Ухвала суду № 52078129, 15.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2015 р. м. Київ К/800/41523/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Сорока М.О.,Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом ОСОБА_4

до відповідача Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації»

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

12.06.2012р. до суду з позовом про визнання неправомірними дії Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» (далі БТІ) щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 та зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності звернулася ОСОБА_4 Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 порушує її права, оскільки комплекс будівель знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в її користуванні.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.2012р. відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2.10.2013р. рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано неправомірною та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на комплекс будівель за адресою м. Кіровоград, АДРЕСА_1.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначив, що апеляційний суд дійшов помилкових висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №170 від 13 лютого 2003 року оформлено право власності на автомобільну стоянку з пунктом громадського харчування за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та 22.04.2003р. право власності останньої на вказане нерухоме майно зареєстровано у передбаченому законом порядку.

Відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2008 року у справі № 2-94/08, яке набуло чинності 20.07.2011р., здійснено розподіл спільної сумісної власності подружжя. В порядку поділу майна подружжя, зокрема, виділено та визнано право власності, за ОСОБА_3 на стоянку, що розташована по АДРЕСА_1 у м. Кіровограді, яка складається з КПП, будинку охорони, огородження території, стоянки, замощення, твердого покриття, трьох металевих воріт.

Цим же рішенням виділено та визнано право власності за ОСОБА_4 на торгівельний павільйон кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», приміщення, які прилягають до кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», приміщення під перукарню, приміщення під овочевий магазин та приміщення під зал ігрових автоматів.

У лютому 2012р. ОСОБА_3 звернувся до БТІ із заявою про реєстрацію його права власності на об'єкти нерухомості, надавши у якості документа, що підвереджує це право, копію рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2008 року.

Відповідачем, з урахуванням рішення органу місцевого самоврядування про присвоєння поштової адреси, здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_3 на комплекс будівель, розташований по АДРЕСА_1 у м. Кіровограді, який складається з КПП, будинку охорони, огородження території, стоянки, замощення, твердого покриття, трьох металевих воріт.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внормовувались положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у відповідній редакції Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Зі змісту наданого державному реєстратору судового рішення вбачається, що за ОСОБА_3 визнано право власності на об'єкти нерухомості, що розташовані по АДРЕСА_1 у м. Кіровограді, а саме : КПП, будинок охорони, огородження території, стоянки, замощення, твердого покриття, трьох металевих воріт.

Враховуючи рішення органну місцевого самоврядування про присвоєння вказаним об'єктам нової адреси, а саме - АДРЕСА_1, БТІ здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_3 на об'єкти нерухомості перелічені у рішенні Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2008 року.

Відтак, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що відповідач при проведенні державної реєстрації діяв не підставі закону, в межах своїх повноважень та з огляду на наявність судового рішення, яким визнано право власності ОСОБА_3 на об'єкти нерухомості.

Крім того, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до приписів статті 2442 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В своїй постанові від 10.04.2012р. (номер справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень 21-1115во10) Верховний Суд України зазначив :

«Відповідно до статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із наведених положень убачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням».

В постанові Верховного Суду України від 26.03.2013р. у справі №21-438а12 також наголошено, що відповідно до частини першої статті 2, пунктів 6, 8 частини першої статті 3, частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси юридичних осіб.

Отже, під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, позивач повинен зазначити які саме його права або законні інтереси порушено рішенням та діями суб'єкта владних повноважень, а суди встановити, чи дійсно порушують дії суб'єкта владних повноважень права та інтереси позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржуються дії БТІ, яке здійснило державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на об'єкти нерухомості. Вказані споруди виділені у власність останнього рішенням суду, що розглянув спір про поділ сумісної власності подружжя.

При цьому жодних дій, які б стосувались майна позивача, права власності на яке виникло на підставі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2008 року, БТІ не здійснювало, відтак діями відповідача не порушуються законні права та інтереси ОСОБА_4, що унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 222,223,226,230,231,254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2.10.2013р. - скасувати, залишивши в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.2012р.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

М.О. Сорока

В.Ф. Мороз