Ухвала суду № 52084099, 06.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5258/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач:Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БКБ Євробуд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БКБ Євробуд" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2015 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БКБ Євробуд" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «БКБ Євробуд» за червень 2014 року.

За результатами даної перевірки відповідачем було складено акт від 09 жовтня 2014 року №8/26-57-15-01-10/38366215, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 33 211,00 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2014 року №0050891501, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 41 513,75 грн., у тому числі: 33 211,00 - основний платіж, 8 302,75 - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач при формуванні додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року помилково задекларував податковий кредит з податку на додану вартість на суму 33 211,00 грн. за невірним індивідуальним податковим номером свого постачальника - ТОВ «Енержи прайс», а саме: замість індивідуального податкового номеру платника податків « 384891926553» - ТОВ «Енержи прайс», постачальник з яким позивач проводив господарські операції у червні 2014 року, помилково вказав номер « 378144226557» - ТОВ «Житлосервіс», з яким позивач не проводив взаєморозрахунків за червень 2014 року.

Позивачем не заперечується факт помилково задекларованого податкового кредиту з невірним контрагентом за перевіряємий період-червень 2014 року.

При цьому, позивач зазначає, що виявивши відповідну помилку самостійно, ним 29 жовтня 2014 року направлено до органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок по декларації із податку на додану вартість за червень 2014 року, в якому відповідні дані податкового кредиту були відкориговані. Так, уточнюючий розрахунок прийнято відповідачем 29 жовтня 2014 року о 14:13, що підтверджується квитанцією №2, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно із приписами пункту 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідачем зазначено, що органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що податковий орган повідомив платника податків про наявність розбіжностей та надав можливість для уточнення податкових зобов'язань. Натомість, відповідачем встановлено завищення податкового кредиту у сумі 33 211,00 грн., що призвело до зменшення суми, яка підлягала сплаті платником до бюджету на 33211,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з посиланням суду першої інстанції на п.50.2 статті 50 ПК України, згідно якої платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу, з огляду на таке.

Нормами статті 75 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Разом з тим, у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового Кодексу, а саме 1095 днів) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п.50.1 статті 50 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що камеральна та документальна перевірки є різними за своєю суттю. Оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач проводив камеральну перевірку позивача, а в статті 50 ПК України встановлено застереження щодо документальних перевірок, то, відповідно, така стаття не може застосовуватись в даному випадку. Тобто, позивач мав право виправити помилковий запис в Додатку №5 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року шляхом подання уточнюючого розрахунку, оскільки подання уточнюючих розрахунків під час проведення камеральних перевірок не тільки законодавчо не заборонено, а, навпаки кінцевою метою камеральних перевірок і має бути подання платником, який помилився, уточнюючого розрахунку.

Однак, позивач подав уточнюючий розрахунок №9062463226 від 29 жовтня 2014 року (копія якого наявна в матеріалах справи), показниками якого виправлено помилку, який був прийнятий ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві 29 жовтня 2014 року о 14г 13 хв, що підтверджується квитанцією №9062463226 від 31 жовтня 2014 року не тільки після складання податковим органом акту від 09 жовтня 2014 року №8/26-57-15-01-10/38366215, а й навіть після винесення податкового повідомлення-рішення від 28 жовтня 2014 року №0050891501, тому посилання товариства на те, що ним самостійно виявлено та усунено розбіжності, а відповідачем це не взято до уваги, колегією суддів до уваги не приймається як таке, що жодним чином не підтверджено.

Посилання апелянта на те, що в поштовому повідомлені №0311510312878 від 14 жовтня 2014 року на ім'я ТОВ «БКБ Євробуд», згідно якого уповноваженою особою ТОВ «БКБ Євробуд» отримано акт камеральної перевірки ДПІ Святошинського району ГУ ДФС №8/26-57-15-01-10/38366215 від 09 жовтня 2014 року, в графі «Вручено» значиться підпис від імені особи Гаврилюк, яка жодного відношення немає до підприємства, ніколи там не працювала і будь-яких повноважень від підприємства не отримувала, також відкидається судом, оскільки податковий орган не повинен перед прийняттям, зокрема, податкових повідомлень-рішень встановлювати, чи уповноважена особа отримувала кореспонденцію платника податків.

Таким чином, що на момент здійснення камеральної перевірки позивача і складання контролюючим органом акту від 09 жовтня 2014 року суми податку на додану вартість у розмірі 33 211,00 грн., попередньо включені до складу податкового кредиту, були не підтверджені податковою накладною, оформленою відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, позивач згідно із приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України має нести відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, обґрунтованими є висновки викладені відповідачем в зазначеному акті перевірки про порушення позивачем положень податкового законодавства, а тому, відповідно, правомірним є оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на основі такого акту перевірки.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БКБ Євробуд" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.