Ухвала суду № 51989972, 07.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/9569/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Белоконна І.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Головачова Я.В., Невідомої Т.О.

при секретарі - Бугай О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про витребування майна з чужого незаконного володіння у добросовісного набувача за апеляційною скаргою ОСОБА_6, поданою її представником ОСОБА_7, на ухвалу судді Оболонського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить в порядку ст.ст.151,152 ЦПК України вжити заходів забезпечення цивільного позову, а саме накласти арешт на нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 117) - творча майстерня загальною площею 126,00 кв.м. (в літ. А), які розташовані у житлового будинку АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі-продажу, 2873, 04 листопада 2011 року, реєстраційний номер майна 31703826.

Свою заяву про забезпечення позову позивач, обґрунтовує тим що, заявлений позов носить майновий характер, та стосується його майнових прав та інтересів, зокрема його прав на витребування об'єктів нерухомого майна з володіння добросовісних набувачів, а зважаючи на те, що вище вказані спірні приміщення вибули з володіння позивача поза його волею, шляхом відчуження іншим особами, які вчинили відносно нього кримінальні правопорушення (злочини), передбачені ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 190 КК України, позивач вважає єдиним способом поновлення своїх порушених прав та законних інтересів - витребування від добросовісних набувачів вказаних об'єктів нерухомості. З врахуванням майнового характеру цього позову, у позивача є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6, під час розгляду цієї справи по суті, вчинить дії, спрямовані на подальше відчуження спірних приміщень. В подальшому це утруднить або зробить неможливим, у разі задоволення поданого позову, виконання рішення суду.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 117) - творча майстерня загальною площею 126,00 кв.м. (в літ. А), які розташовані у житлового будинку АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі-продажу, 2873, 04 листопада 2011 року, реєстраційний номер майна 31703826.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою судді, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу судді першої інстанції скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У доводах апеляційної скарги, зазначає, що забезпечення позову є передчасним до повного розгляду Оболонським районним судом м. Києва про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, а саме: належності ОСОБА_6 на праві власності нежилих приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень № 117) - творча майстерня загальною площею 126,00 кв.м. (в літ. А), які розташовані у житлового будинку АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник ОСОБА_6 _ ОСОБА_7 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Інші особи в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про день час та місце розгляду справи за законом повідомлені належно.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи в апеляційному суді.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб,які брали участь у справі та перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з співмірності заявлених вимог, а також з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві, забороною вчиняти певні дії.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 4 Постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виник спір щодо витребування майна з чужого незаконного володіння у добросовісного набувача.

За змістом п. 10 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Доводи апеляційної скарги про передчасність задоволення заяви про забезпечення позову є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали, оскільки заборона відчуження є тимчасовим заходом.

Таким чином, ці заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду.

За таких обставин, суддею першої інстанції було дотримано норми процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову, а тому ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 151-153, 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, подану її представником ОСОБА_7, відхилити

Ухвалу судді Оболонського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді