Постанова № 52072714, 30.09.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1382/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

30 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Зарицької Т.В.,

позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Олійник Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницього обласного військового комісаріату на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вінницького обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати та виплати грошове забезпечення,

В С Т А Н О В И В :

15.05.2015 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницького обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати та виплати грошове забезпечення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.07.2015 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач та позивач оскаржили його в апеляційному порядку.

В судовому засіданні сторони підтримали доводи своїх апеляційних скарг.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстнції - скасуванню, з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України №1126-VII від 17.03.2014, ОСОБА_2 був призваний на військову службу.

Наказом військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату №40 від 18.03.2014 ОСОБА_2 призначено на посаду офіцера відділення Вінницького ОВК та зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення.

В подальшому, наказом військового комісара Вінницького ОВК №45 від 11.03.2015 року капітана ОСОБА_2, офіцера відділення персоналу Вінницького ОВК, звільненого наказом Командира Сухопутних військ Збройних Сил України від 07.03.2015 №169 з військової служби у запас, відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 14.01.2015 №15/2015 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 15.01.2015 №113-VIII, з 11 березня 2015 року виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення Вінницького ОВК і направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького ОМВК Вінницької області.

19 березня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до військового комісара Вінницького ОВК з письмовим зверненням у якому виклав усі свої доводи щодо порушень з боку відповідача та просив: надати довідку про отримане та не отримане ним речове майно за період проходження військової служби із зазначенням його вартості; виплатити грошову компенсацію за не отримане ним речове майно відповідно до Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджених постановою КМУ №1444 від 28.10.2004; виплатити грошову компенсацію за не отримані ним норми харчування у розмірі вартості цих норм за весь період служби у Вінницькому ОВК з 18.03.2014 по 11.03.2015; надати довідку-розрахунок вартості не отриманих ним норм харчування; повідомити про причини не виплати належних йому при звільненні сум, в тому числі: грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік; матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік; виплатити належні йому суми коштів.

Листом №9/979 від 27.03.2015 року за підписом військового комісара Вінницького ОВК, позивачу надана відповідь, з якої слідує, що при звільнені останньому нараховано та виплачено грошове забезпечення по день виключення зі списків особового складу у розмірі 9469,67 грн., у тому числі: грошова допомога для оздоровлення за 2015 рік - 2806,50 грн., грошова компенсація за невикористану відпустку за 2015 рік - 467,75 грн., вихідна допомога - 1234,86 грн., індексація - 26,80 грн. Щодо грошової компенсації за невидані речове майно та продовольчі пайки, в листі вказано, що у зв'язку з прийняттям Закону №1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", який набрав чинності 11 березня 2000 року, було зупинено дію частини другої статті 9 Закону №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо права осіб звільнених з військової служби на одержання грошової компенсації за не отримане речове майно.

На думку позивача дії Вінницького обласного військового комісаріату щодо звільнення без забезпечення грошовим продовольчим та речовим забезпеченням та щодо невиплати компенсації за неотримане речове майно та норм харчування за період проходження служби є протиправними, що стало підставою звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Інструкцією "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України", затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року, Положення "Про проходження громадянами України служби у Збройних Силах України", прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за весь період незаконного звільнення починаючи з 11.03.2015 року, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначені в Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України", затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 1.2. Інструкції, грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Судом встановлено, що при звільнені ОСОБА_2 нараховане грошове забезпечення по день виключення зі списків особового складу у розмірі 9469,67 грн., у тому числі: грошова допомога для оздоровлення за 2015 рік у сумі 2806,50 грн.; грошова компенсація за невикористану відпустку за 2015 рік 467,75 грн.; вихідна допомога 1234,86 грн.; індексація - 26,80 грн.

Згідно п.п.3 п. 242 Положення "Про проходження громадянами України служби у Збройних Силах України", затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Суд не погоджується з висновком позивача про те, що його незаконно звільнили із лав Збройних Сил України без проведення повного розрахунку по усім видам забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Разом з тим, статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року № 1459-ІІІ дію ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зупинено в частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Законом України від 03.11.2006 року № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" статтю 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, а також доповнено новою статтею 9-1.

Згідно з проведеними змінами та доповненнями продовольче та речове забезпечення військовослужбовців стало визначатися ст. 9-1 Закону № 2011-XII.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 9-1 вказаного Закону, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому слід зазначити, що положення ч. 2 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, однак вони не поширюються на військовослужбовців, які були призвані за частковою мобілізацією.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, як військовослужбовцю призваному за частковою мобілізацією, діючим законодавством не передбачено право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, а тому вимога про стягнення з відповідача на його користь суми компенсації за неотримане речове майно задоволенню не підлягає.

Вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь компенсації за неотримані норми харчування задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року № 426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації" затверджені норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та встановлений вичерпний перелік військовослужбовців, які мають право на харчування за рахунок держави.

Зокрема, пп. "л" п. 1 приміток до норми № 1 передбачено, що за рахунок держави харчуванням забезпечуються військовослужбовці офіцерського складу, військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, особи рядового, начальницького складу і працівники авіації ДСНС, Національної гвардії та особи рядового, начальницького складу Держспецзв'язку під час несення бойового чергування, добового чергування, варти та у разі призначення до складу добового наряду, перебування в польових умовах (в таборах, на навчаннях, маневрах) під час відпрацювання завдань з бойової (навчально-бойової) підготовки, а військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, крім того під час перебування в навчальних військових частинах (центрах).

Оскільки ОСОБА_2 входив до категорії осіб, які залучались для несення бойового чергування згідно затверджених графіків, продовольчим забезпеченням він забезпечувався відповідно до пп. "л" п. 1 приміток до норми №1, про що свідчать копії наказів та роздавальних відомостей продовольчого забезпечення в матеріалах справи.

Крім того, відповідно до пп. "н" п. 1 приміток постанови КМУ від 29.03.2002 року №426 громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату. Право на харчування за цією нормою мають зазначені особи, за умови їх розміщення у казармах, наметах, гуртожитках у розташуванні військової частини (установи).

Військовослужбовці призвані по мобілізації, які проходять військову службу у Вінницькому ОВК, та не залучаються до несення бойового чергування, мешкають за місцем проживання та харчуються самостійно, та не мають право на харчування за рахунок держави.

Крім того суд зауважує, з метою упорядкування продовольчого забезпечення Збройних Сил України у разі оголошення мобілізації та призову громадян на військову службу на виконання розпорядження начальника тилу оперативного командування "Північ" від 20.03.2014 року №186/19/4/32, зараховуються на продовольче забезпечення (харчування) районні (міські) військові комісаріати за територіальним принципом до обласних військових комісаріатів. Обласні військові комісаріати, які не відображені у договорах на закупівлю послуг харчування і не мають особових рахунків в об'єднаних центрах забезпечення тилу Збройних Сил України, зараховуються на продовольче забезпечення до визначених військових части, дислокованих в обласних центрах: Вінницький ОВК - до військової частини А2656 (ПС ЗС України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь компенсації за неотримані норми харчування задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач діяв на підставі та в межах закону.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Вінницького обласного військового комісаріату задоволити, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року скасувати.

Винести нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 06 жовтня 2015 року.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Загороднюк А.Г.

Полотнянко Ю.П.