ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16
тел. 235-95-51
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"17" вересня 2015 р. Справа № 911/3488/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіпп Україна», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Сарепта», Києво-Святошинський р-н., с. Петрівське
про стягнення 25 645,84 грн.
Суддя Щоткін О.В.
за участю представників:
позивач – не з’явився;
відповідач – не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
До господарського суду Київської області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіпп Україна» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Сарепта» (відповідач) про стягнення 25 645,84 грн. за договором поставки №29/09-09 від 29.09.2009.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2015 у справі №911/3488/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 07.09.2015.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2015 розгляд справи було відкладено на 17.09.2015.
Позивач та відповідач, які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями № 0814100159500 та №03127 11761189, не забезпечили явку своїх повноважних представників в судове засідання 17.09.2015 року, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення до суду не надсилали.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
З даного приводу суд зазначає, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Аналогічна позиція викладена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Враховуючи, що неявка представників позивача та відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представників позивача та відповідача.
В позовній заяві позивач просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.
В обґрунтування своєї заяви про вжиття заходів до забезпечення позову позивач посилається на те, що заборгованість відповідача є досить значною, у зв’язку з чим у разі задоволення позову відповідач буде неспроможний погасити заборгованість перед позивачем, що зробить неможливим виконання рішення суду.
Розглянувши дану заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Зокрема, п. 2, 3 ч. 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
У пункті 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. №01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 “Про деякі питання практики застосування заходів по забезпеченню позову”.
З урахуванням вищенаведених норм, суд зазначає, що позивач, повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Однак, позивачем, в порушення вищезазначених вимог законодавства, не подано суду належних доказів в обґрунтування вказаної заяви з посиланням на підстави, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів осіб в інтересах яких було подано позов, без вжиття відповідних заходів.
Суд, розглянувши подану заяву про забезпечення позову, прийшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Частиною 1 статті 85 ГПК України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
17.09.2015 в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності суд,-
встановив:
29 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хіпп Україна» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Сарепта» (Покупець) укладено Договір № 29/09-09, відповідно до умов якого, Продавець зобов’язується постачати Покупцю у власність продукцію дитячого харчування торгових марок «HiPP», «Bebivita» і товари дитячого призначення торгової марки «HiPP Babysanft», а Покупець зобов’язується приймати та оплачувати продукцію за цінами та в порядку, встановленому Договором.
Відповідно до п.7.2 Договору, оплата Покупцем кожної партії продукції повинна бути проведена в повному обсязі в строк, що не перевищує 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки відповідної партії Продукції. Підставою для оплати є видаткова накладна.
Пунктом 10.1, встановлено, що Договір вступає в законну силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010.
Цей Договір пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо не буде завершений письмовим повідомленням будь-якої із сторін, направленим іншій стороні не менше ніж за 1 місяць до закінчення його дії. (п. 7.2. Договору).
Матеріали справи не містять доказів припинення договору, у зв’язку з чим, суд прийшов до висновку, що на даний момент він є чинним.
Як стверджує позивач, він свої зобов’язання за договором виконав здійснивши поставку товарів відповідачу на загальну суму 26 119,99 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями підписаних та скріплених печатками видаткових накладних №КХК00013454 від 09.04.2014, № КХК00013458 від 09.04.2014, № КХК00013982 від 11.04.2014, № КХК00014561 від 16.04.2014, № КХК00015605 від 23.04.2014, № КХК00016643 від 30.04.2014, № КХК00016929 від 06.05.2014, №КХК00016931 від 06.05.2014, № КХК00017069 від 07.05.2014, № КХК00017800 від 14.05.2014, № КХК00017807 від 14.05.2014, № КХК00018362 від 16.05.2014, № КХК00018790 від 20.05.2014, № КХК00019532 від 23.05.2014.
У свою чергу, відповідач зобов’язання з оплати отриманого товару виконав неналежним чином, здійснивши лише часткову оплату отриманого товару у розмірі 68,08 грн.
Згідно накладних на повернення товару КХК00003852, КХК00003853,КХК00003854, КХК00003855,КХК00003856, КХК00003857, КХК00003858, КХК00003859, КХК00003860, КХК00003861, КХК00003862, КХК00003863, КХК00003864 від 13.06.2014 відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 406,07 грн.
З огляду на вказані обставини, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 25 645,84 грн.
В порядку досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію № 176 від 02.07.2015 року, в якій просив погасити наявну заборгованість.
Втім, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв’язку з чим позивач був змушений звернутись з позовом до суду.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Господарським кодексом.
Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, доказів оплати та відзиву на позов відповідач до суду не надав, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 25 645,84 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.
Відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд позовної заяви покладається судом на відповідача.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Сарепта» (08141, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петрівське, вул. Білгородська, 20, кім. 103, код ЄДРПОУ 20339315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіпп Україна» (03127, м. Київ, вул. пр.-т 40 річчя Жовтня, 100/2, код ЄДРПОУ 32524959) – 25 645 (двадцять п’ять тисяч шістсот сорок п’ять) грн. 84 коп. основного боргу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дата підписання повного тексту рішення 07.10.2015р.
Суддя О.В. Щоткін
Судове рішення № 51991813, Господарський суд Київської області було прийнято 17.09.2015. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 911/3488/15. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: