Ухвала суду № 52084101, 06.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 362/5937/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Корнієнко С.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Васильківського міського голови Сабова Сергія Олександровича на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області та Сабова Сергія Олександровича - Васильківського міського голови Київської області про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2015 року адміністративний позов ОСОБА_4 до виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області та Сабова Сергія Олександровича - Васильківського міського голови Київської області про поновлення на роботі - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Васильківського міського голови Київської області № 200-к від 28 листопада 2014 року.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника відділу по роботі зі зверненнями громадян апарату виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області.

Стягнуто з виконавчого комітету Васильківської міської ради на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 10 333 грн.88 коп. та судові витраті у сумі 2 488,78 грн., а всього 12 822,66 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач працював на посаді начальника відділу по роботі зі зверненнями громадян апарату виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області. Згідно Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування в Україні» дана посада відноситься до публічної служи. Позивач є посадовою особою в органі місцевого самоврядування та приймав відповідну присягу.

27 листопада 2014 року Васильківський міський голова Сабов С.О. видав розпорядження № 200-к від 28 листопада 2014 року «Про звільнення ОСОБА_4.». Даним розпорядженням відповідач Сабов CO. звільнив позивача із займаної посади -начальника відділу по роботі зі зверненнями громадян апарату виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області, згідно п.2 ч.1 статті 40, п.2 статті 147 Кодексу законів про працю України, статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Васильківського міського голови Київської області № 200-к від 28 листопада 2014 року про її звільнення та поновлення на посаді начальника відділу по роботі зі зверненнями громадян апарату виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області зі стягненням з відповідача на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 10 333 грн.88 коп. та судових витрат по справі.

Відповідно до п. 15 ч. 1 статі 3 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про державну службу», державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці. Звільнення з підстав, зазначених, в тому числі, у п.2 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Положеннями статті 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Тобто, при вчиненні дисциплінарного проступку роботодавець може застосовувати альтернативне стягнення, зокрема, крім звільнення виносити догану. Колегія суддів зауважує, що звільнення є крайнім й найсуворішим заходом реагування, тому має відповідати ступеню вини працівника та обставинам справи.

Між тим, відповідачем було вирішено застосувати до позивача саме звільнення та з порушенням процедури, з огляду на таке.

Згідно п. 10, 20 ч. 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів; видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Відповідно до ч. 3 статті 54 цього Закону керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади.

З наведеного вбачається, що за загальним правилом голова самостійно призначає та звільняє з посади керівників структурних підрозділів апарату місцевої ради, однак, можливий і інший спосіб, визначений актом безпосередньо міської ради.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Васильківської міської ради № 03.07-40-VI від 31 травня 2013 року «Про погодження призначення та звільнення начальників управлянь, відділів, структурних підрозділів Васильківської міської ради та керівників комунальних підприємств м. Васильків», призначення та звільнення керівників управлінь, відділів та комунальних підприємств Васильківської міської рада» встановлено, що керівники управлінь, відділів ради та комунальних підприємств м. Василькова призначаються та звільняються міським головою та за погодженням міської ради.

Згідно ч. 5 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Відповідно до п. 19.2 статті 19 Регламенту Васильківської міської ради рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення у місцевій пресі, якщо самою радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Решта рішень ради набирають чинності через п'ять днів з дня їх прийняття, якщо протягом вказаного терміну їх дія не була зупинена розпорядженням міського голови.

Апелянт зазначає, що наведене вище рішення не було оприлюднене, тому не має законної сили, отже посилання суду першої інстанції на нього є безпідставним. Колегія суддів з таким твердженням не погоджується, оскільки вважає, що рішенням Васильківської міської ради № 03.07-40-VI від 31 травня 2013 року набрало чинності через п'ять днів з дня його прийняття, а тому підлягає застосуванню.

Таким чином, відповідачем неправомірно звільнено позивача із займаної посади, оскільки в оспорюваному розпорядженні зазначено звільнення позивача за непередбаченою КЗпП України підставою; при звільнені позивача в порядку дисциплінарного стягнення не дотримано вимог статті 149 КЗпП України; не було здійснено погодження звільнення позивача з міською радою; розпорядження видано з порушенням вимог Регламенту виконавчого комітету Васильківської міської ради.

Щодо виплатити позивачу заробітної плати за час вимушеного прогулу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом третім ч. 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, при поновленні на посаді незаконно звільнена особа має право на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З урахуванням строку вимушеного прогулу позивача з часу її звільнення, а саме 29 листопада 2014 року до дня ухвалення рішення судом першої інстанції, їй було присуджено з Васильківської міської ради, становить 10 333 грн.88 коп., з чим колегія суддів також погоджується, оскільки строк вимушеного прогулу складає 73 дні, а розрахунок середньоденної заробітної плати позивача - 141 грн. 56 коп., що і становить 10333 грн.88 коп.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог адміністративного позову ОСОБА_4 та безпідставність вимог апеляційної скарги Васильківського міського голови Сабова С.О.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову частково.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Васильківського міського голови Сабова Сергія Олександровича - залишити без задоволення.

Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.