Ухвала суду № 52078966, 21.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/41750/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012

у справі № 2а-16312/11/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 30.11.2011 № 0000861702.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012, в задоволенні позову відмовлено.

ФОП ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомлення-рішенням від 30.11.2011 № 0000861702 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 29162,5 грн., в т.ч.: 23330 грн. основного платежу та 5832 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки виїзної планової перевірки за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, викладені в акті від 16.11.2011 № 2248/17-2306601136, про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

В обґрунтування вчинення позивачем вказаних порушень податковий орган вказує на те, що позивачем включено до складу податкового кредиту у травні та червні 2010 року податок на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ «Біо Енергія» робіт щодо встановлення віконних та дверних металопластикових блоків за договорами підряду від 28.04.2010 № 08-04-10 і від 01.07.2010 № 01-06/10, які, на думку відповідача, вчинені без мети досягнення економічного результату та реальне вчинення яких не підтверджено первинними документами.

З акту перевірки вбачається, що висновки про порушення позивачем вимог закону обґрунтовані податковим органом такими обставинами:

- постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2010 у справі № Б34/395-10 ТОВ «Біо Енергія» визнано банкрутом та відкрито щодо вказаної юридичної особи ліквідаційну процедуру;

- в акті документальної невиїзної перевірки від 01.02.2011 № 50/23-4/33766899 викладені висновки про нікчемність укладених ТОВ «Біо Енергія» з контрагентом-покупцем ТОВ «Е-Восток Україна» правочинів;

- на підставі інформації, що міститься в Автоматичній інформаційній системі, встановлено відсутність у ТОВ «Біо Енергія» трудових ресурсів, складських приміщень, автомобільного та іншого транспорту, а також устаткування для здійснення фінансово-господарської діяльності;

- відсутні первинні документи, які б підтверджували фактичне виконання робіт зі встановлення віконних та дверних металопластикових блоків ТОВ «Біо Енергія».

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку за операціями з придбання робіт, послуг необхідно застосовувати положення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання робіт, послуг, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначений кредит відсутні.

В основу висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту судами попередніх інстанцій покладено те, що деякі первинні документи складені з порушеннями та містять неповну інформацію про господарські операції. Так, суди вказали на таке:

- податкові накладні від 31.05.2010 № 31-051 та від 30.06.2009 № 30-062, додаток 18, додаток Д, додаток Ж, складання яких передбачено Правилами визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 № 174, відомості ресурсів форми № 4б до актів приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2 не містять інформації щодо осіб, які склали такі документи, та їхніх посад;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3 та акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2 не містять дат підписання підрядником (ТОВ «Біо Енергія»);

- договори підряду, довідки про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3 та акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2 не містять інформації щодо адреси будинків, в яких проводились роботи зі встановлення віконних та дверних металопластикових блоків.

Суд касаційної інстанції зазначає таке.

Якщо первинні документи мають дефекти щодо інформації про фізичних осіб, якими підписано первинні документи, такі первинні документи не можуть залишатися поза увагою у разі, якщо зазначена в них інформація дозволяє можливість ідентифікувати суб'єктів господарювання та господарські операції, адже господарські операції у межах господарської діяльності здійснює підприємство, яке наділено цивільною правоздатністю та дієздатністю з моменту створення і до моменту виключення з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Та обставина, що в договорах підряду, довідках про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3 та актах приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2 не міститься інформації щодо адреси будинків, в яких проводились роботи зі встановлення віконних та дверних металопластикових блоків, дійсно дає підстави для висновку про недоведеність належними доказами тієї обставини, що підрядні роботи придбані фізичною особою-підприємцем з метою використання в господарській діяльності.

Однак суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованою таку позицію суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

В касаційній скарзі позивач вказує на те, що він був позбавлений можливості реалізувати право на захист, оскільки його не було належним чином повідомлено про дачу, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В матеріалах справи міститься супровідний лист від 10.05.2012 № 2а-16312/11/2070/1-2 щодо направлення на адресу сторін ряду документів, в тому числі судової повістки про апеляційний розгляд справи.

Однак в матеріалах справи між а.с. 206 та а.с. 207 міститься повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (Р6100703557712) лише відповідачу.

Докази отримання позивачем повістки про апеляційний розгляд справи, або інші докази, які б вказували на факт належного повідомлення ФОП ОСОБА_2 про апеляційний розгляд справи, відсутні.

Таким чином, позивач не був належно повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що позбавило його можливості взяти участь в апеляційному розгляді справи, що, своєю чергою, могло призвести до неправильного вирішення справи.

Так, в апеляційній скарзі, позивач вказував на те, що підрядні роботи були виконані з метою використання в господарській діяльності в нежитловому приміщенні по АДРЕСА_1 що належало позивачу на праві власності та використовувалось ним в господарській діяльності - надання цього приміщення в оренду. У підтвердження цього позивач посилався на ряд доказів: рішення суду від 27.11.2007, витяг з КБ Харківського міського БТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно, договори оренди, акти виконаних робіт та розрахункові документи на орендні послуги, фотознімки приміщення, інвентарну відомість з інформацією про металопластикові блоки, які, як вказує позивач, відображені в довідках форми КБ-2в, КБ-3. Позивач наголошував на тому, що не мав господарських відносин з іншими суб'єктами господарювання щодо встановлення метало пластикових блоків у нежитловому приміщенні за вказаною вище адресою.

Вимоги ст.ст. 195, 196, 159 КАС України покладають на суд апеляційної інстанції, який здійснює апеляційний розгляд за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених законом для апеляційного розгляду, і може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції, а також може дослідити докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу, обов'язок повно та всебічно з'ясовувати обставини, що є предметом доказування у справі.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Увалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун