави відбулася будь яким із перелічених способів та за вказаною позивачем ціною.

Судом першої інстанції, за клопотанням представника відповідача, хоча і застосовувалися заходи, щодо зясуванню порушених питань, проте позитивних наслідків не мали.

У відповідності до положень ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, тому рішення суду підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог, внаслідок недоведеності розміру суми заборгованості.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 червня 2015 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: Л.Л. Баркова

ОСОБА_8