Ухвала суду № 52079742, 29.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2015 р. м. Київ К/800/28270/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В., секретар Малина Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом «Багатогалузевого об'єднання Інтербуд» Української спілки ветеранів Афганістану до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання протиправними та скасування постанов за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Експоінвест» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року «Багатогалузеве об'єднання Інтербуд» Української спілки ветеранів Афганістану звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якому, з урахуванням уточнень, просило: визнати протиправною і скасувати постанову старшого державного виконавця Кеди М.В. Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 31 жовтня 2014 року у ВП № 33940218 про стягнення з «Багатогалузевого об'єднання Інтербуд» Української спілки ветеранів Афганістану виконавчого збору; визнати протиправною і скасувати постанову старшого державного виконавця Кеди М.В. Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 31 жовтня 2014 року у ВП № 33940218 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

В обґрунтування позову зазначило, що оскільки виконавчий документ (виконавчий напис нотаріуса) у ВП № 33940218 був повернутий, зокрема, у зв'язку із тим, що вказані у виконавчому написі об'єкти не перебувають у власності позивача, тому виконати виконавчий напис неможливо. При неможливості виконання виконавчого документа підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ПАТ «Експоінвест», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 серпня 2012 року Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченком О.В. було відкрито виконавче провадження №33940218 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. від 11 березня 2011 року №1104.

Згідно вказаного виконавчого документа було запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно «Багатогалузевого об'єднання Інтербуд» Української спілки ветеранів Афганістану, яке передане в іпотеку ПАТ «Укрінбанк» в особі Дніпровської філії ПАТ «Укрінбанк» на підставі іпотечного договору №2007-71, посвідченого 10 серпня 2007 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І.М. за реєстровим номером №4650, а саме: вбудовано - прибудоване приміщення магазину, загальною площею 612,2 м. кв. за адресою м. Черкаси, вул. Гагаріна, 77; вбудовано - прибудоване приміщення відділення зв'язку (стоматологічна поліклініка), загальною площею 97,8 м. кв., яке знаходиться за адресою м. Черкаси вул. Гагаріна, 73; вбудовано - прибудоване приміщення міні - поліклініки, загальною площею 442,7 м. кв., яке знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Гагаріна,77,79; вбудовано - прибудоване приміщення аптеки, загальною площею 399,0 м. кв., яке знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Гагаріна, 77,79, яке належить «Багатогалузевому об'єднанню Інтербуд» Української спілки ветеранів Афганістану на праві власності.

26 червня 2013 року господарський суд Черкаської області виніс ухвалу у справі 925/735/13, якою зупинив стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. від 11 березня 2011 року №1104.

Постановою державного виконавця від 28 серпня 2013 року виконавче провадження № 33940218 було зупинено.

14 жовтня 2013 року господарський суд Черкаської області ухвалив рішення по справі № 12/5026/1661/2012, яким частково задовольнив позовні вимоги ПАТ «Укрінбанк» і стягнув солідарно з ПАТ «Експоінвест» і «Багатогалузевого об'єднання Інтербуд» Української Спілки ветеранів Афганістану на користь ПАТ «Укрінбанк» 22 000 000 грн. кредиту, 3 324 219, 93 грн. пені по кредиту, 6 503 744,46 грн. процентів, 904 324,23 грн. пені по процентах, а також судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 січня 2014 року по справі №12/5026/1661/2012 рішення господарського суду Черкаської області змінено, стягнуто солідарно з ПАТ «Експоінвест» та «Багатогалузевого об'єднання Інтербуд» Української спілки ветеранів Афганістану 22 000 000 кредиту, 6 503 744,46 грн. процентів, 236 015,24 грн. пені по процентах та 54 665,06 грн. судових витрат, а всього 28 794 424,76 грн.

28 липня 2014 року господарський суд Черкаської області виніс ухвалу у справі № 12/5026/1661/2012, якою затвердив мирову угоду, укладену між ПАТ «Урінбанк», ПАТ «Експоінвест» і «Багатогалузевим об'єднанням Інтербуд» Української Спілки ветеранів Афганістану. Відповідно до п.3.1 мирової угоди в рахунок погашення боргу за названими судовими рішеннями та з метою повного задоволення всіх грошових вимог ПАТ «УКРІНБАНК» до ПАТ «Експоінвест» і «Багатогалузевого об'єднання Інтербуд» Української Спілки ветеранів Афганістану за кредитним договором №2007-70 від 10 серпня 2007 року «Багатогалузеве об'єднання Інтербуд» Української Спілки ветеранів Афганістану передає, а ПАТ «УКРІНБАНК» приймає у власність, зокрема, вбудовано - прибудовані приміщення, які виступають предметом іпотеки згідно іпотечного договору №2007-71 від 10 серпня 2007 року.

28 жовтня 2014 року ПАТ «Укрінбанк» звернулося до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із заявою №6945/0/2-14 у виконавчому провадженні №33940218, в якій зазначило, що у зв'язку із укладенням сторонами мирової угоди, яка затверджена господарським судом, і переходом до Банку прав власності на об'єкти, що вказані у виконавчому написі, а також відсутністю предмету спору, просить повернути виконавчий напис без виконання.

Розглянувши заяву ПАТ «Укрінбанк» старший державний виконавець Кеда М.В. 31 жовтня 2014 року виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та виділив у окреме виконавче провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 31 жовтня 2014 року ВП №33940218.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивачем не було виконано виконавчий документ у встановлений державним виконавцем для його добровільного виконання строк, відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України висновки судів про відсутність підстав для задоволення позову вважає передчасними та такими, що зроблені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи з огляду на таке.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Отже, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове його виконання.

Положеннями частини 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Проте, приймаючи рішення про відмову позивачу у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій наведених вимог законодавства не врахували та не з'ясували чи вчинялись відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження заходи примусового виконання рішення та якими доказами це підтверджується.

Крім того, погоджуючись з доводами відповідача про невиконання у добровільному порядку виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на належне «Багатогалузевому об'єднанню Інтербуд» Української Спілки ветеранів Афганістану нерухоме майно на користь ПАТ «Урінбанк», судами не було враховано, що 28 липня 2014 року господарським судом Черкаської області було затверджено мирову угоду з метою задоволення вимог ПАТ «Урінбанк», та на виконання якої до ПАТ «Урінбанк» перейшло право власності на нерухоме майно, стягнення на яке було звернуто за виконавчим написом нотаріуса, за невиконання якого відповідачем було прийнято рішення про стягнення виконавчого збору.

Не встановлення в судовому процесі зазначених вище обставин як таких, що мають суттєве значення у справі, призвело до передчасних та необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, та відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства Україниє підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, зокрема статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Експоінвест» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало