Ухвала суду № 52078967, 17.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року м. Київ К/800/25709/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Чумаченко Т.А. Леонтович К.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 лютого 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Костянтинівської міської ради про скасування рішення, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Костянтинівської міської ради про визнання протиправним рішення відповідача від 18.07.2013 року № 6/34-645.

Позовні вимоги мотивовано тим, що звернувшись до відповідача із заявою про надання земельної ділянки у приватну власність, позивач отримала оскаржуване рішення про відмову у наданні ділянки, яке, на думку позивача, є безпідставним та незаконним.

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та задовольнити позов.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач 27.08.2012 року звернулась до Костянтинівської міської ради із заявою про надання у приватну власність земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Ціолковського, 31а в м. Костянтинівка Донецької області.

28.08.2012 року позивачем надано додаткові документи до заяви від 27.08.2012 року.

Рішенням Костянтинівської міської ради №6/34-645 від 18.07.2013 року позивачу відмовлено у наданні в приватну власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0168 га у зв'язку із тим, діючим земельним законодавством України не передбачено безоплатного надання земельних ділянок із земель державної та комунальної власності для комерційного використання.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач в межах спірних відносин діяв правомірно, у відповідності до діючого законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, земельна ділянка за кадастровим №1412600000:00:021:0118 (за адресою: вул. Ціолковського, 31а в м. Костянтинівка Донецької області, площа - 0,0168 га) перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Костянтинівки, категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у заявах від 27.08.2012 року та від 28.08.2012 року чітко не вказано, з якою метою вона просить приватизувати земельну ділянку та як збирається її використовувати в подальшому після приватизації.

З наданих відповідачу разом із заявою договору дарування літнього торгівельного майданчика від 05.08.2005 року, договору оренди землі від 01.04.2009 року, заяви №790 від 17.08.2005 про видачу дозволу на розміщення буфету, подання на відкриття підприємства громадського харчування від 30.08.2005 року №118, дозволу №790 від 31.08.2005 року на розміщення буфету, узгодження на відкриття підприємства ресторанного господарства - буфету від 30.08.2005 року №118, дозволу на розміщення об'єкту торгівлі від 23.05.2006 року №361, технічного паспорту на літній майданчик, вбачається, що позивачем земельна ділянка за площею 0,0168 га використовувалась для розташування буфету, в якому здійснювалась підприємницька діяльність.

В той же час, позивачем в позові та касаційній скарзі зазначено, що ділянку планує використовувати для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Аналізуючи встановлені обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено самим позивачем в касаційній скарзі, договір оренди спірної ділянки на момент винесення спірного рішення був припинений, а наявне на ділянці майно позивача було знесено, тобто фактично позивач не користувався ділянкою за адресою: вул. Ціолковського, 31а в м. Костянтинівка Донецької області, а відтак у відповідача були відсутні законодавчі підстави для прийняття рішення органів щодо приватизації земельної ділянки на підставі технічних матеріалів та документів у відповідності до частини першої статті 118 Земельного кодексу України.

Крім того, як зазначено вище, відповідно до положень статті 118 Земельного кодексу України у клопотанні про безоплатне одержання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та з чим погоджується позивач, у поданому клопотанні не було зазначено про цільове призначення земельної ділянки.

Подані позивачем документи не дають можливості ідентифікувати факт, що спірна ділянка мала б використовуватись саме для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а стосуються саме комерційного характеру використання ділянки, що не передбачено статтею 121 Земельного кодексу України.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 лютого 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: