Постанова № 51969571, 30.07.2015, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/6564/15-а

Провадження №2-а/592/212/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2015 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

при секретарі: Троценко Ю. Ю. ,

за участю представниць відповідачки за довіреністю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної фінансової інспекції в Сумській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

14.07.2015 року ОСОБА_3 звернувся до Ковпакіського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Сумській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якому він зазначив про те, що 24.06.2015 року першим заступником начальника Державної фінансової інспекції в Сумській області ОСОБА_4 (надалі Інспекція або відповідач) було винесено постанову серія ДФІ № 18-0160/15 по справі про адміністративне правопорушення (надалі Постанова) , згідно якій його ОСОБА_3 (далі Позивач) було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164-2 КУпАП, та було накладено штраф у сумі 136 грн. 00 коп. . Як зазначено в постанові його було визнано в тому, що він ніби то не вніс до інвентаризації ґудзиків 14 мм золотавого кольору в кількості 213 шт. , які не значилися по бухгалтерському обліку в підзвіті завідувача складу речового та військово-технічного майна ОСОБА_5 ; набору склянок з дозатором для зберігання речовин в кількості 1 одиниця, який не значився по бухгалтерському обліку в підзвіті вчителя хімії ОСОБА_6 ; освітлювачів в кількості 18 штук, які не значилися по бухгалтерському обліку в підзвіті матеріально-відповідальної особи помічника вихователя/комірника 0,5 ставки ОСОБА_7 , виявлених як лишки під час інвентаризації, проведеної в ході ревізії станом на 23.02.2015 року згідно наказу від 23.02.2015 року № 108-од, що нібито призвело до заниження вартості. Він вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав: 1. Стосовно ґудзиків. Бюджетні кошти на придбання вказаних ґудзиків не виділялися. Вони придбані за власні кошти його заступником ОСОБА_8 для потреб їхніх вихованців та передані на склад після проведення інвентаризації тобто після 01.11.2014 року. Таким чином, вони не підлягають оприбуткуванню. 2. Стосовно набору склянок з дозаторами. Набір склянок з дозатором для зберігання речовин зберігався в ящику у кількості 16 штук. Другий ящик 02.02.2015 року був принесений вчителем ОСОБА_6 та є її особистим майном, який вона використовувала для зручності учнів під час проведення ними лабораторних робіт, оскільки їх у класах вчиться по 30 осіб. Викладач особисте обладнання не встиг занести до акту особистого майна тимчасового використання, так як була на лікуванні в стаціонарі з 10.02.2015 року по 20.02.2015 року та приступила до виконання посадових обовязків лише 23.02.2015 року, коли вже почалась перевірка. 3. Щодо освітлювачів у кількості 18 штук. Освітлювачі у кількості 18 штук, які розташовані на стелі, були передані КЕВ м. Полтава Міністерства оборони України у 2008 році разом із будівлею та рахуються як цілісний майновий комплекс. Разом з тим, у 2012 році Ліцей перевірявся Відповідачем та освітлювачі були на місці, але будь-яких зауважень з цього приводу не було зроблено. Відповідач вважає, що порушено вимоги ч. 1 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року; п. 1.15. , 1.2. , 1.3. , 2.1. , 2.2 Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України 30.10.1998 року № 90; п. 1.2 Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01 2012 року № 44. З вищевказаним рішенням Відповідача він не погоджується, вбачає в його діях порушення норм законодавства України та вважає себе підданим неправомірному заходу адміністративного впливу. Відповідно до Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.10.1998 року № 90, інвентаризаційна комісія, головою якої він був, несе відповідальність за своєчасність і дотримання порядку проведення інвентаризації, повноту і достовірність внесених даних про фактичні залишки активів, правильність і своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації відповідно до встановленого порядку. При ревізії не було встановлено фактів порушення ним зазначених вимог. Окремо хоче зазначити, що він, як голова комісії з проведення інвентаризації, не є зобовязаний знаходиться на тому чи іншому обєкті збереження цінностей (складах) в інші періоди, крім у терміни, визначені наказом керівника для проведення інвентаризації. Субєктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 164-2 КУпАП, характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. В його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а саме: вина, оскільки він діяв згідно із положеннями законодавства України. З огляду на вищевикладене, керуючись положеннями ст. ст. 8, 55, 59 Конституції України; ст. ст. 268, 285, 287 289 КУпАП; ст. ст. 6, 104, 105, 107 КАС України, він просив: 1. Відкрити провадження у справі. 2. Визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення першого заступника начальника Державної фінансової інспекції ОСОБА_4 серія ДФІ № 18-0160/15 від 24.06.2015 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 164-2 КУпАП у виді штраф у розмірі 136 грн. 00 коп. та закрити провадження у справі. Додатки: 1. Клопотання про поновлення строків від 14.07.2015 року. 2. Копія постанови по справі про адміністративне правопорушення від 24.06.2015 року. 3. Копія посадових обовязків. 4. Копія паспорту Позивача (вхідний № 22439/15 від 14.07.2015 року) (а. с. 2 4) .

Крім того, 14.07.2015 року ОСОБА_3 до адміністративного позову було додане клопотання про поновлення строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якому він зазначив про те, що 24.06.2015 року першим заступником начальника Державної фінансової інспекції в Сумській області ОСОБА_4 (далі Відповідач) було винесено постанову серія ДФІ № 18-0160/15 по справі про адміністративні правопорушення, згідно якій його ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164 КУпАП, та було накладено штраф у сумі 136 грн. 00 коп. . Згідно ч. 3 ст. 285 КУпАП копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. Після розгляду справи постанова йому вручена не була. Постанова була відправлена поштою на адресу Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус імені ОСОБА_9 (далі Ліцей) . Тобто за місцем його роботи. До канцелярії Ліцею вказана постанова надійшла тільки 01.07.2015 року в кінці робочого дня. Оскільки з 24.06.2015 року він перебуває у відпустці, то вказана постанова була йому вручена відділом кадрів тільки 07.07.2015 року і саме з цієї дати він дізнався про порушення своїх прав, оскільки з рішенням Фінансової інспекції ознайомлений не був та не міг її оскаржити в судовому порядку. Таким чином, він з обєктивних обставин до 07.07.2015 року був позбавлений права вжити заходів щодо оскарження Постанови, яке гарантується Конституцією України. Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою) , правомочним розглядати скаргу. Згідно ч. 3 ст. 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду обчислюється з для коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав свобод та інтересів. Зважаючи на вищевикладене він вважає причину пропуску строку для подання скарги поважною, останнім днем строку подачі скарги необхідно вважати 16.07.2015 року. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 268, 285, 287 289 КУпАП; ст. ст. 6, 99, 107 КАС України, він просив: 1. Прийняти клопотання до розгляду. 2. Визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк на подання адміністративного позову про скасування постанови першого заступника начальника Державної фінансової інспекції в Сумській області ОСОБА_4 від 24.06.2015 року серія ДФІ № 18-0160/15 по справі про адміністративні правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 164-2 КУпАП (а. с. 5, 6 ) .

30.07.2015 року головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу Державної фінансової інспекції в Сумській області ОСОБА_1 надала в судовому засіданні заперечення по справі № 592/6564/15-а, в якому вона зазначила про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться справа № 592/6563/15-а за позовом ОСОБА_3, заступника начальника з матеріально-технічного забезпечення Державного ліцею інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус імені ОСОБА_9 до Державної фінансової інспекції в Сумській області в особі першого заступника начальника ОСОБА_4 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 24.06.2015 року № 18-0160/2015. Уважно розглянувши позов інспекція вважає, що він не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Планова ревізія Державного ліцею інтернату з посиленою військово фізичною підготовкою Кадетський корпус імені ОСОБА_9 проводилась за період з 01.06.2012 по 28.02.2015 року. В ході ревізії був встановлений факт порушення законодавства з фінансових питань в частині неякісного проведення інвентаризації в Державному ліцеї інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус імені ОСОБА_9 в періоді з 21.10.2013 по 28.02.2015 та станом на 28.04.2015, що виявилось у внесенні до інвентаризаційного опису головою інвентаризаційної комісії ОСОБА_3 під час інвентаризації згідно наказу від 27.10.2014 № 514-од недостовірних даних про фактичну наявність: ґудзиків 14 мм золотавого кольору в кількості 213 штук, які не значилися по бухгалтерському обліку в підзвіті завідувача складу речового та військово технічного майна ОСОБА_5 , набору склянок з дозатором для зберігання речовин в кількості 1 одиниця, який не значився по бухгалтерському обліку в підзвіті вчителя хімії ОСОБА_6 , освітлювачів в кількості 18 штук, які не значаться по бухгалтерському обліку в підзвіті матеріально-відповідальної особи помічника вихователя/комірника 0,5 ст. Кибенко І. Г. , виявлених як лишки під час інвентаризації, проведеної в ході ревізії станом на 23.02.2015 згідно наказу від 23.02.2015 № 108 од, що призвело до заниження вартості необоротних активів у рядку 120 форми звітності № 1 Баланс за 2014 рік в сумі 2897,75 гривень. Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІУ відповідальність за встановлене порушення несе голова інвентаризаційної комісії ОСОБА_3 . Що стосується виявлених під час інвентаризації ґудзиків 14 мм золотавого кольору 213 штук, завідувач складу речового та військово технічного майна ОСОБА_5 , в підзвіті якої знаходиться дані товарно матеріальні цінності, надала пояснення, що при поставці у 2012 році ґудзиків вона їх не перерахувала і тому виявились лишки. Таким чином, ТМЦ не були придбані за власні кошти, а були отримані при поставці у 2012 році. Стосовно нестачі набору склянок з дозатором для зберігання речовин в кількості 1 одиниця. Вчитель хімії ОСОБА_6 , в підзвіті якої значаться дані товарно-матеріальні цінності, пояснила, що вона отримувала набір у 2008 році та у 2012 році. Отже, вона визнає що набір склянок не являється її особистими речами. Щодо виявлення в ході інвентаризації лишків, а саме: освітлювачів у кількості 18 штук, які не значаться по бухгалтерському обліку Кадетського корпусу. Помічник вихователя/комірник 0,5 ст. Кибенко І. Г. пояснив, що освітлювачі були передані разом із будівлею і в подальшому вони будуть внесені до інвентарного обліку. Тобто, членами інвентаризаційної комісії у 2013 році таїв 2014 році під головуванням заступника начальника Кадетського корпусу з МТЗ ОСОБА_3 до інвентаризаційного опису внесено недостовірні дані про фактичну наявність цінностей, які фактично на той час були присутні. Необхідно вказати, що відповідно до п. 1.16 Інструкції 90, яка діяла на момент проведення річної інвентаризації станом на 01.11.2014 року, всі члени інвентаризаційної комісії несуть відповідальність за повноту і достовірність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки майна, основних засобів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, нематеріальних активів, цінних паперів та заборгованості в розрахунках. Таким чином, були порушені норми ч. 1 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV; п.п. п. 1.15, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2 Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України 30.10.1998 № 90, п. 1.2 Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2012 №,44. Враховуючи викладене, Державна фінансові інспекція в Сумській області просить залишити позовну заяву ОСОБА_3 до Державної фінансової інспекції в Сумській області в особі першого першого заступника начальника ОСОБА_4 без задоволення. Додаток (копія) : Довіреність від 22.07.2015 № 19, представник інспекції за довіреністю, підпис, ОСОБА_1 (а. с. 16 18) .

22.07.2015 року позивач ОСОБА_3 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання, в якому він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суд м. Суми знаходиться адміністративна справа за його адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Сумській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, судовий розгляд по якій призначено на 30.07.2015 року на 9 годину 00 хвилин. У звязку з відсутністю в цей день в м. Суми (перебування у відпустці) він просив розглянути дану адміністративну справу у його відсутність. На задоволенні свого адміністративного позову він наполягає (а. с. 14) . Отже, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутність позивача ОСОБА_3, що у повній мірі узгоджується та не суперечить положенням ст. 128 КАС України. Дана обставина не є перешкодою для розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.

У відкритому судовому засіданні представниця відповідачки за довіреністю головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу Державної фінансової інспекції в Сумській області ОСОБА_1 позов не визнала, дала пояснення, аналогічні викладеним в запереченні по справі. Вона просила суд залишити позовну заяву ОСОБА_3 до Державної фінансової інспекції в Сумській області в особі першого першого заступника начальника ОСОБА_4 без задоволення.

У відкритому судовому засіданні представниця відповідачки за довіреністю начальник відділу контролю у сфері освіти, науки, спорту та інформації Державної фінансової інспекції в Сумській області ОСОБА_2 позов не визнала, дала пояснення, аналогічні викладеним в запереченні по справі. Вона просила суд залишити позовну заяву ОСОБА_3 до Державної фінансової інспекції в Сумській області в особі першого першого заступника начальника ОСОБА_4 без задоволення.

Вислухавши пояснення представниці відповідачки за довіреністю головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу Державної фінансової інспекції в Сумській області ОСОБА_1, пояснення представниці відповідачки за довіреністю начальника відділу контролю у сфері освіти, науки, спорту та інформації Державної фінансової інспекції в Сумській області ОСОБА_2, оголосивши позовну заяву позивача, оголосивши заперечення представниці відповідача, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.

Із змісту постанови про накладення адміністративного стягнення від 24.06.2015 року серії ДФІ № 18-0160/2015 вбачається, що перший заступник начальника Держфінінспекції в Сумській області ОСОБА_4, розглянувши акт ревізії фінансово-господарської діяльності Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус імені ОСОБА_9 за період з 01.06.2012 по 28.02.2015 від 28.04.2015 № 03-06/03; протокол про адміністративне правопорушення від 08.06.2015 № 18-0286/2015; повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення; наказ від 27.10.2014 № 514-од, відносно ОСОБА_3 заступника начальника з МТЗ Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус імені ОСОБА_9, що підпорядковується Міністерству освіти і науки України (40021, вул. Герасима Кондратьєва, 165, м. Суми) , народився 17.04.1960 р., м. Суми, ідентифікаційний код НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, 40030, виявлено порушення законодавства з фінансових питань в частині неякісного проведення інвентаризації в Державному ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус імені ОСОБА_9 в періоді з 21.10.2013 по 28.02.2015 та станом на 28.04.2015, що виявилось у внесенні до інвентаризаційного опису головою інвентаризаційної комісії ОСОБА_3 під час інвентаризації згідно наказу від 27.10.2014 № 514-од недостовірних даних про фактичну наявність: ґудзиків 14 мм золотавого кольору в кількості 213 штук, які не значилися по бухгалтерському обліку в підзвіті завідувача складу речового та військово-технічного майна ОСОБА_5 , набору склянок з дозатором для зберігання речовин в кількості 1 одиниця, які не значилися по бухгалтерському обліку в підзвіті вчителя хімії ОСОБА_6, освітлювачів в кількості 18 штук, які не значаться по бухгалтерському обліку в підзвіті матеріально-відповідальної особи помічника вихователя/комірника 0,5 ст. Кибенко І. Г. , виявлених як лишки під час інвентаризації, проведеної в ході ревізії станом на 23.02.2015 згідно наказу від 23.02.2015 № 108-од, що призвело до заниження вартості необоротних активів у рядку 120 форми звітності № 1 Баланс за 2014 рік в сумі 2897,75 гривень. Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІУ відповідальність за встановлене порушення несе ОСОБА_3 , що є порушенням вимог ч. 1 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV; п.п. п. 1.15, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2 Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України 30.10.1998 № 90, п. 1.2 Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 № 44 і передбачає відповідальність згідно з частиною 1 статті 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Заслухавши осіб, які беруть участь у розгляді справи: в.о. начальника юридичного відділу ОСОБА_10 , начальника відділу стратегічного планування, взаємодії зі ЗМІ та звязків з громадськістю ОСОБА_11 , начальника відділу контролю у сфері освіти, науки, спорту та інформації ОСОБА_12 , заступника начальника з МТЗ Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус імені ОСОБА_9 ОСОБА_3 на підставі п. 9 ст. 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, ст. ст. 234-1, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення постановив: 1. Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні порушення законодавства з фінансових питань, передбаченого ч. 1 ст. 164-2 КУпАП. 2. Накласти на ОСОБА_3 стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136-00 (сто тридцять шість) гривень. 3. Штраф сплатити до Держбюджету м. Суми, код отримувача 37970593, УК у м. Сумах 21081100, МФО 837013, на рахунок 31119106700002 в пятнадцятиденний строк з дня вручення постанови, а у разі оскарження (опротестування) не пізніш як через пятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги (протесту) без задоволення. 4. На підставі частини другої статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та з урахування примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу в розмірі 272 (двісті сімдесят дві) гривні. Постанова може бути оскаржена згідно зі статтями 287-290 Кодексу України про адміністративні правопорушення протягом десяти днів з дня її винесення до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи) або до суду. Дата набрання чинності 04.07.2015 (заповнюється у разі направлення цієї постанови на. примусове виконання до відповідного органу державно виконавчої служби) . Строк предявлення виконавчого документа до виконання до 24.09.2015 (заповнюється у разі направлення цієї постанови на примусове виконання до відповідного органу державно виконавчої служби) . Копії платіжних документів, що свідчать про сплату штрафу, подати до органу державного фінансового контролю, що виніс цю постанову протягом пяти робочих днів з дня сплати. Перший заступник начальника ДФІ в Сумській області ОСОБА_4, підпис, відбиток гербової печатки. Копію постанови одержав, підпис особи, на яку накладено штраф, підпис. 07.07.2015 року. Відмітка про відправлення постанови рекомендованим листом: не заповнено. Держаний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус імені ОСОБА_9, вхідний № 312 від 01.07.2015 року (а. с. 7) .

З аналізу чинного міжнародного, конституційного, адміністративного законодавства, законодавства про адміністративні правопорушення України з урахуванням рекомендацій та розяснень, наданих Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України, вбачається наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) ; 4) безсторонньо (неупереджено) ; 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) ; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) , дій чи бездіяльності.

Із змісту ч. ч. 2, 4 ст. 71 КАС України вбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Субєкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Оскільки таких справ найбільше з-поміж інших справ, то фактично загальним є правило про те, що тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача субєкта владних повноважень. Йдеться не лише про справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень фізичними чи юридичними особами за п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, а про всі адміністративні справи, в яких оскаржується рішення, дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень справи з відносин публічної служби, частина виборчих спорів тощо. Презумпція винуватості покладає на субєкта владних повноважень обовязок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обовязок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Зазначена презумпція значно посилює позиції невладної особи (людини) , якій бракує правових знань, щоб самостійно довести перед судом слушність своїх тверджень. Потенційний обовязок субєкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності. Зазвичай субєкт владних повноважень повинен спростувати презумпцію своєї винуватості, адже вона дає можливість вважати встановленою неправомірність його рішень, дій чи бездіяльності. Позивач не зобовязаний доводити ці обставини. Однак це аж ніяк не означає, що кожен адміністративний позов, навіть очевидно необґрунтований та безпідставний, зобовязує субєкта владних повноважень забезпечувати своє представництво у кожному такому процесі. З презумпції винуватості субєкта владних повноважень не випливає його автоматичний програш у справі, якщо він ніяким чином не відреагував на позов або просто його не визнав. Презумпція винуватості не є абсолютною, як у судовому процесі прецедентної системи права, де відсутність заперечення позову та незявлення відповідача у судове засідання розцінюється судом як визнання позову і тягне за собою програш відповідача. Презумпція винуватості субєкта владних повноважень відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів. Отож застосування принципу презумпції винуватості субєкта владних повноважень не обумовлює його автоматично програшного становища у справі. Невиконання обовязку відповідача довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, не звільняє суд від обовязку ухвалити справедливе і правосудне судове рішення. Однак презумпція винуватості позбавляє суд необхідності перевіряти повідомлені позивачем обставини, якщо вони не викликають обґрунтованого сумніву. В адміністративному судочинстві позивачем, як правило, є фізична чи юридична особа, а основна частина доказів у справі акумулюється у відповідача субєкта владних повноважень, адже вирішуючи те чи те питання субєкт владних повноважень збирає цілу низку матеріалів. Отож особа перебуває у гіршому становищі щодо можливості збору і подання доказів порівняно із субєктом владних повноважень. До того ж, необізнаний у бюрократичному механізмі громадянин погано орієнтується у тому, які докази можуть підтвердити обставини, на які він посилається. Тому субєкт владних повноважень відповідач у справі зобовязаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані на користь відповідача чи навіть позивача. Суд не може ухвалювати свої рішення на основі припущень. Тому якщо особа стверджує про певну обставину, вона має довести це доказами. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів і не зобовязаний проявляти будь-яку ініціативу. Це обумовлено тим, що особа повинна добросовісно ставитися до своєї справи і виконання своїх обовязків. Якщо вона цього не робить, суд не має працювати замість цієї особи.

Згідно ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Згідно ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; 2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; 3) якщо сторони досягли примирення; 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; 5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен розяснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Тобто закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду адміністративної справи без вирішення її по суті та винесення постанови у звязку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон повязує неможливість судового розгляду справи. Після закриття провадження позивач не має права на повторне звернення до суду з тим самим позовом. Підстави для закриття провадження в справі вичерпно визначені ст. 157 КАС України і свідчать про те, що процес виник або неправомірно при відсутності в заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом, або не може бути продовжений з інших причин, в тому числі і в звязку з волевиявленням сторін по розпорядженню своїми правами, які викликають зазначені правові наслідки. Підставами закриття провадження в справі є обставини, які підтверджують: 1) неправомірність виникнення процесу, 2) неможливість його подальшого продовження, 3) недоцільність його продовження. Тому закриття провадження в справі виключає можливість повторного порушення в суді тотожної справи. Ст. 157 КАС України про закриття провадження в справі адресована суду і має обовязковий для нього характер за наявності зазначених в ній обставин.

Із змісту п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України вбачається, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень.

Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, імя, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення) ; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, розяснюються його права і обовязки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Згідно ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24 1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Із змісту ст. 289 КУпАП вбачається, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно п. 1 розд. IV Порядку оформлення Державною фінансовою інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2013 року № 1045, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2013 року за № 2226/24758, постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до вищестоящого органу (вищестоящої уповноваженої посадової особи) в порядку та строки, встановлені КУпАП, або до суду в порядку та строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

Аналізуючи встановлені обставини справи, наведені норми законів, якими врегульовані вказані спірні правовідносини, прихожу до наступного висновку.

Що стосується клопотання позивача ОСОБА_3 про поновлення строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, то суд дійшов до наступного висновку.

Отже: - оскільки оскаржувана постанова від 24.06.2015 року поступила до канцелярії Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус імені ОСОБА_9 лише 01.07.2015 року в кінці робочого дня; - оскільки позивач ОСОБА_3 з 24.06.2015 року перебуває у відпустці; - оскільки вказана постанова була йому вручена відділом кадрів лише 07.07.2015 року, відтак суд вважає, що позивачем ОСОБА_3 строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення був пропущений з поважних причин, а тому вказаний строк слід поновити, що в повній мірі узгоджується та не суперечить положенням ч. 1 ст. 102 КАС України.

Що стосується вимоги позивача ОСОБА_3 про визнання протиправною та про скасування постанови про адміністративне правопорушення першого заступника начальника Державної фінансової інспекції ОСОБА_4 серія ДФІ № 18-0160/15 від 24.06.2015 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 164-2 КУпАП у виді штраф у розмірі 136 грн. 00 коп. , то суд дійшов до наступного висновку.

Отже: - оскільки ані відповідачкою виконувачкою обовязків начальника Державної фінансової інспекції ОСОБА_4, ані представницею відповідачки за довіреністю головним спеціалістом-юрисконсультом юридичного відділу Державної фінансової інспекції в Сумській області ОСОБА_1, ані представницею відповідачки за довіреністю начальником відділу контролю у сфері освіти, науки, спорту та інформації Державної фінансової інспекції в Сумській області ОСОБА_2, у порушення імперативних приписів ст. 71 КАС України, не були подані суду всі наявні у них документи та матеріали, які могли бути використані як докази у справі, а саме: субєктом владних повноважень не були подані суду документи, зазначені в постанові про накладення адміністративного стягнення від 24.06.2015 року серії ДФІ № 18-0160/2015: - акт ревізії фінансово-господарської діяльності Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус імені ОСОБА_9 за період з 01.06.2012 року по 28.02.2015 року від 28.04.2015 року № 03-06/03; - протокол про адміністративне правопорушення від 08.06.2015 року № 18-0286/2015; - повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, відтак суд вважає, що в даній частині вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню, оскільки представниці відповідача за довіреністю, які заперечували проти адміністративного позову, не довели правомірності оскаржуваного рішення (постанови) .

Що стосується вимоги позивача ОСОБА_3 про визнання протиправною та про закриття провадження у справі, то суд дійшов до наступного висновку.

Отже: - оскільки постанову про закриття справи по справі про адміністративне правопорушення уповноважена винести лише посадова особа, яка розглядала справу, в силу ст. 284 КУпАП; - оскільки підстав для закриття провадження у справі, передбачених ст. 157 КАС України, судом не вбачається, бо в даній статті визначений їх вичерпаний перелік, відтак суд вважає, що в даній частині вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної фінансової інспекції в Сумській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення слід задовольнити частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 160, 167 КАС України; Порядком оформлення Державною фінансовою інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 09.12.2013 року № 1045, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2013 року за № 2226/24758, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної фінансової інспекції в Сумській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення першого заступника начальника Державної фінансової інспекції ОСОБА_4 серія ДФІ № 18-0160/15 від 24.06.2015 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 164-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі 136 грн. 00 коп. .

В задоволенні решти вимог відмовити за необґрунтованістю.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий: І.Г. Бичков