Ухвала суду № 52078128, 15.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2015 р. м. Київ К/800/20223/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Острянко М.М.,

від відповідача - Гостило А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Сервіс ЛТД"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014

у справі № 826/8817/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Сервіс ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2013 позов задоволено повністю.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2013 та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2014, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СТС-Сервіс ЛТД» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «РМА-ГРУП» за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 09.11.2012 № 5147/22-222-35645596, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог, зокрема:

- п. 5.1 ст. 5, п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» та пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1 та пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 95 344,00 грн.;

- пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, ст. 201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 76 275,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 23.11.2012 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення: № 0002242220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 93 776,00 грн.; № 0002232220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з додатку на прибуток приватних підприємств в розмірі 117 220,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з ТОВ «РМА-ГРУП».

Суд апеляційної інстанції не погодився з наведеними висновками суду першої інстанції, зазначивши, що відповідачем доведено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «РМА-ГРУП», що в свою чергу, свідчить про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та помилковість висновків суду першої інстанції.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «СТС-СЕРВІС ЛТД» та ТОВ «РМА-ГРУП» було укладено ряд договорів, а саме: №20/05/10 від 20.05.2010, №01/11/10 від 01.11.2010; №04/01/11 від 04.01.2011, на підтвердження виконання умов яких в матеріалах справи наявні, зокрема: податкові накладні, акти виконаних робіт, зведені акти надання послуг, а також, інші первинні документи за господарськими операціями позивача з третіми особами.

Податкові накладні, виписані на користь позивача контрагентом - ТОВ «РМА-ГРУП», підписані ОСОБА_4

Разом з тим, відповідач посилається на вирок Голосіївського районного суду міста Києва №1-1198/11, яким громадянина ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України та ч.2 ст. 358 КК України, що набрав законної сили.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «РМА-ГРУП», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару (послуг), не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Крім того, колегія суддів вважає, що судам попередніх інстанцій за необхідності слід поставити питання про проведення експертного дослідження на предмет наявності чи відсутності ознак підроблення підпису посадовою особою, яка підписувала податкові накладні та інші первинні документи, видані ТОВ «РМА-ГРУП», оскільки встановлення даної обставини має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС-Сервіс ЛТД" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2013 та постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль