Ухвала суду № 52009778, 29.09.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/14326/14 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/783/5843/15 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Берези В.І., Штефаніци Ю.Г.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю: прокурора Лящука Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою фермерського господарства «Бурка В.В.» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 липня 2015 року у справі за позовом фермерського господарства «Бурка В.В.» до прокуратури Львівської області, Держави в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

встановила:

У листопаді 2014 року фермерське господарство «Бурка В.В.» звернулось до суду з позовом, в якому просило: стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України у його користь 15000000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 2000000 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті протиправних дій прокуратури Львівської області, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації.

Протиправність дій прокуратури Львівської області позивач обґрунтовував порушенням прокуратурою встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку оформлення рішень за наслідками перевірки його клопотання від 16.02.2011 року за вих.№72 про перегляд за нововиявленими обставинами: постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.10.2005 року, винесеної старшим слідчим прокуратури Сокальського району Львівської області Слав'як А.Б.; постанови Сокальського районного суду від 08.12.2005 року; ухвали колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 14.03.2006 року та постанови судді Верховного Суду України Кияшко А.Я. від 26.04.2006 року, - яка була підтверджена постановою Галицького районного суду м.Львова від 22.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 24.05.2013 року.

Заподіяння майнової шкоди позивач обґрунтовував неотриманням мінімальної суми прибутків, яку могло отримати фермерське господарство від інвестицій в сумі 16,02 млн. гривень за період з 01.03.2011 року по 01.01.2014 року, помістивши одержані кошти на депозитний рахунок в банку, якби прокуратурою було розглянуто його клопотання від 16.02.2011 року про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, постановлених за результатами розгляду його скарг на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо дій рибінспекторів, які позивач вважає незаконними, і у зв'язку з якими господарство втратило довіру інвестора, який бажав вкласти у господарство свої інвестиції.

Заподіяння моральної шкоди позивач обґрунтовував тим, що у зв'язку з порушенням прокуратурою порядку оформлення рішень за наслідками перевірки його клопотання про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, він був позбавлений можливості оскаржити ці рішення в судовому порядку, що є порушенням його конституційних прав, а листом прокуратури Львівської області від 18.03.2011 року, яким було дано відповідь на його клопотання, стверджено про некомпетентність представника фермерського господарства, що призвело до приниження ділової репутації і підриву довіри до діяльності фермерського господарства.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03.07.2015 року в задоволенні вказаного позову фермерського господарства «Бурка В.В.»відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач, просить його скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, щооскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням принципу законності та верховенства права, норм Конституції України та вимог закону, без оцінки доказів та без всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи. На думку апелянта, суд повинен був встановити, чи порушене право фермерського господарства такими діями (бездіяльністю) прокуратури та чи підлягає воно захисту в обраний ним спосіб.

В судове засідання позивач та представник Державної казначейської служби України не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку (а.с.91, 92), клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому розгляд справи апеляційним судом проведено відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач свою вимогу про відшкодування майнової та моральної шкоди за рахунок держави пов'язує із порушенням прокуратурою встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку оформлення рішень за наслідками перевірки його клопотання від 16.02.2011 року за вих.№72 про перегляд за нововиявленими обставинами: постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно державних інспекторів Львівсько-Закарпатської міжобласної інспекції по охороні та відтворенню водних живих ресурсів та врегулюванню рибальства у водоймах України за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст.365 КК України, винесеної 19.10.2005 року старшим слідчим прокуратури Сокальського району Львівської області Славяк А.Б.; постанови Сокальського районного суду від 08.12.2005 року, винесеної за результатами розгляду скарги на вказану вище постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, якою було відмовлено у задоволенні скарги Бурки В.В.; ухвали колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 14.03.2006 року, якою було залишено без змін постанову Сокальського районного суду від 08.12.2005 року, та постанови судді Верховного Суду України Кияшко А.Я. від 26.04.2006 року, якою було відмовлено Бурці В.В. у витребуванні матеріалів справи.

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 22.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 24.05.2013 року, визнано незаконною бездіяльність прокуратури Львівської області під час розгляду та перевірки клопотання Бурки В.В. про перегляд судових рішень, постановлених за результатами розгляду скарг на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.10.2005 року, винесену старшим слідчим прокуратури Сокальського району Львівської області Славяк А.Б.; постанови Сокальського районного суду від 08.12.2005 року; ухвали колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 14.03.2006 року та постанови судді Верховного Суду України Кияшко А.Я. від 26.04.2006 року. Зобов'язано прокуратуру Львівської області прийняти рішення відповідно до вимог ст.400-8 КПК України за вказаним вище клопотанням Бурки В.В.

Задовольняючи частково скаргу Бурки В.В., подану в порядку КПК України, та визнаючи незаконною бездіяльність прокуратури Львівської області, суди виходили із того, що за результатами розгляду клопотання Бурки В.В. від 16.02.2011 року про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами прокуратура не прийняла процесуального рішення відповідно до вимог ст. 400-8 КПК України.

Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності до ч.1 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч.2 ст.1176 ЦК).

Спеціальні норми, які регламентують підстави і порядок відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями прокуратури, містяться в Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Однак, виходячи із змісту позовних вимог та суб'єктного складу сторін, норми ч.ч.1, 2 ст.1176 ЦК України та вказаного Закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Частиною шостою статті 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування або прокуратури, відшкодовується на загальних підставах.

За загальним правилом статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

За загальною нормою ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода для юридичної особи, яким є позивач, полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи наведені вище норми матеріального права та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, оскільки позивачем не доведено факту заподіяння йому майнової та моральної шкоди внаслідок порушення його права на вирішення клопотання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у встановленому КПК України порядку, а тому встановлення судовим рішенням, яке набрало законної сили, факту протиправної бездіяльності прокуратури не може бути безумовною підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди при недоведеності факту наявності такої шкоди та причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, давши належну оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, під час розгляду справи не допустив порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу фермерського господарства «Бурка В.В.» відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Береза В.І.

Штефаніца Ю.Г.