Рішення № 52009775, 01.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/2269/11 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/4421/15 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів Тропак О.В., Федоришина А.В.

з участю секретаря Іванової О.О.

з участю ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Універсал Банк» та ОСОБА_5 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 22 квітня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором; зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Універсал Банк» про припинення договору поруки,-

в с т а н о в и л а:

ПАТ «Універсал Банк» звернувся з позовом, з врахуванням уточнених вимог, прийнятих судом, про солідарне стягнення з ОСОБА_5 і ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в сумі 206 077, 65 доларів США, що еквівалентно 6 226 620,96 грн., а також судових витрат. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та відповідачем ОСОБА_5 укладено кредитний договір на суму 161 057 доларів США з терміном повернення кредиту до 14 жовтня 2037 року. На забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_5, між банком та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки від 15 жовтня 2007 року, за умовами якого поручитель зобов'язався у повному обсязі солідарно відповідати перед позивачем за невиконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору. Умови кредитного договору позичальником не виконуються, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути, позов задовольнити.

ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк», з врахуванням уточнених вимог, прийнятих судом, про припинення договору поруки, укладеного між ним та ПАТ «Універсал Банк» 15 жовтня 2007 року. В обґрунтування зустрічного позову посилається на те, що відповідно до положень ч.1 ст.559 ЦК України порука є припиненою.

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 22 квітня 2015 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 в користь позивача заборгованість за кредитним договором № 24/160-07К від 15 жовтня 2007 року в розмірі 6 226 620,96 грн. та понесені судові витрати - 1 700 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього - 6 228 440,96 грн. Зустрічний позов задоволено. Ухвалено визнати договір поруки, укладений між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 15 жовтня 2007 року, припиненим.

Рішення оскаржили ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5

ПАТ «Універсал Банк» у своїй апеляційній скарзі, не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, вважає його незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що кредитна заборгованість з тілом кредиту та процентами підлягає стягненню за останні три роки перед зверненням кредитора до суду, а стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою. Право кредитора достроково вимагати повернення кредиту передбачено умовами кредитного договору. Висновки суду про припинення поруки не відповідають обставинам справи. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про солідарне стягнення із відповідачів за первісним позовом заборгованості за кредитним договором у сумі 206 077,65 доларів США, що еквівалентно 6 226 620,96 грн.

ОСОБА_5, не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, вказує, що відповідно до вимог ст.533 ЦК України та судової практики якщо кредитні кошти надані у іноземній валюті і кредитодавець просить їх стягнути у такій валюті, то в резолютивній частині рішення має бути зазначено про стягнення коштів у іноземній валюті. Оскаржуваним рішенням стягнуто кошти у національній валюті, що суперечить чинному законодавству. Після звернення із позовом до суду позивач не припинив нарахування відсотків по кредиту, чим значно збільшив суму позову.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції; колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. На підставі ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення цим вимогам у повній мірі не відповідає.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що 15 жовтня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 24/160-07К. Відповідно до умов цього договору позивач надав кредит у сумі 161 057 доларів США з терміном повернення до 14 жовтня 2037 року зі сплатою 11,95 % річних за користування кредитними коштами (т.1 а.с.9-15).

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним вище кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 15 жовтня 2007 року було укладено договір поруки, згідно з яким поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором у повному обсязі (т.1 а.с.21).

16 квітня 2009 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся з вимогою до ОСОБА_3 про сплату протягом 30 календарних днів всієї суми заборгованості у зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору щодо повернення коштів. Таку вимогу ОСОБА_3 отримав 17 квітня 2009 року (а.с.17-18). 25 травня 2009 року вимогу банку про дострокове повернення кредиту отримала ОСОБА_5 (т.1 а.с.19-20).

Позивач звернувся до суду з цим позовом 23 грудня 2010 року (т.1 а.с.2), чого не заперечує його представник.

Кредитором порушено питання про повернення заборгованості в сумі 206 077,65 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13 серпня 2013 року становить 6 226 620,96 грн. Позивач належним чином провів розрахунок заборгованості, яка утворилася. Така не спростована належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст.ст. 1054,1056-1 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредити і сплатити проценти, визначені у договорі.

Згідно зі ст.ст. 553, 554, 555, 629, 526 цього Кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватись належним чином. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк ( ч.1 ст. 530 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому до виплати.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно з п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають iз кредитних правовідносин», пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашения боргу (залежно від умов договору), так i пред'явлення до нього позову. При цьому в paзi пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Договором поруки від 15 жовтня 2007 року не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

У зв'язку з порушенням боржником зобов'язань за кредитним договором, банк відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України і умов кредитного договору використав своє право достроково стягнути заборгованість за кредитним договором, надіславши письмову вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом та сплати інших платежів, пов'язаних з ним, від якої банк не відмовився, кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання і мав пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання, передбачений ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Із матеріалів справи вбачається, що позов пред'явлено 23 грудня 2010 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого законом на пред'явлення позову до поручителя щодо повернення кредиту. Відтак, порука є припиненою.

Виходячи з аналізу наявних у справі доказів щодо їх достовірності, допустимості кожного окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності;суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позичальником порушено виконання умов договору щодо виконання кредитних зобов'язань, допущено заборгованість. Відтак, позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника є підставним і підлягає до задоволення. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника і поручителя, оскільки порука є припиненою. Розподіл судових витрат проведено судом відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Разом з тим колегія суддів не може погодитися із тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення про стягнення із позичальника заборгованості в національній валюті, виходячи з наступного.

Суд повинен розглянути справу у межах заявлених позовних вимог. Позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 206 077,65 доларів США, що на час розрахунку еквівалентно 6 226 620,96 грн.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч.3 ст.533 ЦК України.

Прийшовши до висновку про підставність позовної вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника, колегія суддів вважає, що в резолютивній частині рішення належить вказати, що така заборгованість підлягає стягненню в доларах США, оскільки у цій валюті надано кредит і позивач просить стягнути кошти в іноземній валюті, із зазначенням суми заборгованості в національній валюті України, якій зазначена заборгованість еквівалентна. В решті рішення належить залишити без змін.

Керуючись ст. 303, п.п.1,2 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 309, 313, ч.2 ст.314, ст.ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 22 квітня 2015 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (р/р № 29095000202428 у ПАТ«Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001) заборгованість за кредитним договором № 24/160-07 К від 15 жовтня 2007 року в розмірі 206 077,65 доларів США двісті шість тисяч сімдесят сім доларів США, шістдесят п'ять центів), що за офіційним курсом НБУ становить 6 226 620,96 грн. (шість мільйонів двісті двадцять шість тисяч шістсот двадцять грн. 96 коп.).

В решті рішення залишити без змін.

Рішенняапеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: