Ухвала суду № 519936, 31.01.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/скарга №К-3373/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Брайка А.І.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

За участю представників сторін:

Позивача: Гошоватюка Є.Я.

Відповідача:Гусак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції (ДПІ) в м.Івано-Франківську

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 р.

у справі№ А-14/90-15/93

за позовом Державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів»

до ДПІ у м.Івано-Франківську

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у м.Івано-Франківську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000882600/0 від 24.03.2004 р., яким йому донараховано податок на прибуток в загальній сумі 982910 грн., в т.ч. 506700 грн. основний платіж та 475610 грн. штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2005 р., залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 р., в позов задоволено повністю.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову у задоволенні позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 р. по 30.06.2003 р., та по податку на додану вартість за період з 01.09.2002 р. по 31.07.2003р., за результатами якої складено акт №281/26-2-05513715 від 22.03.2004 р.

На підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0000882600/0 від 24.03.2004 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 982310 грн., у т.ч. 566700 грн. основний платіж та 475610 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В результаті адміністративного узгодження, скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін, у звязку з чим 23.04.2004р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000882600/1, яким доведено нові граничні терміни сплати податкового зобовязання.

Як встановлено у справі, підприємство позивача входить до системи Державного матеріального резерву та на нього розповсюджується Положення про державне агентство з управління Державним матеріальним резервом, затвердженого Постановою КМУ №1160 від 24.07.2000 р., Положення про Державний комітет України з Державного матеріального резерву, затвердженого Указом Президента України від 20.10.2001 р.

Ч.1 ст.4 Закону України «Про державний матеріальний резерв» передбачено, що організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток, забезпечується уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами та організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України.

Відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, згідно ст.2 цього Закону, - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача про використання позивачем у власному виробничому та господарському обороті зерна Держкомрезерву, переданого йому на відповідальне зберігання за договором схову.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій між позивачем та Держкомрезервом укладено договір №юр236/86-200 від 01.11.2000 р. про відповідальне зберігання закладених до Державного резерву матеріальних цінностей. За умовами договору позивач зобовязався прийняти матеріальні цінності до Державного резерву, які закладаються на відповідальне зберігання, за якістю і кількістю, створити необхідні умови та забезпечити належне зберігання матеріальних цінностей Державного резерву згідно з інструкціями, на протязі встановленого терміну, самостійно проводити освіження та заміну матеріальних цінностей, які знаходяться на відповідальному зберіганні, з одночасним поданням до «Агентства» акта про освіження за формою Р-17, надолужувати нестачі і втрати матеріальний цінностей державного резерву однойменними матеріальними цінностями такої ж якості негайно після виявлення нестач і витрат. Відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобовязань за договором передбачена згідно з Законом України «Про державний матеріальний резерв».

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що даний договір не є договором схову, в розумінні ст.413 ЦК УРСР, а тому висновки відповідача про порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є помилковими.

Доводи, викладені у касаційні скарзі, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки вони суперечать вищевикладеній позиції.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняв правильне рішення, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у м.Івано-Франківську залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 р. без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

А.І.Брайко

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко

Повний текст складено 05.02.2007 р.