Ухвала суду № 52079779, 24.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року м. Київ К/800/41159/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О.В.,

Горбатюк С.А.,

Леонтович К.Г.,

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Профіль України" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року товариство з гобмеженою відповідальністю "Торговий дім "Профіль України" звернулось в суд з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів, в якому просило: визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів №110100000/2013/00540 від 27 вересня 2013р. Дніпропетровської митниці Міндоходів України; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2013/200446/1 від 27 вересня 2013р. Дніпропетровської митниці Міндоходів України; повернути позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 8112,90 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача були наявні всі документи, необхідні для визначення митної вартості за 1 основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнанв протиправною та скасована картка відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00540 від 27 вересня 2013р. Дніпропетровської митниці Міндоходів. Визнане протиправним та скасоване рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200446/1 від 27 вересня 2013р. Дніпропетровської митниці Міндоходів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Дніпропетровська митниця ДФС звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов контракту купівлі-продажу №15/11/12 від 15.11.2012 ТОВ "Торговий Дім Профіль України" 11.09.2013 отримав від фірми "Shandong Chambroad Holding Co., LTD." (КНР) товар - оцинкована сталь методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0,38 мм за ціною 0,750 дол.США/кг.

Позивач 26.09.2013р. звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення вищевказаного товару шляхом електронного декларування (ВМД №110100000/2013/230236). Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною контракту (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.

На підтвердження митної вартості товару товариством надані митному органу наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №110/2012/0001937 від 03.12.2012; залізнична накладна для внутрішнього сполучення №40308553 від 19.09.2013; коносамент (Bill of lading) № QDWE029977 від 10.07.2013; банківський платіжний документ, що стосується товару № 391 від 13.09.2013; рахунок-фактура (інвойс) № JB2013070602 від 05.07.2013; пакувальний лист б/н від 05.07.2013; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №11 від 20.06.2013; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються та подання якого для митного оформлення від 15.11.2012; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів чи майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (про відсутність за Межами України валютних цінностей та майна) Лівобережної МДПІ № 84 від 10.07.2013; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу "Радіологічний контроль ввіз/вивіз дозволено") №2761 від 10.07.2013; резервна позиція № 915 від 26.07.2001; сертифікат про походження товару загальної форми № ССРІТІ125357032 від 09.07.2013; інші некласифіковані документи С-т якості №JB20130701001М від 05.07.2013; єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів № 110100000/0672 від 24.09.2013.

На думку відповідача, вказані документи не містили у повному обсязі інформації, необхідної для здійснення контролю правильності визначення митної вартості, а саме: документи, які підтверджують числові значення митної вартості, не містять всіх відомостей та містять розбіжності.

Згідно ст.21 МК України відповідачем проведені консультації з декларантом - надіслане повідомлення декларанту за № 70390 від 26.09.2013 щодо встановлених розбіжностей.

Товариством надані відповідачу роз'яснення щодо розбіжностей в листі №01-400 від 27.09.2013, згідно яких відсутня недостовірність відомостей, що викладені у інших документах, поданих декларантом на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

У зв'язку з тим, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару митним органом виявлені розбіжності в поданих до митного оформлення документах, останній відповідно до ч.3 ст.53 МК України витребував у товариства додаткові документи.

Листом № 01-400 від 27.09.2013 товариством на вимогу відповідача надані додаткові документи: виписки з бухгалтерської документації; SWIFT 1620 від 13.09.2013; калькуляція собівартості товару; комерційна пропозиція; прайс-лист від виробника; експортна декларація від виробника.

За результатами контролю співставлення відповідно до ст.337 МК України, відповідачем встановлено, що рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 0,75 дол.США/кг, рівень митної вартості, раніше визнаної митними органами, оформленої за МД № 702200001/2013/10201 від 29.07.2013, становить 0,85 дол.США/кг. У зв'язку з викладеним відповідачем прийняте рішення про коригування заявленої митної вартості товару №110100000/2013/200446/1 від 27.09.2013, відповідно якого митна вартість скоригована до 0,85 доларів США/кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням резервного методу відповідно до ст.60 МК України.

Позивачу відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації № 110100000/2013/00540 від 27 вересня 2013 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем при митному оформленні товару були надані необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною контракту і відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, що поставлявся. Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість заявлені передчасно.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

За твердженням відповідача, документи, що надані позивачем, не містили всіх відомостей щодо числових значень митної вартості заявленого товару, у зв'язку з чим Дніпропетровська митниця визначила митну вартість даного товару.

При цьому, метод № 1 (за ціною контракту) неможливо було застосувати в зв'язку із відмовою декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відсутність інформації про продаж ідентичних товарів та відсутність інформації про продаж подібних (аналогічних) товарів унеможливила застосування методів № 2а, 2б відповідно до ст.ст.57, 59, 60 МК України.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст.ст.62, 63 МК України) повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність необхідних документів унеможливила застосування зазначених методів (2в, 2г).

Так, для визначення митної вартості застосована наявна у митного органу інформація щодо вартості товару з застосуванням методу № 2ґ (резервного) у відповідності з вимогами ст.ст.57, 64 МК України, внаслідок чого встановлено, що рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 0,75 дол.США/кг, а рівень митної вартості, раніше визнаної митними органами, оформленої за митною декларацією №702200001/2013/10201 від 29.07.2013 р. становить 0,85 дол.США/кг.

Колегія суддів звертає увагу, що у рішенні про коригування митної вартості № 110100000/2013/200446/1 від 27.09.2013 та у запереченнях проти адміністративного позову, відповідач посилається на ВМД №702200001/2013/10201, яку долучено до матеріалів справи.

Разом з тим, як вірно встановлено судами першої інстанції, відповідачем до матеріалів справи надана інша вантажно-митна декларація, а саме: ВМД № 702200001/2013/010201 від 29.07.2013. В наданій відповідачем ВМД № 702200001/2013/010201 у графі 20 "умови поставки" вказано умови поставки - СIF, Іллічівськ, а позивач надав до митного оформлення вантаж з умовами поставки - СFR, Одеса і ця різниця є принциповою, оскільки за умовами постачання СIF до вартості товару враховуються витрати зі страхування вантажу, чого немає при постачанні на умовах СFR.

Відповідно положень ст. 55 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч.12 ст.264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Згідно ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно ст. 57 МК України наведені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту. Такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Згідно п.1, п.2 ч.2 ст.55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Підставою прийняття спірного рішення стала наявність в документах, наданих позивачем, розбіжностейі: дата оплати не кореспондуються з датою фактичного відвантаження відповідно до дати коносаменту (10.07.2013) та не відповідають умовам доповнення № 11 від 20.06.2013, інвойсу № JB2013070602 від 05.07.2013; встановлено, що п.6.1 контракту від 15.11.2012 №15/11/12 передбачено, що продавець "SHANDONG CO.LTD" зобов'язаний надати також копію експортної декларації, прейскурант, калькуляцію собівартості товару, комерційну пропозицію щодо закупки оцинкованої сталі в рулонах, завірені печаткою та підписом відповідальної особи.

Судами встановлено, що позивачем надавались роз'яснення стосовно виявлених відповідачем розбіжностей (лист № 01-400 від 27.09.2013), згідно яких за умовами додатку № 11 від 20.06.2013 до контракту купівлі-продажу №15/11/12 від 15.11.2012 (умовою оплати є 100 % попередня оплата за товар) розрахунки за поставлений товар здійснені в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 391 від 13.09.2013 та випискою з бухгалтерської документації SWIFT 1620 від 13.09.2013. Отримання товару відбулось після здійснення 100 % передоплати, як і передбачають умови контракту та специфікація №11 від 20.06.2013, що додатково підтверджується датою фактичного перетину митного кордону України - 16.09.2013.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.53 МК України зазначеного кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про наявність у митного органу повноважень щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення числового значення заявленого декларантом до митного оформлення товару.

Разом із тим, як вірно зазначено судами дата оплати не є достатньою підставою для сумнівів у заявленій митній вартості товару та витребування додаткових документів, оскільки оплата здійснена у 100 % розмірі та підтверджена відповідними банківськими документами, отже це не впливає ні на вартість партії товару, ні на рівень митної вартості товару, а оцінка правомірності такого порядку розрахунків між сторонами контракту, як вбачається з положень митного законодавства, не входить до компетенції митних органів, оскільки обраний сторонами контракту порядок є господарсько-договірними відносинами господарюючих суб'єктів, що вчиняються за їх власним волевиявленням.

При цьому, колегія суддів зазначає, що платіжне доручення в іноземній валюті №391 від 13.09.2013 містило необхідну інформацію для ідентифікації платежу.

Також не доводить неправильність визначення товариством числового значення заявленого до митного оформлення товару те, що у п.6.1 контракту від 15.11.2012 передбачено, що продавець "SHANDONG HOLDING CO.LTD" зобов'язаний надати також копію експортної декларації, прейскурант, калькуляцію собівартості товару, комерційну пропозицію щодо закупки оцинкованої сталі в рулонах, завірені печаткою та підписом відповідальної особи, оскільки відповідачем не зазначено, яким чином цівідомості впливають на правильність визначення митної вартості заявленого до митного оформлення товару.

Інших підстав, передбачених ч.3 ст.53 МК України, які б обумовили правомірність дій відповідача щодо витребування додаткових документів у декларанта, митним органом у повідомленні № 70390 від 26.09.2013 не зазначено.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів, що підстави для надання позивачем додаткових документів стосовно наявності вищенаведених розбіжностей, були відсутні, оскільки наведені митним органом питання фактично не стосуються митної вартості товару. Отже, вимагаючи надання позивачем додаткових документів, відповідач діяв в межах повноважень, але не обґрунтовано, тому рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2013/200446/1 від 27 вересня 2013 року і, як наслідок, картка відмови в митному оформленні товарів №110100000/2013/00540 від 27 вересня 2013 року є протиправними.

Стосовно позовних вимог в частині повернення ТОВ "Торговий дім Профіль України" з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 8 112,90 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованих висновків про відмову задоволенні позовних вимог щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.

Судді: