Рішення № 5195697, 15.04.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2009 р. Справа № 61/27-09

вх. № 838/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Приходько О.І., довіреність №59 від 16.03.09р.

відповідач - не з"явився.

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства Готель "Харків", м. Харків

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , м. Харків

про стягнення 66806,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ЗАТ "Готель "Харків" , звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди №32/05 від 13.10.2005р. у розмірі 66 806,39 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань, передбачених вищезазначеним договором.

01.04.2009 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про уточнення та збільшення позовних вимог (арк.спр. 56), в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди у розмірі 43198,87 грн., а саме: заборгованість за користування нежитловим приміщенням у розмірі 23648,28 грн., а з урахуванням індексу інфляції 38232,00 грн., суму пені 2856,42 грн. та 3% річних 2110,45 грн.

Суд, керуючись положеннями ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду вказані зміни позовних вимог та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням вказаних змін.

Представник позивача в судовому засіданні 15.04.2009 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням вказаних змін, а також надав письмові пояснення щодо обставин, викладених у відзиві на позов.

Представник відповідача в судове засідання 15.04.2009 року не зявився, вимог ухвали суду від 01.04.2009 року не виконав, витребуваних судом документів не надав.

15.04.2009 року через канцелярію від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він просив суд відкласти розгляд справи у звязку із його знаходженням на лікарняному, а також у звязку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача заперечував.

Суд, розглянувши зазначене клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його необґрунтованість у звязку з тим, що представник відповідача не надав у якості доказів на підтвердження обставин, викладених в клопотанні будь-яких документів , які свідчили б про знаходження його на лікарняному , також не було зазначено про подальше надання таких документів. При цьому представником відповідача не вказано, які саме документи він вважає за необхідне надати суду і причини їх неможливості надання в дане судове засідання. До того ж представником відповідача не вказано причин неможливості прибуття в дане судове засідання відповідача особисто та надання ним документів.

На підставі вказаного, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з підстав його необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представника позивача, судом встановлено наступне.

13 жовтня 2005 року між ЗАТ „Готель Харків” (далі - позивач ) та ФОП ОСОБА_2 (далі відповідач) було укладено договір оренди № 32/05 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування майно на 2 поверсі 2 корпуса готелю «Харків», за адресою: м. Харків, пл. Свободи,7, загальною площею 300,00 кв.м.

Відповідно до п. 2.2. передача обєкта оренди провадиться відповідними спеціалістами за актом приймання-передачі, а відповідно до п. 2.3 договору обєкт вважається переданим з моменту підписання вказаного акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 8.4 обєкт оренди вважається переданим з моменту підписання акта приймання-передачі.

Розділом 5 договору оренди передбачено, що орендна плата становить 16498,80 грн. на місяць у т.ч. ПДВ.; внесення орендних платежів здійснюється щомісячно на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця (позивача) не пізніше 05 числа поточного місяця; розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендодавцем розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляцію за поточний місяць.

Факт передачі орендованого майна підтверджується актом прийому передачі, підписаним сторонами 13 жовтня 2005 року та скріплений їх печатками.

Відповідно до п. 10.1 строк дії договору визначено з 13.10.2005 року по 13.04.2006 року.

На час розгляду справи договір оренди припинив свою дію, однак Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного внесення орендної плати позивачу, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендних платежів за березень 2006 року у розмірі 16498,80 грн. та за період з 01 квітня по 13 квітня 2006 року в сумі 7149,48 грн., а разом 23647,48 грн.

Відповідач, у письмовому відзиві (арк. спр. 62), заперечуючи проти позовних вимог, посилається на те, що у період з 10 січня 2006 року він не мав можливості використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням у звязку з припиненням водопостачання до приміщення, а на підставі листа позивача від 20.02.2006 року про розірвання договору звільнив вказане приміщення у встановлений у листі термін.

Суд такі посилання відповідача вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Однак, відповідач, посилаючись на вищевказані обставини будь-яких належних письмових доказів в розумінні положень зазначених статей , а саме: доказів звернення до позивача з вимогою про належне виконання умов договору оренди та поновлення водопостачання, доказів на підтвердження повернення орендованого приміщення на підставі акту приймання-передачі у відповідності до п. 2.3, 4.2.12, 8.4 саме у той строк, на який посилається відповідач, суду не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні. До того ж незрозумілим є на який саме лист позивача від 20.02.2006 року посилається відповідач , оскільки вказаний лист в матеріалах справи відсутній, та відповідачем суду не наданий.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про безпідставне невиконання відповідачем своїх зобовязань , передбачених договором оренди від 13.10.05р. № 32/05 щодо сплати орендних платежів за період дії договору: березень- 13 квітня 2006 року.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати в сумі 23647,48 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором оренди майна № 32/05 від 13.10.2005 року, який був укладений між сторонами по справі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 23647,48 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

У відповідності до п. 7.1 договору оренди сторонами встановлено відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2856,42 грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Судом, перевірено розрахунок пені, нарахованої позивачем та встановлено, що позивачем необґрунтовано нараховано пеню розмірі 2856,42 грн. в частині її збільшення на суму 722,25 грн.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають суду дійти висновку про обґрунтованість нарахування та стягнення з відповідача пені у сумі 2134,17 грн., в частині пені в сумі 722,25 грн. слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З вказаного вбачається, що стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобовязання незалежно від того, чи були відповідні положення передбачені умовам договору.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу 3% річних на всю суму заборгованості та інфляційні. Однак, судом було здійснено перевірку нарахування та встановлено, що позивачем безпідставно завищено суму 3% річних на 64,47 грн. та суму інфляційних на 35,57 грн. Отже задоволенню підлягає сумма інфляційних у розмірі 14548,95 грн., в сумі 35,57 грн. інфляційних слід відмовити та сума 3% річних 2045,98 , в сумі 64,47 слід відмовити.

З огляду на вказане, суд вважає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 42376,58 грн., з яких: 23647,48 грн. заборгованість за орендними платежами, 2134,17 грн. заборгованість по пені, 2045,98 грн. 3% річних та інфляційні на суму 14548,95 грн.

В частині стягнення з відповідача 722,25 грн. пені , 35,57 грн. інфляційних та 64,47 грн. - 3% річних суд відмовляє, з підстав, викладених вище.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625, 762 Цивільного кодексу України, статтями 193, 198, 232, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61168, АДРЕСА_1; код НОМЕР_1, відомості про банківські рахунки, дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Закритого акціонерного товариства "Готель Харків", код 05447378 (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 7; п/р 26001805603270 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016) заборгованість з орендної плати в сумі 23647,48 грн., 2134,17 грн. заборгованість по пені, 2045,98 грн. 3% річних та інфляційні на суму 14548,95 грн., а також 423,76 грн. державного мита та 74,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 722,25 грн. пені , 35,57 грн. інфляційних та 64,47 грн. - 3% річних відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 16.04.2009 р.

Суддя