Ухвала суду № 519661, 17.01.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/скарга №2-255/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Брайка А.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: не зявився.

відповідача:не зявився.

розглянувши касаційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції (МДПІ)

нарішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.01.2005 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2005 р.

у справі№14/213

за позовом ТОВ «Компанія Кучеренко»

до Долинської МДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено вимоги, з врахуванням поданих уточнень, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000032621/0 від 01.03.2004 р., №0000032621/1 від 29.04.2004 р., №0000032621/2 від 19.07.2004 р., №0000032621/3 від 19.10.2004 р. про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 100000 грн. та №0000312310/0 від 01.03.2004 р., № 0000312310/1 від 29.04.2004 р., № 0000312310/2 від 19.07.2004 р., № 00000312310/3 від 19.10.2004 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в розмірі 14949,00 грн.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 31.01.2005 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2005р., позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не надає органам державної податкової служби права на стягнення штрафних санкцій за порушення порядку ведення касових операцій у національній валюті шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень. Оскільки витрати на облаштування родовища підлягають амортизації, відповідно до п.4 Постанови КМУ №118 від 04.02.1998 р. «Про затвердження переліку витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включається до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації», пп.9.1 ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», включення сплачених позивачем сум податку до податкового кредиту звітного періоду є правомірним.

На судові рішення відповідачем подано касаційну скаргу, у якій ставиться питання про їх скасування, та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вважає, що суди мали б скасувати податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки лише в частині визначення позивачу штрафних санкцій як податкового зобовязання, а не скасовувати податкове повідомлення-рішення повністю. Крім того, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права - за відсутності відповідача, що є підставою для його скасування.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002 р. по 31.12.2003 р. за результатами якої складено акт №181-2310-22-06391639 від 24.02.2004 р.

На підставі акту перевірки 01.03.2004 р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0000032621/0 про застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 100000 грн., №0000241710/0 про визначення податкового зобовязання з прибуткового податку з громадян у сумі 314,88 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 629,76 грн., №0000312310/0 про застосування штрафних фінансових санкцій по податку на додану вартість у сумі 14949,00 грн.

За результатами апеляційного узгодження нарахованих сум податкове повідомлення-рішення №0000241710/0 від 01.03.2004 р. про донарахування прибуткового податку з громадян було скасоване, податкові повідомлення-рішення №0000032621/0, №0000312310/0 залишені без змін, та, відповідно, прийняті податкові повідомлення-рішення №0000032621/1 від 29.04.2004 р., №0000032621/2 від 19.07.2004 р., №0000032621/3 від 19.10.2004 р. на загальну суму 100000 грн. та №0000312310/1 від 29.04.2004 р., №0000312310/2 від 19.07.2004 р., №0000312310/3 від 19.10.2004 р. на загальну суму 14949,00 грн.

Нарахування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 100000 грн. здійснено відповідачем на підставі абз.2 ч.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», відповідно до якого за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, до субєктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у пятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Згідно акту перевірки та довідки про результати позапланової перевірки, позивачем 28.01.2003 р. отримано із банка готівкові кошти в розмірі 20000 грн., що підтверджується корінцем квитанції чекової книжки серії КГ №3586458, однак дану готівку оприбутковано 27.01.2003 р. за прибутковим касовим ордером №23 від 27.01.2003 р.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що позивачем дана помилка була самостійно виправлена до проведення перевірки, що не заборонено чинним законодавством, порядок їх виправлення не регламентовано, дійшов вірного висновку, що в даному випадку має місце неправильне зазначення дати надходження суми готівкових коштів, а не порушення норм зазначеного Указу, у звязку з чим підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.

Крім того, суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку, що застосовані оспорюваних податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки не є податковими зобов'язаннями та не можуть стягуватись за процедурою, передбаченою Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому оспорюване повідомлення-рішення, видане відповідачем з перевищенням його повноважень, і не відповідає встановленому законодавством порядку притягнення до відповідальності за таке правопорушення.

Щодо нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 14949,00 грн., то у справі встановлено, що позивач має спеціальний дозвіл Міністерства екології та природних ресурсів України на користування надрами від 11.07.2003 р. №3048 і проводить розробку Іванівського родовища чарнокітових гранитів.

Позивачем до податкового кредиту віднесено податок на додану вартість в сумі 14949,18 грн. по будівельних матеріалах, які списані на будівельну дільницю, а саме: у вересні 2002 р. 5000 грн., у листопаді 2002 р. 383,22 грн., у грудні 2002 р. 9565,96 грн.

Відповідно до п.9.1 ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які витрати на розвідку та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин включаються до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища) та підлягають амортизації.

При здійсненні податкового обліку позивач керується Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.1998 р. «Про затвердження переліку витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами та їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації», п.4 якої передбачено включення витрат на детальну розробку родовищ (запасів), проведену за рахунок власних коштів підприємства, що включає проектування, облаштування родовищ (з будівництвом селищ тощо).

Пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суди попередніх інстанцій встановивши факт облаштування позивачем Іванівського родовища чарнокітових гранитів, будівництва селища та використання придбаних будівельних матеріалів на дане будівництво, що підтверджується матеріалами справи, дійшов вірного висновку про правомірне включення позивачем сплачених ним сум ПДВ до податкового кредиту звітного періоду, оскільки витрати на будівництво селища підлягають амортизації.

Згідно ст.19 Конституції України державні органи зобовязані діяти у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Враховуючи наявність суперечностей, що містяться в документах податкового органу щодо проведеної перевірки (планової чи позапланової) та неможливістю визначитися з видом перевірки та правомірності її проведення, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що дії податкового органу не відповідають вимогам чинного законодавства.

Доводи, викладені у касаційні скарзі, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки вони суперечать вищевикладеній позиції.

Щодо порушення норм процесуального права, то судова колегія вважає, що судом апеляційної інстанції дана їм належна оцінка, при цьому враховується, що зазначене порушення не вплинуло на повноту встановлення обставин справи та правильність судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи, дали їм належну оцінку і не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.01.2005р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2005 р. без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді А.І.Брайко

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко

Повний текст постанови складено 18.01.2007 р.