Ухвала суду № 519815, 24.01.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2007 року м.Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого судді Харченка В.В., суддів: Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Гончар Л.Я., Матолича С.В., при секретарі Білій Грошко О.А., за участі представника ТОВ «Тел Мар» Бобровського А.П., та представника Маріупольської міської профспілки підприємців "Центр Приазов'я" Яворського В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом прокурора міста Маріуполя в інтересах Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до товариства з обмеженою відповідальністю «Тел Мар», за участю третьої особи без самостійних вимог Маріупольської міської профспілки підприємців "Центр Приазов'я" про стягнення, за касаційними скаргами Маріупольської міської профспілки підприємців "Центр Приазов'я" та товариства з обмеженою відповідальністю «Тел Мар» на рішення Господарського суду Донецької області від 17 липня 2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 17 липня 2005 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року позовні вимоги Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до товариства з обмеженою відповідальністю «Тел Мар», за участю третьої особи без самостійних вимог Маріупольської міської профспілки підприємців "Центр Приазов'я" про стягнення було задоволено частково стягнуто з відповідача на користь позивача 272822, 08грн. фінансових ( штрафних) санкцій. У решті вимог провадження у справі припинено на підставі п. 1 -1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Прийняті судом рішення в частині стягнення вмотивовані невиконанням відповідачем обовязку зі сплати страхових внесків.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями Маріупольська міська профспілка підприємців "Центр Приазов'я" звернулася з касаційною скаргою у якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 17 липня 2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю «Тел Мар» звернулося з касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 17 липня 2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року скасувати, провадження по справі закрити.

Касаційні скарги ґрунтуються на порушенні норм матеріального та процесуального права під час розгляду справи. Зокрема скаржники вказують на

- пріоритетності норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 над нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», та відсутністю повноважень позивача згідно з нормами Закону №2181

- те, що позивач сплачував внески до Маріупольської міської профспілки підприємців "Центр Приазов'я"

- відсутність повноважень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на проведення перевірок та предявлення позовних вимог

- порушенням процесуальних норм під час розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи (а.с. 26) вбачається, що відповідач за ідентифікаційним кодом 25328948 зареєструвався у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 13.01.03р. в Маріупольській міській виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

За результатами повторної перевірки фахівцями КРВ виконавчої дирекції відділення Фонду з питань додержання законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності за період з січня 2003 року по 2004 рік включно, складено акт №255 від 29.08.05р., (а.с.7-8) встановлено відхилення у показниках фонду оплати праці, на який нараховуються страхові внески. Відхилення у сумі 397103грн.61коп. утворились в результаті подання звітності і перерахування суми нарахувань і „утримання" із заробітної плати страхових внесків на рахунок Профспілки у звязку з чим на підставі ст.. 1 Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообовязкового державного соціального страхування" №2213 від 18.01.01р. донараховані страхові внески 8970грн.94коп..

Отже, за результатами перевірки складено акт, у якому встановлено факти порушень законодавства, визначена сума заниженої заробітної плати та донараховані страхові внески. Акт перевірки підписано з боку відповідача директором, головним бухгалтером без заперечень.

Наведені у ньому порушення та факти, розмір наведених сум скаржником не спростовується.

Причиною спору зі справи стало питання щодо правомірності звернення до суду за примусовим стягненням сум, які визначені на підставі рішення виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду №1573 від 01.09.05р. за порушення ст.1 Закону України № 2240-ІП від 18.01.01р., ст. 27 Закону України №2213-111 від 11.01.01р., тому контролюючим органом донараховане страхових внесків за заниження ( приховування суми заробітної плати 8970грн.94коп., застосовано штрафні санкції 263851грн. 14коп. у розмірі прихованої заробітної плати, разом 272222грн.08коп.) Контролюючий орган дійшов висновку, що відповідач безпідставно надавав звіти та перераховував внески на рахунок третьої особи.

Згідно з пунктом 4 статті 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» до повноважень позивача, зокрема, віднесено здійснення контролю за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхових внесків.

Пунктом пятим зазначеної статті до зазначених повноважень віднесено представлення інтересів страховика в судових та інших органах.

Судовою колегією враховується, що дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення контролюючим органом прийнято на підставі акту перевірки межах наданих йому повноважень. Зазначені суми економічних санкцій та штрафу спрямовуються до бюджету згідно з чинним законодавством. У разі невиконання рішень контролюючого органу, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Із встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи вбачається, що заявлена позивачем вимога про стягнення сум економічних санкцій ґрунтується на рішенні, яке у встановленому законом порядку не скасоване, не визнане недійсним. Запропонована до перерахування сума на час звернення з позовом до суду відповідачем не перерахована. Судами правомірно визнано належним доказом акт перевірки виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду та визнано такими, що мали місце порушення, встановлені актом, а рішення контролюючого органу прийнято в межах повноважень, та за процедурою відповідно до законодавства.

За цих підстав висновок господарського суду щодо стягнення з відповідача заявлених за позовом сум економічних санкцій відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Доводи викладені в касаційній скарзі є такими, що не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Зустрічних позовних вимог про визнання недійсним у судовому порядку рішення Фонду відповідачем не заявлено.

Колегією суддів не приймаються доводи скаржників стосовно пріоритетності норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 над нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» з огляду на таке.

У преамбулі Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вказано, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обовязкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування.

Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування".

У цих статтях штрафні санкції, накладені позивачем на відповідача, не визначені як податок або збір (обовязковий платіж).

Щодо права прокурора на звернення до суду в інтересах позивача та порушення ч.І ст.2 ГПК України, то у даному спорі позивач є органом державної влади. Предметом даного судового розгляду є вимога прокурора про стягнення недоїмки зі страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на підставі результатів перевірки стану своєчасності сплати відповідачем страхових внесків до зазначеного Фонду.

Суд касаційної інстанції погоджується з зазначеним висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності обставин, що мають значення по справі. Таким чином доводи викладені в касаційних скаргах щодо порушень судами норм матеріального права не є такими, що ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішень за підстав, зазначених у ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо порушення судами норм процесуального права від час розгляду справи, зокрема розгляд справи за правилами Господарського процесуального кодексу України, то колегія суддів відзначає, що згідно з частиною другою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційні скарги Маріупольської міської профспілки підприємців "Центр Приазов'я" та товариства з обмеженою відповідальністю «Тел Мар» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 17 липня 2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає, крім, як з підстав, у порядку та у строки, передбачені ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий В.В.Харченко

Судді Н.В.Васильченко

Л.Я. Гончар

О.О.Кравченко

С.В.Матолич